Постанова № 48769849, 14.08.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2015 року справа № 823/1610/15

15 год. 08 хв.м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Роя О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський завод автохімії (далі позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі відповідач), в якому з урахуванням зави про зменшення позовних вимог просло визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 24.06.2015: №0001442301 і №0001422301, - а також №0001432301 - в частині грошового зобовязання з податку додану вартість (далі ПДВ) на суму 1310346,00грн. (873564,00грн. основний платіж та 436782,00грн. штрафна (фінансова) санкція).

Позов мотивовано тим, що оскаржувані суми податкових зобовязань згідно з ППР прийняті за відсутності порушень позивачем податкового законодавства.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що під час податкової перевірки виявлено формування позивачем податкового кредиту за рахунок правочинів, що реально не відбувалися, а також із-за виявлення не оприбуткування в книзі обліку розрахункових операцій (далі КОРО) повної суми отриманих готівкових коштів за реалізований товар.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозвязку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» зареєстроване як юридична особа з 03.03.2010 (код ЄДРПОУ 36994791).

Суд встановив, що відповідно до наказів від 05.03.2015 №309, від 13.03.2015 №368, від 24.03.2015 №421 службові особи відповідача здійснили документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2012-31.12.2014.

Перевіркою виявлено порушення позивачем, ут.ч.:

підп.14.1.27. п.14.1. ст.14, п.138.2. ст.138, підп.139.1.9. п.139.1. ст.139, п.144.1. ст.144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 211414,00грн.;

пунктів 198.2., 198.3., 198.6 ст.198, пунктів 201.15. ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2014 року на 879811,00грн.;

п.2.6. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі Положення №637), а саме: неоприбутковано готівкові кошти у повній сумі їх фактичного надходження у КОРО на підставі фіскального звітного чеку в сумі 847,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2015 №130/23-01-22-01/36994791 (далі акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані ППР від 24.06.2015 №0001442301, №0001432301 та №0001422301.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд врахував таке.

ППР №0001442301 суд вважає неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Ним позивачу збільшено розмір грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 317121,00грн. (211414,00грн. основний платіж та 105707,00грн. штрафна (фінансова) санкція).

За період з 01.04.2012 до 31.12.2014 позивач задекларував податок на прибуток в сумі 3913922,00грн (ставка 18%). До висновку про його заниження на загальну суму 211414,00грн. відповідач дійшов з огляду на невизнання витрат у розмірі 1174524,00грн. за рахунок правочинів з:

ТОВ «Банто ОСОБА_3» на суму 251118,00грн.;

ТОВ «ПРОМА ОСОБА_4» на суму 547206,00грн.;

ТОВ «Синтез Груп» на суму 376200,00грн.

Собівартість виготовленої та реалізованої продукції за 2014 рік склала 798324грн.

За вказаний період позивач задекларував доходи, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування, на суму 551651264грн. і витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, у сумі 530950012грн.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 9 ч.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Перевіряючи доводи відповідача суд встановив, що 22.07.2013 позивач (покупець) уклав з ТОВ «Синтез Груп» (продавець) договір поставки товару №88.

Отримання товару за вказаним договором (засіб рідкий мийний у кількості 25080кг.) підтверджується видатковою накладною (далі ВН) від 24.10.2014 №6 на загальну суму поставки 451440,00грн. (у т.ч. ПДВ 45240,00грн.), а його транспортування товарно-транспортною накладною (далі ТТН) до неї від 24.10.2014 №Р6 (том 3 а.с.129).

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон України № 996-XIV) первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд врахував ст.9 Закону України №996, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звернув увагу, що вказані ВН та ТТН містять всі обовязкові реквізити, що дозволяє встановити вид, кількість та ціну товару, повністю ідентифікувати постачальника та осіб, що брали безпосередню участь у переміщенні та прийманні товару.

Відповідно до даних платіжних доручень (том 3 а.с.130-131) оплата товару проведена у повному обсязі. Про реальність виконання правочину також свідчить, що на придбаний товар позивач має посвідчення про якість, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та технічні умови на придбаний миючий засіб (том 3 а.с.126-127, 132-189), а одним із видів діяльності ТОВ «Синтез Груп» є виробництво хімічної продукції.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується звітами майстра зміни, прибутковим ордером на товар, накладною на переміщення та відповідною таблицею про використання засобу мийного для виробництва омивача скла, який у подальшому реалізований ТОВ «Ріал ОСОБА_5К.А.У.» відповідно до ВН: від 10.11.2014 №2885, від 11.11.2014 №2888, від 14.11.2014 №2490, №2491, від 15.11.2014 №2498.

