Постанова № 48767401, 19.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 р. Справа № 804/7663/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" до Дніпропетровської митниці Державної фіксальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2015/00039 від 24.03.2015 року;

- визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці ДФС із прийняття рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 року та картки відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2015/00039 від 24.03.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач зазначає про те, що умови поставки товару CIF порт Одеса; вказані умови поставки не змінювались, а тому вимоги митного органу надати документи на страхування товару є безпідставними, оскільки останні оплачуються продавцем та включаються до митної вартості товару. Також безпідставними є доводи митного органу про те, у прайс-листі продавця, який надано до митного оформлення, вказано інші умови поставки FOB, оскільки дані доводи базуються лише на припущенням митного органу; прайс-лист виробника не містить умов поставки FOB. Також позивач наголосив на тому, що митний орган не прийняв рішення у строк встановлений ч.9 ст.55 МК України, а тому згідно ч.10 ст. 55 МК України митна вартість вважається визначеною правильно.

Ухвалою суду від 01.07.2015 року відкрито провадження у справі.

Сторони у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач через відділ діловодства суду подав письмові заперечення на позовні вимоги, у яких вказуює на те, що оскаржувані рішення прийнято ним на підставі, в межах понова день та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Відповідач наголосив на тому, що має право впевнитися у правильності визначенні декларантом митної вартості товарів та у звязку з цим має право витребувати додаткові документи, які визначено у статті 53 МК України. Відповідач зазначає про те, що позивач не надав до митного оформлення інформацію про вартість страхування товару. Умови поставки CIF не позбавляє декларанта обовязку документально підтвердити страхові витрати. У декларації країни відправлення відсутні відомості у графах про вартість транспортування та страхування товару, що може свідчити про умови поставки FOB. Прайс-лист продавця від 14.01.2015 року містить відомості про те, що продавець бере на себе відповідальність лише за навантаження і якість продукту; інших умов постачання не вказано, що відповідає умовам поставки FOB. Лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.03.2015 року № 754 носить лише консультаційний характер. Декларантом не митного оформлення не надано документального підтвердження та обґрунтування зменшення вартості товару за тією ж самою угодою в порівнянні з вереснем 2014 року. Платіжні доручення від 19.01.2015 року № 94 та від 10.02.2015 року № 113 містять посилання лише на зовнішньоекономічний контракт (без посилання на додаток до контракту, інвойс, рахунок проформу тощо), що не дає можливості ідентифікувати ці платіжні доручення з імпортованою партією товару. Також відповідач наголосив на тому, що вчасно надав позивачу відповідь на його лист від 10.06.2015 року про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Суд, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Позивач на підставі зовнішньоекономічного контракту від 07.03.2014 року № AGLG_01, який укладено з компанією Golden Gain Inc.Ltd, КНР, придбавав L-Треонін 98,5% у формі порошку; лізін моногідрохлорид 98,5% кормовий в формі порошку.

У п.2.2 контракту сторони встановили, що до загальної вартості контракту входить вартість навантаження, упаковка товару, маркування товару, транспортування до товару до місця поставки, вартість покриття ризиків до моменту поставки товару, анотація до товару.

У п.3.1 контракту сторони передбачили можливість у додатках до контракту змінювати умови поставки.

У додатку № 5 до контракту сторони встановили вартість товару у озмірі 50 580,0 доларів США та умови поставки CIF Одеса

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем для митного оформлення за контрактом від 07.03.2014 року № AGLG_01 та додатком № 5 до нього надавалися наступні документи документів, а саме:

-облікова картка від 05.03.2015 року;

-ЦМР № 1346 від 14.03.2015 року;

-коносамент № DNFF700555 від 02.02.2015 року;

-платіжні доручення № 94 від 19.01.2015 року та № 113 від 10.02.2015 року;

-страховий поліс від 01.02.2015 року;

-інвойс № 21720000535 від 21.01.2015 року;

-пакувальний лист від 21.01.2015 року;

-контракт від 07.03.2014 року № AGLG_01;

-додаток № 5 до контракту;

-посвідчення про реєстрацію від 17.12.2012 року;

-сертифікат походження від 21.01.2015 року;

-екологічна декларація № 13464 від 12.02.2015 року;

-сертифікат якості на партію від 20.01.2015 року, а також переклади вказаних документів державною мовою.

Позивачем заявлено митну вартість на основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) копію митної декларації країни відправлення;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у звязку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: декларантом не надано відомості про страхування товару.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.

