Рішення № 48774734, 07.08.2015, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4199/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2015 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гавриленка В.Г..

при секретарі судового засідання Бандура Г.М.,

з участю позивача-відповідача ОСОБА_1,

представника позивача-відповідача ОСОБА_2,

відповідача-позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача-позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калуша справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна, визнання договору дарування недійсним та реєстрацію права власності на нерухоме майно, та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна, визнання договору дарування недійсним та реєстрацію права власності на нерухоме майно стверджуючи, що перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 1993 року по травень 2011 року. За період подружнього життя вони придбали нежитлове приміщення по пр.Л.Українки, 48 в м.Калуші загальною площею 112,5 м.кв. згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2006 року, а в подальшому переобладнали дане приміщення під магазин. Дружина здійснювала в магазині підприємницьку діяльність та торгувала товарами для дітей, хоча фактично даний бізнес був спільним, так як він також брав у його веденні активну участь. Позивач-відповідач зазначає, що дане приміщення було придбане дружиною на його особисті кошти від продажу акцій, які він переслав дружині. Для придбання товару також використовувалися його кошти, а тому ОСОБА_1 вважає, що має право також на половину товару та обладнання, що знаходяться в оспорюваному приміщенні магазину, а також в приміщенні орендованого у смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області. Крім того, позивач-відповідач вважає, що має право на половину доходів від підприємницької діяльності відповідача-позивача, починаючи з травня 2011 року, що на момент звернення до суду становив 125000,00 гривень. Тому ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на нежитлове приміщення по пр.Л.Українки, 48 в м.Калуші, площею 112,5 м.кв., а також на 1/2 частину обладнання та товару, що знаходять в магазинах по пр.Л.Українки, 48 в м.Калуші та в смт.Перегінське, а також на ? частину доходів ОСОБА_3 за період з травня 2011 року по липень 2013 року в сумі 125000,00 гривень, а також стягнути судові витрати по справі.

В подальшому ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним з моменту вчинення договір дарування промтоварного магазину від 28.12.2012 року, засвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №2701, а саме нежитлових приміщень загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

05.11.2013 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов про поділ майна подружжя, в якому зазначила, що згідно договору купівлі-продажу від 21.01.2011 року ОСОБА_1 була придбана однокімнатна квартира №3, по вул.Коновальця, 5 в м.Калуші. Оскільки дана квартира була придбана під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, просить визнати за нею право власності на ? частину вказаної квартири.

В судовому засідання позивач-відповідач та його представник заявлений позов підтримали частково. ОСОБА_1 відмовився від позовної вимоги щодо поділу майна, яке знаходиться в приміщенні магазину в смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 просить відмовити, оскільки дану квартиру він купив за власні кошти та надав суду договір купівлі-продажу цінних паперів від 13.01.2011 року та чеки отримання валюти в Приватбанку.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнала та зазначила, що нежитлове приміщення загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області вона купила 27.12.2006 року, а в подальшому переобладнала дане приміщення під магазин. Вона здійснювала в магазині підприємницьку діяльність та торгувала товарами для дітей. 28.12.2012 подарувала вищезазначене приміщення своїй дочці, ОСОБА_4, яка в подальшому зареєструвала на підставі даного договору право власності на нього в реєстраційній службі Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області. Вважає, що дане приміщення належало їй, а тому вона мала право на його дарування.

Просить відмовити в позові щодо стягнення 1/2 частини доходів від заняття підприємницькою діяльністю за період з травня 2011 року по липень 2013 року в сумі 125000,00 гривень, оскільки він не має на це права, а також стягнення вартості ? товару який нібито був в приміщення магазину по вул. Л.Українки, 48. Оскільки він не надав підтверджуючої документації на його придбання, зокрема товарно-транспортні накладні, договори, рахунки-фактури, тощо.

Просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири №3, по вул. Коновальця, 5 в м.Калуш, придбану позивачем-відповідачем 21 січня 2011 року, оскільки дана квартира була придбана під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що мама подарувала її нежитлове приміщення загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області, оскільки воно належало матері. Окрім того батько ОСОБА_1 в усній розмові сам обіцяв подарувати їй дане приміщення. Просить в цій частині позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна, визнання договору дарування недійсним та реєстрацію права власності на нерухоме майно підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя слід задоволити в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, укладений 28.08.1993 року, було розірвано (т.1а.с.8).

З копії договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2006 року (т.1 а.с.10) вбачається, що ОСОБА_3 придбала нежитлові приміщення площею 112,5 м.кв. по пр.Лесі Українки в буд.48 в ОСОБА_7 (т.1 а.с.10).

