Постанова № 48768202, 01.04.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2011 р. Справа № 2a-814/11/0970

15 год. 50 хв.

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко О.О., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3400грн.,-

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2011 року територіальне управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3400грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів на транспорті виявлено порушення вимог Закону України Про автомобільний транспорт. Працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області 10.08.2010р., а 12.11.2010р. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області складено акти за №147833 та №003231 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, під час якої виявлено відсутність у водія ОСОБА_1 ліцензійної картки. Начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_1 07.09.2010р. та 23.12.2010р. винесені постанови №106370 та №101987 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 3400 грн. за порушення, передбачені абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.183-2 КАС України судом 10.03.2011 року винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку разом із копією позовної заяви та доданими до неї документів направлено відповідачу. 15.03.2011 року відповідач отримав надіслані матеріали. 29.03.2011 року на адресу суду відповідач подав заперечення проти позову, в якому зазначив, що діяльність по перевезенню вантажів він здійснював на підставі відповідної ліцензії, а постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, яким передбачено, що для здійснення вантажних перевезень необхідно мати фотокопію ліцензії або ліцензійну картку. А оскільки ним під час перевірки було подано ліцензію, то жодних порушень законодавства ним як перевізником не вчинено.Просив у задоволенні позову відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Суд, розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України - без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.

Статтею 6 Закону України Про автомобільний транспорт N 2344-III від 05.04.2001р. встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

У ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські та вантажні перевезення. Зокрема, в ст. 48 даного Закону зазначено, що такими документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені Законодавством України.

Статтею 60 вказаного Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 і 48 цього Закону, зокрема, без наявності ліцензійної картки, до автомобільних перевізників застосовуються санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

У відповідності до п. 28 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 року дане положення слід розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, право субєкта владних повноважень на звернення до суду визначено в ч.2 ст.124 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2010р. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області, а 12.11.2010р. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області було виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час надання відповідачем послуг з перевезення вантажу на договірних умовах на підставі товаро-транспортних накладних №12ААА761087 від 09.08.2010р. (вантажовідправник ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна», вантажоодержувач приватний підприємець П.Кіріндась) та №446027 від 11.11.2010р., а саме: виявлено відсутність у водія ОСОБА_1 ліцензійної картки на сідловий тягач та напівпричіп. Відповідач надав під час проведення перевірки ліцензію АВ №426424, яка дійсна до 09.09.2013р. В день складання актів перевірок водій з ними ознайомився, однак від підпису та дачі пояснень відмовився, про що свідчать відповідні відмітки в актах перевірок.

З урахуванням наведеного, позивачем винесено рішення про застосування до відповідача фінансових санкцій, оскільки відповідачем здійснювалися вантажні перевезення на договірних умовах, а тому ОСОБА_1 зобов"язаний був здійснювати вантажні перевезення за наявності ліцензійної картки на сідловий тягач та напівпричіп.

Відповідно до листа територіального управління Головавтотрансінсекції в Івано-Франківській області від 04.03.2011р. відповідач 09.09.2008 року виготовив ліцензію №АВ 426424 на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та одночасно виготовив ліцензійну картку №АА №308483 на транспортний засіб MAN TGA 01 д.н.АТ 2944 АР, однак 28.04.2009 року вищевказана ліцензійна картка була анульована у зв»язку з передачею транспортного засобу в оренду. Нові ліцензійні картки на сідловий тягач та напівпричіп відповідач не виготовляв.

Згідно із ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт ліцензійна картка транспортного засобу це документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Відповідно до вимог п.1.3 Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України N 514 від 22.07.2010р., ліцензійна картка - це документ, який додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Ліцензійні картки додаються до ліцензії на кожен автомобільний транспортний засіб.

Ліцензійна картка повинна бути в автотранспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів (п.1.9 Положення).

Відповідно до вимог п.3.3 Положення у разі виключення автотранспортного засобу, на який видано ліцензійну картку, із списку власних автотранспортних засобів або автотранспортних засобів, що використовуються на інших законних підставах разі - ліцензійні картки є недійсними.

Вказані обставини з урахуванням зазначених норм законодавства свідчать про відсутність у водія на момент перевірки ліцензійних карток на сідловий тягач та напівпричіп. При цьому наявність ліцензії не позбавляє відповідача обов»язку виготовити ліцензійну картку при здійсненні ним діяльності з перевезень вантажу.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, оскільки відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»одним із необхідних документів під час здійснення перевезення вантажів є ліцензійна картка транспортного засобу. А закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні акти, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України.

Судом перевірено дотримання позивачем вимог ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: періодичність здійснення позивачем перевірок та встановлено, що перевірки здійснювались не частіше одного разу на квартал: 10.08.2010р. (3 квартал 2010р.) та 12.11.2010р. (4 квартал 2010 р.).

Постанови про застосування фінансових санкцій відповідач отримав, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, до вищестоящого органу чи в судовому порядку не оскаржував. На день розгляду справи добровільно суми застосованих фінансових санкцій відповідачем не сплачені, а тому підлягають стягненню в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність застосування фінансових санкцій до автомобільного перевізника ОСОБА_1 на загальну суму 3400 грн. за порушення, передбачені абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт відповідно до постанов №106370 від 07.09.2010 р. та №101987 від 23.12.2010р., винесених начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.2, ст.ст. 8-14, ст.86, ст.183-2, Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Cтягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул.Свободи б.204, корпус А, кв.7, м.Яремче, Івано-Франківська область,78500) в дохід державного бюджету на розрахунковий рахунок №31110106700002, УДК в м. Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО 836014, код одержувача 20568100) фінансові санкції згідно постанов №106370 від 07.09.2010 р. та №101987 від 23.12.2010р. в розмірі 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень).

Відповідно до ч.9 ст.183-2 постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, визначені ст.254 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України постанову допустити до негайного виконання.

Суддя:Лучко О.О.