Постанова № 48770565, 13.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5012/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Бистрик Г.М. та Романчук О.М.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила:

- визнати незаконними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в необґрунтованому та незаконному нарахуванні, визначенні суми/розміру пені головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. при триваючому порушенні і недотримання державою Україна строків виплати присуджених рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» 2000 євро та 108517 грн. 91 коп.;

- визнати незаконними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в нарахуванні та визначенні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. суми/розміру пені всупереч та не у відповідності до пункту b) резолютивної частини рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine»;

- визнати протиправними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в безпідставному діленні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. присуджених коштів рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 на число 365 при визначенні, нарахуванні суми пені за несвоєчасне виконання рішення суду;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ДВС України від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 за підписом головного державного виконавця ДВС України Медведєва О.В. щодо нарахування та визначення суми/розміру пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine».

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково та визнано протиправними дії ДВС України щодо передчасного розрахунку пені (в контексті рішення Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13 лютого 2014 року - простого відсотка (simple interest) без остаточного розрахунку належних ОСОБА_2 грошових коштів, визначених у рішенні Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13 лютого 2014 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням ОСОБА_2 та Департамент ДВС Міністерства юстиції України, подали апеляційні скарги.

Позивач просить скасувати постанову суду від 17 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою не було захищено її законні права та інтереси.

Департамент ДВС Міністерства юстиції України просить скасувати постанову суду від 17 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що виплатив кошти, передбачені рішенням Європейського суду з прав людини №59834/09 від 13 лютого 2014 року, та пеню у повному обсязі.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Також представник заперечував проти апеляційної скарги Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на необґрунтованість вимог апелянта.

Представник Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Також вказана особа заперечувала проти апеляційної скарги позивача та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на необґрунтованість вимог апелянта.

Інші особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь вказаних осіб у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_2 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року - скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про скасування вимоги державного виконавця та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2011 року та ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2013 року, що набрали законної сили, з Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області було стягнуто на користь ОСОБА_2 108517 грн. 91 коп. боргу по виплаті державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» державу України було зобов'язано протягом трьох місяців виконати рішення національного суду, ухваленого на користь, зокрема, ОСОБА_2 та сплатити їй 2000 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватися.

Згідно вказаного рішення зазначені суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здіснення платежу. Зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Зазначене судове рішення перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України.

Також судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 5760 від 19 вересня 2014 року Міністерство юстиції України сплатило на рахунок ОСОБА_2, відкритий у ПАТ «КБ «ПриватБанк» кошти у розмірі 34786 грн. 92 коп. (2000 євро, конвертовані у національну валюту за курсом на день здіснення платежу), а згідно платіжного доручення № 5812 від 22 вересня 2014 року - кошти у розмірі 108517 грн. 91 коп., виплату яких було передбачено рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine».

Перерахування зазначених коштів було здійснене після закінчення тримісячного строку, визначеного у рішенні Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року. У зв'язку з цим головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України здійснив розрахунок пені за порушення строку виплати коштів за судовим рішенням та склав вимогу від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 про сплату відповідних коштів.

При здійсненні розрахунку пені головний державний виконавець виходив з того, що рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» виконане у повному обсязі.

Позивач вважає, що розрахунок пені було здійснено передчасно - до проведення остаточного розрахунку із стягувачем. Також, на думку позивача, головний державний виконавець невірно здійснив розрахунок пені. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що остаточний розрахунок із стягувачем не здійснений, а тому дії головного державного виконавця щодо нарахування пені є передчасними. Також суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправними відповідних дій відповідача.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вимога державного виконавця від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 не впливає на обсяг прав та обов'язків позивача. Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки розрахунок пені було здійснено передчасно, то надання оцінки діям щодо обчислення розміру пені є недоцільним.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як раніше зазначалося, держава Україна зобов'язана була протягом трьох місяців сплатити ОСОБА_2 кошти у розмірі 34786 грн. 92 коп. (сатисфакція) та 108517 грн. 91 коп. (кошти за рішенням національного суду).

На підтвердження виконання боржником своїх зобов'язань відповідач надав платіжні доручення № 5760 від 19 вересня 2014 року та № 5812 від 22 вересня 2014 року, згідно яких Міністерство юстиції України перерахувало на рахунок ОСОБА_2, відкритий у ПАТ «КБ «ПриватБанк» кошти у зазначеному вище розмірі.

