Постанова № 48769987, 18.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 серпня 2015 року № 826/8312/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001022206 від 22.12.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001022206 від 22.12.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Елітстройбуд-2014» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014» не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014», які мали реальний характер та за якими було отримано товари, використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 02.12.2014 № 28/1-26-50-22-06-32704119, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки, відповідачем наведено не було.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 20.11.2014 по 26.11.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Елітстройбуд-2014» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт від 02.12.2014 № 28/1-26-50-22-06-32704119, яким встановлено порушення пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 104 350,00 грн.

22.12.2014 на підставі акта від 02.12.2014 № 28/1-26-50-22-06-32704119 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001022206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 156 525,00 грн., у тому числі за основним платежем - 104 350,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52 175,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0001022206 від 22.12.2014, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.03.2015 № 365/10/26-15-10-05-85 та Державної фіскальної служби України від 03.04.2015 № 7020/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0001022206 від 22.12.2014, а скарги товариства - без задоволення.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму", не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0001022206 від 22.12.2014, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014» реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Елітстройбуд-2014» за договором поставки № 23/06 від 23.06.2014.

На підтвердження факту отримання товарів за зазначеним договором позивачем надано суду копію видаткової накладної від 30.07.2014 № 3007/068 (усього з ПДВ - 626 101,56 грн., ПДВ - 104 350,26 грн.), а на підтвердження факту здійснення його транспортування копію товарно - транспортної накладної від 30.07.2014 № Р3007/068.

В свою чергу, ТОВ «Елітстройбуд-2014» виписало на адресу позивача податкову накладну від 30.07.2014 № 447 на суму 626 101,56 грн. (ПДВ - 104 350,26 грн.).

Факт здійснення позивачем оплати на користь контрагента ТОВ «Елітстройбуд-2014» за отриманий товар підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Основним видом діяльності за ВЕД позивача, зокрема, є: "27.20 Виробництво батарей та акумуляторів", а отже отримані від ТОВ «Елітстройбуд-2014» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. При цьому, суд звертає увагу, що сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014».

Необґрунтованість посилань відповідача на лист Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 19.09.2014 №140/10-08-22-01/39174820 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код 39174820) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень, липень 2014року зумовлюється наступним.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, лист Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 19.09.2014 №140/10-08-22-01/39174820 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код 39174820) не може бути належним доказом на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом щодо якого було складено відповідний акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Посилання відповідача на податкову інформацію стосовно ТОВ «Елітстройбуд-2014» не приймаються судом до уваги, оскільки вказані в поясненнях ОСОБА_1 відомості та обставини повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку КПК України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014» суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Елітстройбуд-2014» мали реальний товарний характер.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи, судом було встановлено реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Елітстройбуд-2014», у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з зазначеним контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0001022206 від 22.12.2014.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов