Ухвала суду № 48768749, 27.05.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

27.05.2015 р. № 814/3589/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді - Лебедєвої Г.В., судді - Желєзного І.В., судді - Середи О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу Міністра внутрішніх справ України №2253 о/с від 28.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) з органів внутрішніх справ України, який перебував в розпорядженні УМВС України в Херсонській області по посаді заступника начальника УМВС - начальника кримінальної міліції, поновлення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на службі в органах внутрішніх справ України, в розпорядження УМВС України в Херсонській області по посаді заступника начальника УМВС - начальника кримінальної міліції, стягнення з Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Богомольця,10) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, будинок 19, кв.1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.10.2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі, зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Богомольця,10) проінформувати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади", -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу Міністра внутрішніх справ України №2253 о/с від 28.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) з органів внутрішніх справ України, який перебував в розпорядженні УМВС України в Херсонській області по посаді заступника начальника УМВС - начальника кримінальної міліції, поновлення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на службі в органах внутрішніх справ України, в розпорядження УМВС України в Херсонській області по посаді заступника начальника УМВС - начальника кримінальної міліції, стягнення з Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Богомольця,10) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.10.2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі, зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Богомольця,10) проінформувати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади".

Ухвалою суду від 28.11.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Згідно наказу голови суду № 19-б від 24.02.2015 року, суддя А.П. Єнтіна, знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею п`ятирічного віку.

Відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (затв. рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25, погоджено наказом ДСА від 02.04.2015р. № 45) винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматичного розподілу.Розпорядженням в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду про призначення автоматичного розподілу справ від 12.05.2015 року, справа №814/3589/14 була передана на продовження розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Розглянувши матеріали справи №814/3589/14, суд ухвалою від 15.05.2015 року прийняв справу до провадження та призначив її до судового розгляду.

27.05.2015 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України по суті справи за конституційним поданням Верховного суду України до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) ч. 3 ст. 1, п.п. 7-9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" положенням ч. 3 ст. 22, ст.ст. 38, 58, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2015 року, надав до суду клопотання про розгляд клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України по суті справи за конституційним поданням Верхового суду України до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) ч. 3 ст. 1, п.п. 7-9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" положенням ч. 3 ст. 22, ст.ст. 38, 58, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України в порядку письмового провадження.

Керуючись статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №814/3589/14 в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення.

Судом із інформації наявної на офіційному веб - сайті Верховного Суду України встановлено, що Пленум Верховного Суду України звернувся з конституційним поданням до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) ч. 3 ст. 1, п.п. 7-9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" положенням ч. 3 ст. 22, ст.ст. 38, 58, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України.

У свою чергу наказом № 2253 о/с від 28.10.2014 року заступника начальника УМВС України в Херсонській області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України. Як нормативну підставу для звільнення зазначено, в тому числі, п.п1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

Застосованим при прийнятті наказу № 2253 о/с від 28.10.2014 року пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII від 16 вересня 2014 року (Закон № 1682-VII) передбачено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону № 1682-VII, до якого відсилає норма п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, встановлено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року сукупно не менше одного року посаду (посади), в тому числі керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу Міністерства внутрішніх справ України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 01.06.2011 року по 02.09.2014 року займав посаду заступника начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно ч. 2 ст. 61 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення (частина друга статті 152 Конституції України).

У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними (ч. 3 ст. 61 вказаного Закону).

Статтею 69 Закону № 422/96-ВР, передбачено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 2-3 ст. 70 Закону № 422/96-ВР, у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

Згідно ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що у випадку визнання неконституційним окремих норм Закону України «Про очищення влади» такі втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як зазначалося, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, в тому числі щодо зміни правового регулювання певних суспільних відносин.

При цьому необхідно звернути увагу і на те, що визнання неконституційними великої кількості норм Закону України «Про очищення влади» за конституційними поданням Верховного Суду України щодо відповідності їх Основному Закону може призвести до порушення його логіки і структури, зумовить появу прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого Рішення. Додаткові заходи, у свою чергу, можуть стосуватися внесення змін до чинного Закону № 1682-VII.

Так, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Виходячи із зазначеного, за результатами розгляду конституційного подання щодо Закону України «Про очищення влади» правове регулювання суспільних відносин пов'язаних із проведенням очищення влади (люстрації) в залежності від рішення Конституційного Суду може змінитися. Вказане підтверджує висновок про істотність результатів розгляду судом конституційної юрисдикції конституційного подання Верховного Суду України для прийняття рішення у даній адміністративній справі.

При розгляді клопотання слід звернути увагу і на те, що в силу ст. 159 КАС України, на суд покладено обов'язок прийняти рішення, яке б відповідало критерію обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (п. 25 рішення від 18 липня 2006 року за заявою № 63566/00 Проніна проти України) зазначив про недопустимість ігнорування національними судами важливого аргументу заявниці щодо неконституційності положення закону.

Тому, в контексті наведеного, обґрунтованим вважається судове рішення, у мотивувальній частині якого надано відповідь на усі істотні доводи сторін спору.

Проте, суд при розгляді даної справи не в змозі ані підтвердити ані спростувати аргументи позивача про неконституційність окремих норм Закону України «Про очищення влади», оскільки суд загальної юрисдикції не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними норми Закону, так як це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Так, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Конституційний суд України», конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Прийняття рішень про визнання неконституційними норм Закону № 1682-VII відноситься до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Таким чином, суд при розгляді даної справи водночас являється і носієм обов'язку надати аргументовану відповідь на доводи сторін спору, а з іншої сторони позбавлений

правового механізму самостійно зробити висновок щодо відповідності тієї чи іншої норми Закону № 1682-VII вимогам Основного Закону.

Тому, необхідність вжиття усіх можливих процесуальних заходів для отримання відповіді на питання щодо відповідності окремих норм Закону № 1682-VII (конституційність яких поставлено під сумнів позивачем) нормам Конституції України також зумовлює висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства-до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.Отже, провадження у адміністративній справі слід зупинити до вирішення Конституційним Судом України справи за поданнями Верховного Суду України до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) ч. 3 ст. 1, п.п. 7-9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" положенням ч. 3 ст. 22, ст.ст. 38, 58, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України. Керуючись ст. ст. 156, 165, 186, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Зупинити провадження в адміністративній справі №814/3589/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу Міністра внутрішніх справ України №2253 о/с від 28.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) з органів внутрішніх справ України, який перебував в розпорядженні УМВС України в Херсонській області по посаді заступника начальника УМВС - начальника кримінальної міліції, поновлення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на службі в органах внутрішніх справ України, в розпорядження УМВС України в Херсонській області по посаді заступника начальника УМВС - начальника кримінальної міліції, стягнення з Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Богомольця,10) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.10.2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі, зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Богомольця,10) проінформувати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади" до Конституційним Судом України по суті справи за конституційним поданням Верховного Суду України до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) ч. 3 ст. 1, п.п. 7-9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" положенням ч. 3 ст. 22, ст.ст. 38, 58, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддями 29.05.2015 року.

Головуючий суддя Г.В. Лебедєва

Суддя І.В. Желєзний

Суддя О.Ф. Середа