Суд також встановив, що 01.10.2013 позивач (замовник) та ТОВ «ПРОМА ОСОБА_4» (виконавець) уклали договір №115/1. Згідно з його п.1.1. виконавець зобовязується поставити замовнику лінію з приготування антифризів та здійснити її пуско-налагоджувальні роботи, а замовник зобовязується прийняти та оплатити обладнання та роботи відповідно до умов договору.

Характеристики, кількість та комплектність складових вищевказаної лінії відображена в специфікаціях до зазначеного договору від 01.10.2013 №1 (том 3 а.с.215). Загальна ціна згаданої лінії згідно з даними специфікації становить 3283240,40грн. (у т.ч. ПДВ 574206,73грн.).

Отримання обладнання згідно з вказаним договором позивач підтвержується ВН від 28.11.2013 №2811/Ч1 на загальну суму 2984000,00грн. (у т.ч. ПДВ 497333,33грн.), а його транспортування ТТН (том 3 а.с.239-260) та даними журналу обліку вїзду та виїзду автотранспорту на територію позивача (том 2 а.с.126, 130, 132, 134, 136, 139, 141, 144, 147).

Виконання робіт з монтажу та налагоджування зазначеної лінії підтверджене актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2013 року від 28.11.2013 №2811-А1 на загальну суму виконаних робіт 299240,40грн. (у т.ч. ПДВ 49873,40грн.), а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 28.11.2013 на ту ж суму.

Суд звернув увагу, що вказані первинні бухгалтерські документи містять всі обовязкові реквізити, що дозволяє встановити вид, кількість та ціну товару, повністю ідентифікувати постачальника та осіб, що брали безпосередню участь у прийманні обладнання, а також містять інформацію про вид, кількість та місце виконання пуско-налагоджувальних робіт.

Згідно з даними акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми ОЗ-1 від 28.11.2013 №ЧЗ000000005 на підставі розпорядження від 28.11.2013 введено в експлуатацію комплексну лінію з приготування антифризів (інв.№02485), балансовою вартістю 2736033,67грн., яка знаходиться на території позивача за адресою: вул.Сурікова, буд.9 в м. Черкаси, - та укомплектована повністю, перебуває в робочому стані і відповідає технічним умовам. Цей акт підписаний комісійно посадовими особами позивача.

Наказом позивача від 28.11.2013 №120/2 «Про визнання активу та введення в експлуатацію» зазначену лінію введено в експлуатацію зі строком корисного використання 5 років та застосовано прямолінійний метод амортизації.

Оплата обладнання та робіт проведена у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 05.12.2013 №6990 та від 28.04.2014 №1475 (том 4 а.с.36-37) з урахуванням договорів про відступлення права вимоги від 12.05.2014 №05-14/02-П-БП та від 02.06.2014 №06-02/1ПВ (том 4 а.с.27-31).

Суд встановив, що 01.10.2013 позивач (замовник) та ТОВ «Банто ОСОБА_3» (виконавець) уклали договір №116/1. Згідно з його п.1.1 виконавець зобовязується поставити замовнику лінію з приготування моторних масел та здійснити пуско-налагоджувальні роботи, а замовник зобовязується прийняти та оплатити обладнання та роботи відповідно до умов договору.

Характеристика, кількість та комплектність складових вищевказаної лінії відображена в специфікаціях до зазначеного договору від 01.10.2013 №1 (том 4 а.с.102). Загальна ціна лінії згідно з даними специфікації становить 1506709,81грн. (у т.ч. ПДВ 251118,30грн.).

Отримання обладнання згідно з вказаним договором позивач підтвердив ВН від 27.11.2013 №112713/Ч на загальну суму 1065949,81грн. (у т.ч. ПДВ 177658,30грн.), а його транспортування ТТН (том 4 а.с.127-137) та даними журналу обліку вїзду та виїзду автотранспорту (том 2 а.с.187, 192, 195, 199, 205, 209, 211, 216, 218, 223).

Виконання робіт з монтажу та налагоджування зазначеної лінії підтверджене актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2013 року від 27.11.2013 №27/11 на загальну суму виконаних робіт 440760,00грн. (у т.ч. ПДВ 73460,00грн.).

Суд звернув увагу, що вказані первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином містять всі обовязкові реквізити, що дозволяє встановити вид, кількість та ціну товару, повністю ідентифікувати постачальника та осіб, що брали безпосередню участь прийманні обладнання та містять інформацію про вид, кількість та місце виконання пуско-налагоджувальних робіт.

