Постанова № 48768488, 14.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2015 року 810/3267/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова спілка України» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

28 липня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова спілка України» (ТОВ «Промислова спілка України», товариство) із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 2 березня 2015 року №0000652201.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності. Звертали увагу на наявність у підприємства усіх необхідних і належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальність операцій. Вказали, що платник податку не може нести відповідальність за порушення норм законодавства його контрагентом. Наголошували, що висновки за наслідками перевірки позивача ґрунтуються на акті перевірки іншого платника податку і не підтверджуються належними доказами.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 12 серпня та 14 серпня 2015 року не зявився, направив письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову, а також розглядати справу без його участі. Стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення про збільшення суми грошового зобовязання позивача із податку на додану вартість та стягнення штрафних санкцій. При цьому, у запереченнях відображено лише зміст Акта перевірки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як видно з Акта від 23 січня 2015 року №70/10-06-22-01/32128631 (а.с.12-19), з 14 січня 2015 року по 19 січня 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова спілка України» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдбор» за період з 1 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, товариством порушено вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість за вересень 2014 року на 78944,02 грн.

Такі висновки обґрунтовано констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «Трейдбор». Це твердження обумовлене посиланням на відомості із Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві від 8 грудня 2014 року №1760/26-59-22-08/3812413 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трейдбор» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 1 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року», зокрема, стосовно виписки таким контрагентом позивача податкових накладних із сумою податку на додану вартість до 10000 грн., придбання ним товарів, за відомостями з архіву електронної звітності, відмінних від реалізованих позивачу, непідтвердження реальності операцій ТОВ «Трейдбор» щодо отримання товарів; крім того, податковий орган посилався на відсутність у ТОВ «Промислова спілка України» сертифікатів якості або ж інших документів, які підтверджують якість придбаних у ТОВ «Трейдбор» товарно-матеріальних цінностей.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивачем подано заперечення на нього до податкового органу.

Листом від 27 лютого 2015 року №3341/10/10-06-22-01 ДПІ надано відповідь (а.с.25-27), у якій вказано, що з урахуванням результатів розгляду заперечень висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі Акта перевірки позивача 2 березня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000652201, згідно якого ТОВ «Промислова спілка України» збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість на 78944 грн. за основним платежем і на 19736 грн. за штрафними санкціями (а.с.20).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в адміністративному порядку. Однак, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області у рішенні від 12 травня 2015 року №1378/10/10-36-10-01-04 таке повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с.21-23).

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова спілка України» є юридичною особою, зареєстроване 6 вересня 2002 року (а.с.157), тобто є субєктом господарської діяльності.

Видами діяльності підприємства є: виробництво тари з пластмас; виробництво інших виробів із пластмас; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с.154-156).

У ході судового розгляду встановлено, що 3 червня 2014 року між ТОВ «Промислова спілка України» (замовник) та ТОВ «Трейдбор» (виконавець) укладено договір на виконання робіт №644Г06 (а.с.28), за умовами якого виконавець зобовязується виконати роботи, а саме: нанесення маркування «Увага опломбовано» шляхом термоштамповочного друку на пломбувальні пристрої Альфа кількістю 1195000 шт., а замовник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи. Закінченням робіт є дата підписанням акта прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг). Загальна сума договору складає 573600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 95600,00 грн. Оплата здійснюється замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг), але не пізніше 10 (десяти) днів від дати підписання акта.

З метою підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 1 вересня 2014 року, №ОУ-00000/3 від 2 вересня 2014 року, №ОУ-0000017 від 8 вересня 2014 року, №ОУ-0000039 від 12 вересня 2014 року, №ОУ-0000115 від 18 вересня 2014 року (а.с.38-42);

- податкові накладні №2 від 1 вересня 2014 року, №3 від 2 вересня 2014 року, №17 від 8 вересня 2014 року, №39 від 12 вересня 2014 року, №115 від 18 вересня 2014 року (а.с.44-45, 48-49, 51);

- платіжні доручення №544 від 1 вересня 2014 року, №554 від 2 вересня 2014 року, №568 від 9 вересня 2014 року, №591 від 16 вересня 2014 року, №611 від 24 вересня 2014 року (а.с.134, 136-137, 139, 142);

- банківські виписки (а.с.55-62).

Крім того, 17 червня 2014 року між ТОВ «Промислова спілка України» (покупець) та ТОВ «Трейдбор» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №647Г06 (а.с.29), за умовами якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Найменування, кількість, ціна товару, загальна сума договору визначається в специфікації, яка є невідємною частиною до договору. Покупець оплачує продавцю вартість товару, яка вказана в специфікації, протягом 10 календарних днів від дати, зазначеної в видатковій накладній. Передача товару здійснюється за місцезнаходженням покупця, а саме: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53, приміщення ПАТ «БЗП». Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.

У специфікації до цього договору обумовлено найменування, кількість, одиницю виміру, ціну та вартість продукції (а.с.30).

На засвідчення виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду завірені копії наступних документів:

- видаткові накладні №РН-0000001 від 1 вересня 2014 року, №РН-0000004 від 2 вересня 2014 року, №РН-0000016 від 5 вересня 2014 року, №РН-0000080 від 17 вересня 2014 року, №РН-0000116 від 23 вересня 2014 року, №РН-0000136 від 26 вересня 2014 року, №РН-0000137 від 26 вересня 2014 року (а.с.31-37);

- податкові накладні №1 від 1 вересня 2014 року, №4 від 2 вересня 2014 року, № 16 від 5 вересня 2014 року, №80 від 17 вересня 2014 року, №116 від 23 вересня 2014 року, №136 від 26 вересня 2014 року, №137 від 26 вересня 2014 року (а.с.43, 46-47, 50, 52-54);

- платіжні доручення №543 від 1 вересня 2014 року, №555 від 2 вересня 2014 року, №567 від 9 вересня 2014 року, №603 від 22 вересня 2014 року, №612 від 24 вересня 2014 року, №628 від 29 вересня 2014 року, №629 від 29 вересня 2014 року (а.с.135, 138, 140-141, 143-145);

- банківські виписки (а.с.55-62).

Оригінали перерахованих вище первинних і платіжних документів, а також податкових накладних оглянуто у судовому засіданні, встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій таких документів.

Як доказ відображення операцій із ТОВ «Трейдбор» у бухгалтерському обліку подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за вересень 2014 року, журнал проводок за вересень 2014 року 63,311, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 та по рахунку 105 за вересень 2014 року (а.с.63-66, 133).

Судом зясовано, що придбаний у ТОВ «Трейдбор» за договором від 17 червня 2014 року №647Г06 товар, за умовами такого договору, поставлявся на склад позивача за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53, приміщення ПАТ «БЗП».

На засвідчення наявності у позивача складського приміщення за вказаною адресою товариством подано копії договору оренди приміщення №15-01 від 1 січня 2015 року, акта приймання-передачі приміщення від 1 січня 2015 року, договору оренди приміщення №14-02 від 1 січня 2014 року, акта приймання-передачі приміщення від 1 січня 2014 року (а.с.146-153).

На підтвердження реалізації придбаного у ТОВ «Трейдбор» товару товариством «Промислова спілка України» надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, витяг із журналу виданих довіреностей (а.с.67-109).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За визначенням у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів і послуг місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом зясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; установлення спеціальної податкової правосубєктності їх учасників; звязок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі роботи не виконувались, товари не постачались.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що представники Інспекції в основу своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства поклали думку посадових осіб іншого податкового органу щодо діяльності контрагента позивача ТОВ «Трейдбор».

Суд звертає увагу, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованим. Визначення податкових зобовязань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обовязків його контрагентом. Тобто, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки Акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Крім того, стосовно відсутності сертифікатів якості, то сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд підкреслює, що відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем податкових накладних та первинних документів як під час проведення перевірки, так і у ході судового розгляду справи - не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку таких документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Інспекція суду не надала.

Також суд наголошує, що відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості висновків у Акті перевірки позивача, хоча такі документи витребовувалися у податкового органу. При цьому, доводи податкового органу про нереальність договорів ґрунтуються на припущеннях.

У той же час, суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, встановив, що факт здійснення операцій з виконання робіт та поставки товарів, оплати їх вартості, відображення у бухгалтерському обліку та використання у господарській діяльності підприємства позивача підтверджується документально.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання із податку на додану вартість у ході судового розгляду не підтвердились.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Суд зазначає, що у цьому випадку податковий орган не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 197,37 грн. згідно квитанції №ПН40354 від 22 липня 2015 року, доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0000652201 від 2 березня 2015 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова спілка України» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 197 (сто девяносто сім) грн. 37 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 серпня 2015 р.