Згідно квитанції № 72202-600 від 11.05.1994 року ОСОБА_1 подав належні йому 6 приватизаційних чеків на аукціон на придбання акцій РАС «Газпром» (т.1 а.с.17). З копії повідомлення держателю акцій від 29.09.1994 року вбачається, що позивач-відповідач став власником 21600 звичайних акцій РАО «ГАЗПРОМ» (т. 1 а.с.18). 31.03.1996 року був заключний договір рахунку ДЕПО за №835/0001302 для фізичних осіб про обслуговування цінних паперів (т.1 а.с.19).

З копії договору дарування промтоварного магазину від 28.12.2012 року, що засвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2701, а саме нежитлових приміщень загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області вбачається, що ОСОБА_3 подарувала вищезазначене приміщення ОСОБА_4, яка в подальшому зареєструвала на підставі даного договору право власності на нього в реєстраційній службі Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області (т.1 а.с.61-64).

Разом з тим ч. 10 даного договору передбачає, що Дарувальник гарантує, що промтоварний магазин, який являється предметом даного договору, є її особистою власністю, оскільки на час його надбання в зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах вона не перебувала.

З договору купівлі-продажу від 21.01.2011 року вбачається, що позивач-відповідач ОСОБА_1 купив однокімнатну квартиру по вул. Коновальця 5 кв.3 (т.1 а.с.91-92).

З наданих в судовому засіданні копії договору купівлі- продажу цінних паперів № 0058/009-2011 року від 13 січня 2011 року вбачається, що дані акції продані Газпромбанку за російські рублі, переведені в долари США та отримані позивачем-відповідачем в Приватбанку ( т.1 а.с.221-222, 227).

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність, про що вона підтвердила в судовому засіданні а отже має самостійне джерело доходу, а також надала суду копії довідок управління освіти Калуської міської ради про заробітну плату.

Згідно ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею проживають діти.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. оку N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", зокрема п. 23 передбачено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно фізичної особи підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як обєкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України.

Разом з тим суд приходить до висновку, що позивачем-відповідачем не надано доказів придбання товару та обладнання в період перебування в шлюбі з відповідачем-позивачем, а також не наведено джерел та часу його придбання. А тому суд вважає вимоги ОСОБА_1 про поділ обладнання та товару в магазині в м.Калуші, де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_8, а також про визнання права власності на ? частину доходів ОСОБА_3 за період з травня 2011 року по липень 2013 року в сумі 125000,00 гривень такими, що не підлягають задоволенню. З цих же підстав суд не бере до уваги висновок № 1332 судової товарознавчої експертизи по даній цивільній справі (т.1 а.с. 131-203), оскільки експертиза проведена щодо товару, перелік якого був наданий ОСОБА_1 без надання підтверджуючої документації на його придбання, зокрема товарно-транспортних накладних, договорів, рахунків-фактур тощо.

Ч.3 ст.215 передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України на момент вчинення правочину.

Оскільки на момент вчинення договору дарування промтоварного магазину від 28.12.2012 року, а саме нежитлових приміщень загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дарувальник ОСОБА_3 не повідомила нотаріуса, що майно придбане під час перебування в шлюбі з позивачем-відповідачем ОСОБА_1, суд вважає, що даний договір укладено без врахування всіх істотних умов договору, а його укладення порушує права та законні інтереси ОСОБА_1, а тому його слід визнати недійсним.

Також суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 під час перебування в шлюбі, то зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню (т.1 а.с.91-92).

Ураховуючи наведене, оскільки між сторонами шлюбний договір не укладено, домовленості між ними щодо визначення часток у спільній сумісній власності немає, суд визнає ідеальні частки сторін у майні, що було придбано ними під час перебування у шлюбі, без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

На підставі викладеного, ст.ст. 60, 63, 70, 71 СК України, ст.ст. 59, 60, 209, 213-215, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про поділ майна, визнання договору дарування недійсним та реєстрацію права власності на нерухоме майно задоволити частково.

Визнати недійсним договір дарування промтоварного магазину від 28.12.2012 року, засвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №2701, а саме нежитлових приміщень загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4, а саме на нежитлові приміщення загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області від 09.01.2013 року, номер запису 3745.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 112,5 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Л.Українки (вул.Леніна), буд. 48 в м.Калуші Івано-Франківської області.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволити

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме квартири №3, що знаходиться по вул. Коновальця, буд. 5 в м.Калуші Івано-Франківської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме квартири №3, що знаходиться по вул. Коновальця, буд. 5 в м.Калуші Івано-Франківської області.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя