Постанова № 48770286, 17.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2015 року 10:30 № 826/13685/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Грабовському В.А., розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення №1 від 22.05.2015 р.

за участю представників сторін:

від позивача: Перепелиця А.В.

від відповідача: Дрозд І.С.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.08.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі-Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення № 1 від 22.05.15р. про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, прийняте Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення на підставі пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки були наявні обставини, які не дозволяли застосування зазначеної норми, зокрема, наявність зобов'язання держави перед позивачем щодо повергнення надміру сплачених коштів.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. В обґрунтування позовних вимог Відповідач зазначає, що пункт 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України діє до 1 липня 2015 року, а отже, рішення від 22.05.2015 року №1 є не чинним та не встановлює вже ніяких прав та обов'язків для платника податків.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем в особі виконуючого обов'язки начальника І.А. Процая 22 травня 2015 року було прийнято рішення № 1 про стягнення (з ПАТ «Укрнафта») готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків (надалі - Рішення № 1).

Позивач вважає прийняте Відповідачем рішення №1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що у Позивача обліковується заборгованість перед бюджетом України з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 470 502 563,96 грн., яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань по цих податках.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пунктів 95.1 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Так, відповідно до пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Отже, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

В даній нормі термін "держава" застосовується як уособлення всіх органів державної влади, в тому числі органів державної фіскальної служби.

З вище викладеного вбачається, що застосування одного із способів погашення податкового боргу, виключає можливість одночасного застосування іншого способу погашення податкового боргу у вигляді стягнення коштів платника податків за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду.

Проте, зміст пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Позивачем надано суду копії наступних документів: Податкові накладні ПДВ, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, платіжні доручення, з яких вбачається, що станом на 22.05.2015 р. у Позивача була наявна переплата в розмірі 360 790,53 грн.

Під час розгляду справи Відповідачем не надано суду переконливих доказів, які спростовують надані Позивачем докази.

Враховуючи, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів у Позивача була наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, Суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з метою стягнення коштів.

Суд встановив, що Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звернулось до суду із позовною заявою про зупинення видаткових операцій на рахунках у банках ПАТ "Укрнафта".

У відповідності до бази Діловодства спеціалізованих судів (ДСС) Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року по справі №826/10134/15 в задоволенні позову Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників відмовлено повністю.

Відповідачем також не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення ПАТ "Укрнафта" помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 22 травня 2015 року №1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 1 від 22.05.15 р. про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, прийняте Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук