Постанова № 48767796, 10.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 р. Справа № 805/2830/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степове» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

15 липня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (далі позивач або УПФУ), датований 13 липня 2015 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степове» (далі відповідач або Товариство), в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з квітня по червень 2015 року в сумі 11 001,84 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що Товариство є страхувальником і щомісяця має відшкодовувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його колишнім працівникам.

На час звернення до суду Товариство має заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, яка утворилася за період з квітня по червень 2015 року і становить 11 001,84 грн.

Посилаючись на п.п.6.4, 6.8 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач просив задовольнити позовні вимоги (а.с.3-4).

Про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), про що свідчать звіт про надіслання електронної судової повістки та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.40-41).

Поштове відправлення, надіслане за зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ «Агрофірма «Степове» (вул. Тичини, буд.19, м. Краматорськ, Донецька область, 84393), повернуто на адресу суду з відміткою підприємства звязку «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с.42).

Враховуючи приписи ч.11 ст.35 КАС України, згідно з якою у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, суд дійшов висновку, що про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, 06 серпня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.43-44).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення судового розгляду не надав, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

З урахуванням наведеного та на підставі ч.4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

За даними он-лайн сервісу отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР) встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степове» (ідентифікаційний код 00848664) зареєстроване як юридична особа 05 січня 1998 року, про що 26 грудня 2008 року до ЄДР внесений запис за номером 1 270 120 0000 002951. В стані припинення відповідач не перебуває.

Вказані обставини також підтверджені витягом з ЄДР від 25 березня 2015 року № 20320271 (а.с.6) та листом Управління статистки у м. Краматорську від 08 квітня 2015 року № 05-19-4/117 (а.с.7).

Як страхувальник відповідач перебуває на обліку в УПФУ з 21 березня 1991 року за реєстраційним номером 05-31-04-0484, про що свідчить картка страхувальника з ІКІС ПФУ: Підсистема «Відомості з реєстру страхувальників» (а.с.8-9).

Зі змісту довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданої відповідачем, слідує, що у звязку з реорганізацією Радгоспу ім. Крупської на підставі розпорядження Краматорського виконкому від 04 березня 1996 року № 96 його перейменовано у КСП ім. Крупської, в подальшому на підставі розпорядження Краматорського виконкому від 05 січня 1998 року № 181 КСП ім. Крупської перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степове» (зворотній бік а.с.14).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала у Товаристві з 03 червня 1988 року по 12 грудня 1998 року, з 12 січня 1999 року по 30 червня 2000 року, з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2000 року та з 02 січня 2001 року по 03 травня 2001 року за професією доярки та була зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції впродовж календарного року з повним робочим днем, що передбачено п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ та з 30 червня 2009 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджено протоколом № 969696 від 17 серпня 2009 року та розрахунком стажу (а.с.10-11).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, працював у Товаристві з 28 червня 1984 року по 04 лютого 1991 року, з 09 грудня 1996 року по 01 жовтня 1997 року, з 05 травня 1999 року по 30 червня 2000 року, з 01 липня 2000 року по 04 грудня 2000 року за професією електрозварювальника (електрогазозварювальника) ручного зварювання, передбаченою Списком № 2.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ та з 11 серпня 2011 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено протоколом № 2037 від 11 жовтня 2011 та розрахунком стажу (а.с.12-13).

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, працював у Товаристві в період з 10 січня 1981 року по 09 лютого 1994 року, з 11 березня 1994 року по 08 січня 1996 року, з 10 лютого 1996 року по 28 січня 1997 року та з 28 лютого 1997 року по 02 січня 1999 року за професією електрозварювальника, передбаченою Списком № 2.

ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФУ та з 07 червня 2012 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено протоколом № 937 від 14 червня 2012 року, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 19 травня 2012 року № 2 та розрахунком стажу (а.с.14-15).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, працював у Товаристві з 05 червня 1992 року по 30 квітня 1992 року, з 01 лютого 1996 року по 31 жовтня 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 30 червня 2000 року, з 01 липня 2000 року по 12 жовтня 2000 року, з 16 жовтня 2000 року по 28 грудня 2000 року, з 01 березня 2001 року по 03 травня 2001 року за професією тракториста та був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції впродовж календарного року з повним робочим днем, що передбачено п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФУ та з 11 листопада 2013 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено протоколом № 7073 від 15 листопада 2013 року, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 27 червня 2013 року № 7 та розрахунком стажу (а.с.16-17).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, працювала у Товаристві з 26 червня 1991 року по 03 березня 1996 року, з 04 березня 1996 року по 30 червня 2000 року, з 01 жовтня 2000 року по 31 березня 2002 року за професією доярки та була зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції впродовж календарного року з повним робочим днем, що передбачено п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ОСОБА_5 перебуває на обліку в УПФУ та з 10 січня 2014 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджено протоколом № 245 від 19 січня 2014 року та розрахунком стажу (а.с.18-19).

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, працював у Товаристві з 06 лютого 1982 року по 31 жовтня 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 31 грудня 1996 року, з 01 лютого 1997 року по 30 червня 2000 року, з 01 липня 2000 року по 03 травня 2001 року за професією тракториста та був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції впродовж календарного року з повним робочим днем, що передбачено п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ОСОБА_6 перебуває на обліку в УПФУ та з 04 липня 2014 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено протоколом № 5251 від 11 липня 2014 року та розрахунком стажу (а.с.20-21).

Впродовж квітня червня 2015 року УПФУ здійснювало нарахування та виплату пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах за Списком № 2, згаданим вище особам, про що свідчать особові рахунки (а.с.22-27).

УПФУ складало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених колишнім працівникам Товариства відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та надсилало їх на адресу відповідача (а.с.29-31).

Відповідач вказані розрахунки отримав, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.29-31), проте відшкодування витрат, понесених УПФУ, не здійснив.

Внаслідок невиконання Товариством обовязку щодо своєчасного і повного відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у відповідача виникла заборгованість за період з квітня 2015 року по червень 2015 року в сумі 11 001,84 грн., про що свідчать розрахунок заборгованості (а.с.32) та довідка про наявність заборгованості до бюджету Пенсійного фонду України від 06 серпня 2015 року № 20244/4 (а.с.45).

Існування заборгованості, стягнення якої є предметом спору, підтверджено також даними картки особового рахунку страхувальника відповідача (а.с.33, 48).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, (постанови від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13, від 10 вересня 2014 року у справі № 21-215а13, від 05 листопада 2014 року у справі № 21-284а13, від 12 листопада 2014 року у справі № 21-386а13, від 07 липня 2015 року у справі № 21-735а15 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.1, пп.6, 9 п.4, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України; управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інших платежів; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Суд також відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

За змістом п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 п.п.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз.5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 п.п.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту ст.14 Закону № 1788 вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 у контексті ст.14 Закону № 1788 можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону № 1788.

Суд відзначає, що обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом, на виконання вимог Інструкції УПФУ надсилало на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, проте останній відшкодування вказаних витрат не здійснив.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій оформлені у відповідності до вимог додатків 6 і 7 Інструкції, отже в розумінні ч.4 ст.70 Кодексу КАС України, є належними та допустимими доказами стосовно предмету доказування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, оскільки зі змісту застосованих до спірних правовідносин норм права та встановлених фактичних обставин вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати витрати позивача на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених у порядку ст.13 Закону № 1788.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 51, 69-72, 94, 98, 122, 128, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степове» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степове» (ідентифікаційний код 00848664) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за Списком № 2, за період з квітня 2015 року по червень 2015 року в сумі 11 001 (одинадцять тисяч одна) гривня 84 копійки.

3. Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.