Проте, на розрахунковий рахунок позивача вказані кошти були зараховані у сумі 34612 грн. 99 коп. та 107975 грн. 32 коп. відповідно. Зазначена обставина підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_2 та не заперечується відповідачем.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідачів наполягав на тому, що платіжні доручення № 5760 від 19 вересня 2014 року та № 5812 від 22 вересня 2014 року підтверджують повне фактичне виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» у частині, що стосується ОСОБА_2 На думку відповідачів, різниця між сумою коштів, списаних з рахунку Державної казначейської служби України у м. Києві, та сумою коштів, зарахованих на розрахунковий рахунок позивача, була утримана банком у якості оплати банківських послуг.

Факт утримання банком частини коштів на оплату банківських послуг підтверджується довідкою ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 12 серпня 2015 року № 150812VAB8F59E0F78B. Згідно вказаної довідки, при зарахуванні коштів на рахунок ОСОБА_2 була списана комісія у розмірі 0,5 % від суми платежу.

Також відповідачі вважають, що банківські послуги оплачуються за рахунок стягувача, адже в рішенні Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» зазначено, що за рахунок коштів держави сплачуються лише податки.

Колегія суддів вважає зазначені доводи відповідачів необґрунтованими з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, регулює Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 7 вказаного Закону протягом десяти днів від дня отримання повідомлення суду про набуття рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів.

Таким чином, перерахування коштів, передбачених рішенням Європейського суду з прав людини, саме на банківський рахунок стягувача прямо передбачене Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Також положення ст. 8 вказаного Закону передбачають, що виплата відшкодування, передбаченого рішенням Європейського суду з прав людини, здійснюється шляхом списання на вказаний стягувачем банківський рахунок. Вирахування із суми, передбаченої відповідним судовим рішенням, витрат на оплату банківських послуг Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» не передбачено.

Механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» визначений у Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженому постановою КМ України від 07 березня 2007 року № 408 (далі - Порядок).

Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на витрати, пов'язані з наданням банківських послуг у разі здійснення перерахування грошових сум на рахунок стягувача (його представника).

Зазначені норми права у свій сукупності вказують на те, що відповідачі зобов'язані були забезпечити зарахування на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 коштів, визначених рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine», у повному обсязі, а також здійснити оплату витрат, пов'язані з наданням банківських послуг, за рахунок бюджетних коштів.

З огляду на те, що витрати, пов'язані з наданням банківських послуг, були вирахувані із суми платежу, а не оплачені за рахунок бюджетних коштів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» не було виконане у повному обсязі.

Із вимоги державного виконавця від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 вбачається, що визначення розміру пені державний виконавець здійснював її розрахунок виходячи з того, що стягувачу було перераховано та нею отримано кошти у розмірі 34786 грн. 92 коп. та 108517 грн. 91 коп., а не 34612 грн. 99 коп. та 107975 грн. 32 коп. відповідно.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець передчасно здійснив розрахунок пені за несвоєчасну виплату коштів у розмірі 34786 грн. 92 коп. та 108517 грн. 91 коп.

Доводи апеляційної скарги Департаменту ДВС Міністерства юстиції України зазначеного висновку суду першої інстанції, не спростовують та не можуть бути підставами для її скасування постанови від 17 червня 2015 року.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що суд першої інстанції не у повній мірі захистив її права, оскільки відмовив у задоволенні позову в частині скасування вимоги державного виконавця від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16, а також не надав оцінки доводам щодо порушень, допущених під час розрахунку пені.

Колегія суддів частково погоджується із зазначеними доводами позивача з огляду на наступне.

Як раніше зазначалося, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що головний державний виконавець передчасно здійснив розрахунок пені за порушення строків виплати коштів у розмірі 34786 грн. 92 коп. та 108517 грн. 91 коп.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в даному випадку у головного державного виконавця були наявні всі підстави для розрахунку пені за порушення строків виплати коштів у розмірі 34612 грн. 99 коп. та 107975 грн. 32 коп. Щодо зазначеної частини коштів розрахунок із позивачем проведено повністю.

Також колегією суддів встановлено, що під час розрахунку пені головний державний виконавець допустив помилку не лише у сумі, за порушення строків сплати якої нараховується пеня, а й у застосуванні граничної позичкової ставки Європейського центрального банку.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» було передбачено, що зі спливом тримісячного строку і до остаточного розрахунку на суми, визначені цим рішенням, нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Зазначене рішення Європейського суду з прав людини набуло статусу остаточного 13 лютого 2014 року, а строк його виконання наступив 13 травня 2014 року.

