Ухвала суду № 48770970, 12.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р.Справа № 820/3982/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

за участю представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2015р. по справі № 820/3982/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс", звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003692203 від 08.09.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2015 р. позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Телеком-комплекс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Кийтехторг" за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого ланцюга їх постачання.

За результатами перевірки 12.08.2014 р. складений акт за №2944/20-31-22-03-07/32870361, де зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: ст.185, п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 153 310,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року; ст.185, п. 198.1, п.198.3. п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого платником занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 153 310,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року.

За наслідками вказаного акту перевірки 08.09.2014 року відповідачем стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003692203 на загальну суму грошового зобов'язання 153 310,00 грн.

Не погодившись з Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, висновки податкового органу викладені в акті перевірки №№2944/20-31-22-03-07/32870361 від 12.08.2014 року є хибними, а тому оскаржувані податкове повідомлення - рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "Кийтехторг".

Підставою для висновку податкового органу стосовно вищевказаних порушень позивачем, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом, що базується на акті ДПІ у Печерському районі міста Києва від 23.07.2014 року № 1986/26-55-22-07/38864746 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Кийтехторг" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013 р. по 30.04.2014 р.

А тому, податковим органом зроблено висновок, що оскільки у ТОВ "Кийтехторг" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, то згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди у кладені між позивачем та даним контрагентом мають ознаки нікчемності.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Кийтехторг" укладено договори: №1-КТТ-П на постачання обладнання від 17.03.2014 року, №2-КТТ-П від 20.03.2014 року та №3-КТТ-П від 27.03.2014 року на постачання матеріалів, згідно яких виконавець бере на себе постачання обладнання відповідно до специфікацій (1 том а.с. 169-170, 182-184, 190-192).

На виконання вказаних договорів контрагентом здійснено постачання товару, що підтверджується специфікаціями, протоколами погодження договірної ціни, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, сплатою вартості товару.

Отриманий від ТОВ "Кийтехторг" товар використано позивачем відповідно до договору субпідряду №42-01/2011-К на виконання будівельно- монтажних, пусконалагоджувальних робіт та поставки обладнання, укладеного між позивачем та його контрагентом, про виконання будівельно - монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції ( 1 том а.с. 124-142).

Твердження апелянта з приводу відсутності реальності здійснення госпдарської діяльності позивача та його контрагента спростовано вищевказаними обставинами та підтверджено первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Стосовно транспортування товару від ТОВ "Кийтехторг" до ТОВ "Телеком-комплекс" судова колегія зазначає, що постачання обладнання, комплектуючих і матеріалів позивачу згідно вищевказаних договорів здійснювалося силами та за рахунок ТОВ «Кийтехторг» (п. 3.1. договору ТТ-П на постачання обладнання від 17.03.2014 р.; п. 3.1. договору № 2-КТТ-П на постачання матеріалів від 20.03.2014 р.; п. 3.1. договору № 3-КТТ-П на постачання матеріалів від 27.03.2014 р.), за виключенням матеріалів, зазначених в п. 1 та 5 специфікації до Договору № 3-КТТ-П від 27.03.2014 р., а саме: з/б опора СВ-110-3,5 та металоконструкції індивідуальні, які згідно додаткової угоди №1 від 28.03.2014 р. до договору № 3-КТТ-П від 27.03.2014 р. (Додаток № 15) були поставлені ТОВ «Кийтехторг» безпосередньо на об'єкт будівництва за договором субпідряду № 42-01/2011-К від 20.11.2013р. - Дністровська ГАЕС, м. Новодністровськ, Чернівецька обл. Обов'язок щодо правильності оформлення товарно-транспортної документації покладений саме на це підприємство.

Відповідно до п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а п. 11.5 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4-х екземплярів. При цьому, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри передаються Перевізнику (п. 11.7 Правил). Зазначені положення свідчать про те, що саме Замовник (вантажовідправник), яким у даному випадку є ТОВ «Кийтехторг», зобов'язаний виписати і передати вантажоодержувачу товарно - транспортну накладну. Між тим, орган ДПС у встановленому законом порядку не витребував у ТОВ «Кийтехторг» товарно-транспортні накладні або інші документи щодо перевезення обладнання, комплектуючих і матеріалів.

Колегія суддів дійшла висновку, що неналежне оформлення або неоформлення з боку ТОВ «Кийтехторг» документації, на підставі якої здійснювалося транспортування обладнання, комплектуючих і матеріалів на адресу позивача, не може розглядатися як порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо оформлення первинних бухгалтерських документів.

Посилання податкового органу на неможливість встановлення відомостей про місце зберігання поставленого товару спростовується тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс" орендує нежитлове приміщення на першому поверсі №14 загальною площею 9,5 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, згідно договору оренди б/н від 01.10.2013 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 Строк дії договору з 01.10.2013р. по 01.10.2014р. Розмір орендної плати - 600,00 грн. намісяць. Також, позивач орендує нежитлове приміщення на першому поверсі загальною площею 35 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, згідно договору б/н від 03.01.2014р., укладеного з СПД-ФО ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_2. Строк дії договору з 03.01.2014р. по 31.12.2014р. Загальна вартість послуг за договором 24000,00 грн.

Відповідачем інвентаризація наявності товару проводилась в ході перевірки.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності з дотриманням п. 198.6 статті 198 та п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем неправильно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання відповідача на акт 23.07.2014 року № 1986/26-55-22-07/38864746, стосовно контрагента позивача.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2015р. по справі № 820/3982/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.08.2015 р.