Згідно з даними акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми ОЗ-1 від 27.11.2013 №ЧЗ000000004 на підставі розпорядження від 27.11.2013 введено в експлуатацію комплексну лінію з приготування моторних масел (інв.№02484), балансовою вартістю 1255591,51грн., яка знаходиться на території позивача за адресою: вул.Сурікова, буд.9 в м. Черкаси, - та укомплектована повністю, знаходиться в робочому стані і відповідає технічним умовам. Цей акт підписаний комісійно посадовими особами позивача.

Наказом позивача від 27.11.2013 №120/1 «Про визнання активу та введення в експлуатацію» зазначену лінію введено в експлуатацію зі строком корисного використання 5 років та застосовано прямолінійний метод амортизації.

Оплата обладнання та робіт проведена у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 23.04.2014 №1430, від 17.04.2014 №1337, від 15.04.2014 №1307, від 05.12.2013 №6991, (том 4 а.с.224-228).

Доводи відповідача, що ТОВ «Банто ОСОБА_3» та ТОВ «ПРОМА ОСОБА_4» фізично не могло виконувати роботи з монтажу та наладки вказаних ліній, оскільки кількість працівників на цих підприємствах 1 особа суд не взяв до уваги, так як умовами вищенаведених договорів не заборонено залучення до виконання робіт третіх осіб і можливу наявність таких обставин службовими особами відповідача не з'ясовано.

Суд звернув увагу, що згадані виробничі лінії мають відповідні технічні паспорти, копії яких наявні у матеріалах справи (том 5 а.с.26-224).

Згідно з даними експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати від 11.08.2015 №В-448/01 та №В-448/02 (том 5 а.с.1-25) вищевказані лінії змонтовані та введені в експлуатацію на виробничих потужностях позивача та використовуються у його господарській діяльності для приготування моторних масел та антифризів. Згідно з даними рішення відповідача за наслідками розгляду заперечень позивача на оскаржувані ППР від 23.06.2015 №17454/2301-22-01 (том 2 а.с.19) ревізори, що проводили перевірку,особисто пересвідчились, що на підприємстві введені в експлуатацію та використовуються у власній господарській діяльності лінії з виробництва антифризів та моторних масел.

Використання вищевказаного обладнання у власній господарській діяльності підтверджується тим, що позивач займається виробничою діяльністю, уклав договори поставки виробленого на них тосолу, антифризу, оливи моторної, укладеними позивачем з ТОВ «ГПЛ», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «МГ Автомотів», а також відповідними ВН до них.

Суд зясував, що за рахунок правочинів щодо придбання та монтажу виробничої лінії позивач здійснював амортизаційні відрахування.

Згідно з даними довідки про амортизацію обєктів основних засобів від 11.08.2015 №253 нараховано та відображено в обліку амортизації лінії з:

виготовлення антифризів на загальну суму 592807,28грн. (у т.ч. 45600,56грн. за грудень 2013 року та 547206,72грн. за 2014 рік);

виготовлення моторних масел на загальну суму 272044,89грн. (у т.ч. 20926,53грн. за грудень 2013 року та 251118,36грн. за 2014 рік).

Відповідно до підп.14.1.3.п.14.1 ст.14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Об'єкти амортизації визначені ст.144 ПК України. Так, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу.

Нарахування амортизації відповідно до підп.145.1.2.п.145.1 ст.145 ПК України здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Враховуючи, що лінії з виробництва антифризів та моторних олій станом на час перевірки використовувались позивачем у власній господарській діяльності та введені в експлуатацію згідно з відповідними наказами, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив у вартість собівартості продукції вищевказані амортизаційні нарахування.

Взявши до уваги наведене, суд дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваних ППР достатніх у сукупності обставин вважати, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами не мали реального характеру, немає.

Ч.2 ст.19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Належних доказів на обґрунтування узгодженості дій позивача з вищезазначеними контрагентами щодо складання документів бухгалтерського та податкового обліку для отримання податкової вигоди відповідач не надав.

У зв'язку з тим, що суд не вбачає порушень позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

ППР №0001432301 суд вважає частково неправомірним і таким, що підлягає скасуванню в частині, з огляду на таке.

Ним позивачу збільшено розмір грошового зобовязання з ПДВ на суму 1319717,00грн. (879811,00грн. основний платіж та 439906,00грн. штрафна (фінансова) санкція).