Частину сатисфакції у розмірі 34612 грн. 99 коп. позивачу було виплачено 29 вересня 2014 року, тобто із затримкою на 139 днів, а частину заборгованості за рішенням національного суду у розмірі 107975 грн. 32 коп. - 06 жовтня 2014 року, тобто із затримкою на 146 днів.

Згідно листа Національного банку України від 29 травня 2015 року № 30-00011/37081 у період з 13 травня 2014 року по дати виплати ОСОБА_2 вищевказаних коштів діяло три різних розміри граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, а саме: у період з 13 травня по 20 червня 2014 року - 0,75 %, з 11 червня по 09 вересня 2014 року - 0,4 %, з 10 вересня по 06 жовтня 2014 року - 0,3 %.

Натомість головним державним виконавцем під час розрахунку пені за весь період прострочення сплати коштів у розмірі 34612 грн. 99 коп. та 107975 грн. 32 коп. було застосовано лише одну граничну позичкову ставку Європейського центрального банку у розмірі 0,3 %.

Зазначені порушення (невірне визначення розміру коштів, які були сплачені з порушенням строку та невірне застосування граничної позичкової ставки) призвели до відображення у вимозі державного виконавця від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 неточної суми пені, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2

З огляду на те, що вимога державного виконавця в даному випадку є єдиним документом, який фіксує розмір пені, яку боржник зобов'язаний сплатити стягувачу, колегія суддів вважає, що вимога від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_2 про скасування вимоги державного виконавця від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 є законною та такою, що підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач обґрунтувала зазначену вимогу іншими обставинами, ніж неправильне застосування граничної позичкової ставки Європейського центрального банку.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Положеннями ч. 2 ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З метою повного захисту права ОСОБА_2 на отримання пені у розмірі, який відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» колегія суддів вважає необхідним задовольнити вимогу позивача про скасування вимоги державного виконавця від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 з підстав, зазначених вище.

Звертаючись до суду з даним позовом та апеляційною скаргою, ОСОБА_2 також просила визнати протиправними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в безпідставному діленні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. присуджених коштів рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 на число 365 при визначенні, нарахуванні суми пені за несвоєчасне виконання рішення суду.

Зазначена вимога позивача є необґрунтованою, адже застосування у формулі розрахунку пені показника « 365» зумовлене необхідністю визначення розміру пені за один день прострочення виконання зобов'язань по сплаті коштів. Фактична кількість днів, за які розраховується пеня, була врахована державним виконавцем, що підтверджується формулою розрахунку, зазначеною у вимозі від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16.

Також позивач заявила вимогу про визнання незаконними та необґрунтованими дій ДВС України, що проявилися в нарахуванні та визначенні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. суми/розміру пені всупереч та не у відповідності до пункту b) резолютивної частини рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine». Зазначена позовна вимога обґрунтована тим, що розмір сатисфакції у зазначену рішенні був вказаний у євро, а тому пеня за порушення строків виплати коштів має розраховуватися також у євро, а не у національній валюті.

Як раніше зазначалося, рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» державу України було зобов'язано сплатити ОСОБА_2 2000 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і компенсації судових витрат. Також вказаним рішенням було передбачено, що зазначені суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу.

Частина зазначених коштів (у розмірі 34612 грн. 99 коп.) була виплачена позивачу саме у національній валюті. Отже, в даному випадку боржником було порушено строк виплати коштів, розмір яких виражений у гривні.

Оскільки головний державний виконавець здійснював розрахунок пені за порушення строку сплати коштів саме у гривні, підстави для нарахування суми пені у євро - відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неправомірного ділення присуджених коштів на число 365 при визначенні, нарахуванні суми пені за несвоєчасне виконання рішення суду, а також нарахування та визначення головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. суми/розміру пені всупереч та не у відповідності до пункту b) резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» є необґрунтованими.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування вимоги державного виконавця рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року - скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про скасування вимоги державного виконавця та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_2 про скасування вимоги державного виконавця від 19 лютого 2015 року № 14-726-2/16 - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Г.М. Бистрик

О.М. Романчук

Постанова складена в повному обсязі 14 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Романчук О.М.