Постанова № 48769873, 17.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2015 року 09:00 № 826/13515/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянський К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»доВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києвіпро визнання неправомірною та скасування постанови,ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, у якій просить суд визнати неправомірною і скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Пироговської-Харітонової Яніни Олексіївни про накладення штрафу від 23.06.2015 у виконавчому провадженні № 47529891.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06.08.2015.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив про неможливість виконання судового рішення у зв'язку із змінами в законодавстві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в яких посилався на те, що позивач у встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк у добровільному порядку судове рішення не виконав, у зв'язку з чим на нього накладено штраф.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2011 по справі № 2а-18639/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2013, в тому числі, зобов'язано Комунальне підприємство Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати державну реєстрацію в електронному реєстрі від 15.12.10 прав власності на нерухоме майно, номер витягу 28372119, реєстраційний номер 32374522, номер запису 215-З в книзі д.6з-282, як приватна власність за Публічним акціонерним товариством «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут цивільному будівництву».

На підставі вказаної постанови Окружний адміністративний суд міста Києва видав виконавчий лист.

Як вбачається з копії матеріалів виконавчого провадження № 47529891, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2015 поновлено Державному підприємству «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» строк для пред'явлення виконавчого листа від 05.11.2014 по справі № 2а-18639/10/2670.

18 травня 2015 відповідач, на підставі заяви Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 47529891 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. Даною постановою боржнику надано строк для самостійного виконання судового рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

У зв'язку з невиконанням судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, 23.06.2015 відповідач виніс постанову про накладення штрафу, якою на керівника Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» - ОСОБА_2 накладено штраф в сумі 340 грн..

Вважаючи винесену постанову від 23.06.2015 ВП № 47529891 про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Пунктом 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з позовної заяви (а.с. 23 Том І), 25.05.2015 до відповідача надійшла вимога державного виконавця Пироговської-Харітонової Я.О від 18.05.2015 № 616/30 про скасування державної реєстрації в електронному реєстрі від 15.12.2010 прав власності на нерухоме майно, номер витягу 28372119, реєстраційний номер 32374522, номер запису 215-3 в книзі д.6з-282, як приватна власність за Публічним акціонерним товариством «Український зональний науково-дослідний інститут цивільному будівництву».

Позивач посилався на те, що існують обставини, які унеможливлюють виконання судового рішення, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача із заявою від 28.05.2015 № 6950, у якій повідомив про те, що з 01.01.2013 у Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» відсутні повноваження щодо скасування державної реєстрації в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, а Борю позбавлено доступу до електронного реєстру прав власності.

Відповідач залишив дану заяву без задоволення.

На думку позивача, наведені обставини є безумовним доказом протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 23.06.2015 ВП № 47529891.

В той же час, під час розгляду справи в судовому засіданні, представник позивача повідомив, що Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» до Окружного адміністративного суду міста Києва не зверталось з заявами в порядку ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, адже позивач вважає достатнім подання відповідачу заяви від 28.05.2015 про неможливість виконання рішення суду.

Суд відхиляє наведені доводи позивача, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Положеннями статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В той же час, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу тривалості виконання рішення в світлі заходів, вжитих державою для прискорення вирішення внутрішніх систематичних проблем (остаточна ухвала щодо прийнятності у справі «Сокур проти України»; рішення у справах «Півень проти України», «Жовнір проти України», «Войтенко проти України», «Шмалько проти України», «Ромашов проти України»). У своїх рішеннях Суд зазначає, що, не виконуючи рішення суду, державні органи позбавили положення статті 6 § 1 будь-якого сенсу.

Тобто, невиконання рішення суду, яке набрало законної сили порушує права людини та громадянина, а також принципи закладені в Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексі адміністративного судочинства України та інших Законах, які направлені на захист цих прав. Таке невиконання судових рішень підриває авторитет та довіру до суду та держави в цілому, що є неприпустимим у демократичній і правовій державі.

Суд звертає увагу на те, що у Рекомендації Rec (2003) 16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 851 засіданні заступників міністрів 9 вересня 2003 року, Комітет Міністрів на підставі статті 15 (b) Статуту Ради Європи, уважає, що примусове виконання судових рішень в галузі адміністративного права, зокрема в тому разі, коли вони спрямовані на адміністративні органи, є вимогою ефективного правосуддя.

У додатку до Рекомендації Rec (2003) 16 визначено, що Держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2011 по справі № 2а-18639/10/2670, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, набрала законної сили до 01.01.2013, а тому у Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» не було жодних перешкод для виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Зазначене свідчить про те, що обставини, які б перешкоджали позивачу вчасно виконати судове рішення, примусове виконання якого здійснюється в межах виконавчого провадження № 47529891 були відсутні.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

В матеріалах справи міститься копія вимоги державного виконавця від 18.05.2015 №616/30, якою він вимагав виконати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2011 № 2а-18639/10/2670.

Однак, позивач доказів виконання рішення суду у строк, встановлений для його добровільного виконання відповідачу не надав.

Частиною 2 ст. 75 передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд встановив, що 23.06.2015 державний виконавець виніс другу вимогу № 616/30 ВП № 47529891, якою зобов'язав Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» виконати рішення суду з наданням на адресу відділу інформації про підтвердження такого виконання у семиденний строк.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу ВП № 47529891 від 23.06.2015, винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Пироговською-Харітоновою Я.О. у відповідності до положень законодавства, а підстави для її скасування відсутні.

Як передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» відмовити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 03359836) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський