Постанова № 48768195, 28.03.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2011 р. cправа № 2a-732/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області –не з’явилася

представника відповідача: дослідного господарства "Перемога" –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області до Державного підприємства Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 56 580,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 року управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі –позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі –відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 66 905,47 грн.

28.03.2010 року представник позивача подала до суду заяву, в якій вказала, що в прохальній частині адміністративного позову допущено описку щодо суми заборгованості, а тому просила стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 56 580,65 грн. (а.с. 22)

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не погашено заборгованість за жовтень-грудень 2010 року по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 56 580,65 грн. Вважає, що сума несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягає стягненню з відповідача.

В судове засідання представник позивача не з’явилася, подала на адресу суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову відповідач не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, зареєстрованою Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 24.12.1999 року та з 01.01.2004 року, являється платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 9).

На час виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами зазначеного Закону та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно вимог частини першої та третьої статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно вимог частини 6 статті 19 вказаного Закону страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до статей 14, 15, 17, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області.

Пунктом 2.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року за № 26-1, встановлено, що страхувальники щомісяця формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Частина 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем самостійно розраховані суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 56 580,65 грн. в тому числі: за жовтень 2010 року –21 967,56 грн., за листопад 2010 року – 18 507,09 грн. та за грудень 2010 року –16 106,00 грн. Однак вказані зобов'язання у встановлений законом строк відповідач в повному обсязі не сплатив і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 56 580,65 грн.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Доводи позивача про зобов’язання відповідача за страховими внесками в сумі 56 580,65 грн. підтверджуються звітами відповідача про суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та розрахунком боргу по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за жовтень-грудень 2010 року (а.с. 8, 10-12).

Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, після отримання якої страхувальник зобов’язаний протягом десяти робочих днів сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року (далі –Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Обставина щодо несплати відповідачем самостійно визначених страхових внесків за жовтень-грудень 2010 року підтверджується також відомостями, які містяться в картці особового рахунку страхувальника по рахунках 32%, 4%, 42%, 1%-5% Розділу І за періоди з 01.01.2010 року по 01.03.2011 року (а.с. 27, 28).

В судовому засідання з’ясовано, що позивачем була надіслана вимога про сплату боргу за № Ю-2812 від 04.02.2011 року (а.с. 26), яка отримана відповідачем 16.02.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи. У вказану вимогу увійшла сума заборгованості по самостійно визначених відповідачем страхових внесках за жовтень-грудень 2010 року.

Частина 2 статті 106 вказаного вище Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі –недоїмка).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми недоїмки на день розгляду справи або ж спростували позовні вимоги, відповідачем суду не подано.

Абзацом 8 частини 3 статті 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року, Управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 56 580,65 грн. обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (ідентифікаційний код 25790150, с. Підпечари, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400) на користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 56 580 (п’ятдесят шість тисяч п’ятсот вісімдесят) гривень 65 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 01.04.2011 року.