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об'єктом оподаткування відповідно до підп. а п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. а п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. П.184.1 ст.184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Сукупний аналіз норм ПК України свідчить, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд встановив, що за період з 01.04.2012 до 31.12.2014 позивач задекларував податкові зобовязання з ПДВ в сумі 83382432грн. До висновку про його заниження на загальну суму 879811,00грн. відповідач дійшов з огляду на зняття взятого позивачем податкового кредиту у цьому ж розмірі за рахунок правочинів з:

ТОВ «Банто ОСОБА_3» на суму 251118,00грн. (177658,00грн. ПДВ 20% від придбання товару, 73460,00грн. ПДВ 20% від придбання робіт);

ТОВ «ПРОМА ОСОБА_4» на суму 574206,73грн. (497333,33грн. ПДВ 20% від придбання товару, 49873,40грн. ПДВ 20% від придбання робіт);

ТОВ «Синтез Груп» на суму 75240,00грн., -

а також із-за віднесення до податкового кредиту (рядок 12.4 декларації з ПДВ «послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України») сум ПДВ у розмірі 6247,00грн., хоча відповідно до поданих декларацій з ПДВ в попередніх звітних періодах податкові зобовязання з даних послуг не були нараховані.

Для вирішення спору суд врахував, що позивач визнав порушення та не оспорював ППР на 6247,00грн. та відповідну суму застосованого штрафу в розмірі 3123,50грн. Тому, дотримуючись ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо меж заявлених позовних вимог, оскаржуване ППР №0001432301 на суму 6247,00грн. - основного платежу та 3123,50грн. - штрафних санкцій (50%) суд не розглядав.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган повторно протягом 1095 днів самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд зясував, що 25.07.2012 позивачу визначались податкові зобовязання згідно з ППР №003582301. Тож врахування повторності для застосування 50% штрафу є правомірним.

Суд встановив, що на 873564,00грн. складено належним чином оформлені податкові накладні до вищезгаданих договорів, а саме від:

ТОВ «Банто ОСОБА_3» від 27.11.2013 №27114 на загальну суму 1065949,80грн. (у т.ч. ПДВ - 177658,30грн.) та від 27.11.2013 №27115 на загальну суму 440760,00грн. (у т.ч. ПДВ 73460,30грн.);

ТОВ «ПРОМА ОСОБА_4» від 28.11.2013 №28118 на загальну суму 2984000,00грн. (у т.ч. ПДВ 497333,33грн.) та від 28.11.2013 №28119 на загальну суму 299240,40грн. (у т.ч. ПДВ 49873,40грн.);

ТОВ «Синтез Груп» від 24.10.2014 №8 на загальну суму 451440,00грн. (у т.ч. ПДВ 75240,00грн.).

ПН оформлені належним чином, підписані керівниками підприємств-контрагентів, містять всі обов'язкові реквізити та включені до єдиного реєстру податкових накладних.

Суд встановив, що на час виконання вищевказаних правочинів позивач відобразив у повному обсязі суми податкового кредиту, що підтверджується даними податкових декларацій з ПДВ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищевказане ППР є частково неправомірним та підлягає скасуванню на суму 1310346,00грн. (873564,00грн. основний платіж та 436782,00грн. штрафна (фінансова) санкція).

Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а висновки акту перевірки не підкріплені жодними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

ППР №0001422301 суд вважає неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Ним до позивача застосовано штраф за порушення обігу готівки в сумі 4235,00грн.

Перевіркою книги обліку розрахункових операцій №2301013515р/9050 від 18.07.2013 (засіб контролю №ВР501134) відповідач виявив неоприбуткування позивачем фактичних готівкових надходжень у повній сумі у книзі на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіт від 27.09.2013 №49) на суму 847,00грн.

Відповідно до фіскального звітного чеку РРО обіг готівкою за 27.09.2013 склав 40475,36грн., а оприбуткування цієї готівки в КОРО 27.09.2013 на підставі вказаного Z-звіту відбулося на суму 39628,36грн.

На підтвердження відсутності порушення податкового законодавства позивач надав суду фіскальний звітний чек від 27.09.2013 №ФН2301013515, з якого суд встановив, що вищевказані події повязані з реалізацією товару, вартістю 40475,35грн., зі знижкою на 847,00грн.

П.2.6. Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Отже позивач при оприбуткуванні готівкових коштів на підставі фіскального звітного чеку від 27.09.2013 №ФН2301013515 порушень вимог податкового законодавства не вчинив.\

Тому відповідне ППР є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність повернення судового збору на користь позивача з Державного бюджету в розмірі 488,00грн. відповідно до квитанції від 03.07.2015 №0.0.405220447.1 та в розмірі 670,00грн. відповідно до квитанції від 21.07.2015 №0.0.412778915.1.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 №0001432301 на суму 1310346,00грн. (873564,00грн. основний платіж та 436782,00грн. штрафна (фінансова) санкція).

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2015 №0001442301 та №0001422301 у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» (код ЄДРПОУ 36994791) судовий збір за подання позову в сумі 488,00грн. відповідно до квитанції від 03.07.2015 №0.0.405220447.1 та в розмірі 670,00грн. відповідно до квитанції від 21.07.2015 №0.0.412778915.1.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 19.08.2015