Постанова № 48770965, 10.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р. Справа № 820/5287/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кураксіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центру професійно-технічної освіти №1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі №820/5287/15

за позовом ОСОБА_1

до Центру професійно-технічної освіти №1

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Центру професійно-технічної освіти №1, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача, що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запит позивача про надання публічної інформації №310/15 від 29.04.2015 р.;

- зобов'язати Центр професійно-технічної освіти №1 м.Харкова надати позивачу інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті №310/15 від 29.04.2015 р., а. саме: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова з 01 квітня 2015 р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова з 01 квітня 2015 р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова з 01 квітня 2015 р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова з 01 квітня 2015 р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова з 01 квітня 2015 р.;

- стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся із інформаційним запитом до відповідача, в якому просив надати публічну інформацію. Запит містив вимоги про надання позивачу публічної інформації щодо використання бюджетних коштів під час закупівлі продуктів харчування, а саме: копії договорів, укладених відповідачем на постачання продуктів харчування у 2015 року, з додатками у разі наявності таких додатків. Відповідач надав відповідь на інформаційний запит, якою відмовив позивачу у наданні публічної інформації. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують норми чинного законодавства, зокрема Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова, що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запит позивача про надання публічної інформації №310/15 від 29.04.2015 р.

Зобов'язано Центр професійно-технічної освіти №1 м.Харкова надати позивачу інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті №310/15 від 29.04.2015 року.

Стягнуто з Центру професійно-технічної освіти №1 м.Харкова на користь позивача судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року та ухвалити нове рішення, яким в повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що оскільки договори, які просив надати позивач, містять персональні дані щодо осіб, з якими Центр професійно-технічної освіти №1 уклав угоди, то вказана інформація не може бути розповсюджена, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у їх наданні.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні позивач заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся із інформаційним запитом № 310/15 до Центру професійно-технічної освіти №1 м. Харкова, в якому просив надати публічну інформацію щодо використання бюджетних коштів під час закупівлі продуктів харчування, а саме:

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Закладу з 01 квітня 2015р. (а.с. 8)

Вказаний запит було отримано уповноваженою особою відповідача 07.05.2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 9)

Листом від 12.05.2015 року №33 відповідач надав відповідь на зазначений запит, в якій повідомив, що згідно чинного законодавства (ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про доступ до публічної інформації") копії договорів містять персональні і не можуть передаватися третім особам.

Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду встановлено факт порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача на отримання публічної інформації, які передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

У відповідності до вимог ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом її оприлюднення у засобах масової інформації (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом) та через надання інформації за запитами на інформацію.

Положеннями статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, відповідач є розпорядником інформації в розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

До обов'язків розпорядників інформації, зокрема, віднесено надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Виходячи з наведених норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що під запитом на інформацію слід вважати прохання надати відомості та/або дані, які перебувають у володінні розпорядників публічної інформації, що відображені та задокументовані будь-якими засобами та на будь-яких носіях.

Згідно з пунктом третім частини 5 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію має містити серед іншого загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.

Аналізуючи зміст запиту на інформацію № 310/15 від 29.04.2015 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивач фактично просить Центр професійно-технічної освіти № 1 надати копії договорів разом зі специфікаціями, на підставі яких здійснюється постачання продуктів харчування (молока, масла вершкового, постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру, продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо), виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) з 01 квітня 2015р.

В свою чергу, згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційною інформацією.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч.7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

У відповідності до положень ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію", конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ч.2 ст.11 Закону України "Про інформацію").

Згідно положень ст.ст. 2, 5 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 вищенаведеного Закону, поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Колегія суддів зазначає, що згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 30.10.1997 року у справі №5-зп щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" закріплено, що до конфіденційної інформації про особу, зокрема, належать свідчення про її майновий стан та інші персональні дані.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року у справі № 2-рп/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що запитувана позивачем інформація, є інформацією з обмеженим доступом, оскільки окрім прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб в договорах міститься інформація з обмеженим доступом (персональні данні та інформація, доступ до якої обмежено юридичною особою).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 7 та п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Одночасно на розпорядника інформації покладено обов'язок вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до інформації про особу чи інших осіб.

Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на певних принципах, в тому числі вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст.4 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Надання відповідачем інформації, яка є конфіденційною нерозривно пов'язано з втручанням (правомірним/допустимим/протиправним) в особисте життя особи, щодо якої така інформація розповсюджується.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях відповідача порушення прав та законних інтересів позивача на отримання публічної інформації, які передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вищезазначеними діями відповідача було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо неправомірності дій відповідача, що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запит позивача про надання публічної інформації №310/15 від 29.04.2015 р.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року по справі №820/5287/15 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центру професійно-технічної освіти №1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі №820/5287/15 за позовом ОСОБА_1 до Центру професійно-технічної освіти №1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Водолажська Н.С.

Повний текст постанови виготовлений 17.08.2015 р.