Ухвала суду № 48775324, 20.08.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4193/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1914/2015

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, стягнення коштів за договором про банківський строковий вклад (депозит) та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Стягнуто на його користь з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 500,00 доларів США за договором про банківський строковий вклад (депозит) та судові витрати. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

На рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що при вирішенні спору неправильно застосовано положення ст. 23 ЦК України, згідно якої особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. Відповідно не застосовано також і норми ч.2. ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». Посилаючись на вищезазначені норми закону та порушення банком його прав, просив задовольнити позов.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не зявився будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до

задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення в оскарженій частині суд першої інстанції виходив з того, що підстави, визначені Законом України «Про захист прав споживачів» для відшкодування моральної шкоди відсутні, відповідно як і не передбачені вони в укладеному між сторонами договорі.

Такий висновок місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2015 року між сторонами було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка», згідно умов якого позивач вніс, а банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 500,00 доларів США.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 посилався на порушення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» його прав споживача, оскільки всупереч договірних зобовязань йому не повернуто вклад, та тим самим спричинено моральну шкоду.

Відповідно до ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Разом з тим, згідно положення ст. 4 цього Закону передбачено право споживачів на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Однак, у справі відсутні обставини, з якими закон повязує право споживача на відшкодування моральної шкоди.

Аналогічно не було передбачено можливість відшкодування моральної шкоди у наведених випадках і укладеним між сторонами договором про банківський строковий вклад (депозит) , невиконання чи неналежне виконання якого стало підставою для подання позову. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося, а тому колегією суддів не переглядається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_3