Позивач на вимогу митного органу надав виписку з бухгалтерської документації, копію експортної декларації від 30.01.2015 року, прайс-листи виробника від 10.01.2015 року та прайс-лист продавця від 14.01.2015 року, проформу рахунок від 14.01.2015 року, лист позивача від 23.03.2015 року, листи покупця та продавця товару, лист покупця щодо зазначення вартості страхування від 18.03.2015 року, паспорт безпеки продукту віл 21.11.2014 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертищза» № 754 від 19.03.2015 року.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі другорядного методу щодо ідентичних товарів, у звязку з чим ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 року та картка відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2015/00039 від 24.03.2015 року.

Рішення про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 року обґрунтовано тим, що надані прайс-листи не відповідають поняття дійсної вартості; у протиріч заявленим умовам постачання CIF Одеса у прайс-листі продавцем заявлено відповідальність за завантаження товару та його якість, інших умов постачання не зазначено, що дає підстави вважати, що ціна у прайс-листі базується на умовах поставки FOB. Лист продавця від 19.03.2015 року щодо включення у ціну товару витрат згідно умов постачання суперечить вказаному вище прайс-листу. Лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.03.2015 року № 754 носить лише консультаційний характер. Страхові документи повинні містить вартість страхування. Декларантом не надано обґрунтування зменшення вартості товару. Витребувані документи надані не у повному обсязі.

Судом також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до ч.7 ст. 55 МК України.

Позивач звернувся з листом від 05.06.2015 року № 45413 до відповідача, до якого додав додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, яким отриманий відповідачем 10.06.2015 року.

Відповідач листом 15.06.2015 року, копія якого міститься у матеріалах справи, відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості декларантом з урахуванням додаткових документів і залишив чинним рішення про корегування митної вартості товарів.

За вказаних обставин судом відхиляються доводи позивача про те, що митний орган не прийняв рішення у строк встановлений ч.9 ст.55 МК України, а тому згідно ч.10 ст. 55 МК України митна вартість вважається визначеною правильно.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.

В ухвалах від 30.01.2014 р. у справі № К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі № К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки відповідач виявив розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Одночасно судом встановлено, що прайс-лист продавця від 14.01.2015 року не містить інших умов поставки ніж CIF Одеса. Сама по собі фраза про те, що продавець несе відповідальність за навантаження та якість товару, що не свідчить про інші умови поставки. Окрім того, продавець товару у листі від 19.03.2015 року підтвердив умови поставки товару позивачу CIF Одеса, транспортні та інші додаткові витрати, повязані із доставкою партії товару до порту призначення, включено до вартості товару.

За вказаних обставин суд вважає доводи митного органу про те, що прайс-лист містить фактично інші умови поставки товару безпідставними та такими, які обґрунтовані лише припущеннями.

Також суд з цих же підстав відхиляє доводи відповідача про те, що у декларації країни відправлення відсутні відомості у графах про вартість транспортування та страхування товару, що може свідчити про умови поставки FOB, оскільки у декларації країни відправлення чітко вказано умови поставки CIF Одеса.

Зазначений відповідачем недолік у оформленні документів не вплинув на визначення митної вартості товару.

Також необґрунтованими є доводи митного органу про те, що позивач не підтвердив вартість страхування товару, з наступних причин.

Згідно п.5 ч.10. ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Оскільки вартість страхування включена продавцем до вартості (митної) товару на умовами поставки CIF Одеса, то остання не підлягає включенню окремо до митної вартості товарів згідно п.5 ч.10 ст. 58 МК України.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Суд також зазначає про те, що декларант згідно норм МК України не повинен обґрунтовувати зменшення митної вартості товару у порівнянні з попередніми поставками, а тому доводи митного органу про те, що позивачем повинен був надати таке обґрунтування є безпідставними.

Також безпідставними є доводи відповідача про те, що платіжні доручення від 19.01.2015 року № 94 та від 10.02.2015 року № 113 містять посилання лише на зовнішньоекономічний контракт (без посилання на додаток до контракту, інвойс, рахунок проформу тощо), що не дає можливості ідентифікувати ці платіжні доручення з імпортованою партією товару, з наступних причин.

У відповідності до ч.2 ст. 55 КАС України митний орган у рішення про коригування митної вартості товарів повинен навести обґрунтування причин через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 року та у вимозі про надання додаткових документів від 17.03.2015 року відповідач не вказує про зазначений вище недолік платіжних доручень від 19.01.2015 року № 94 та від 10.02.2015 року № 113, не дивлячись на те, що останні надавалися позивачем до митного оформлення.

За вказаних обставин суд не приймає до уваги вказані вище доводи митного органу.

Одночасно суд зазначає про те, що сума грошових коштів у платіжних дорученнях від 19.01.2015 року № 94 та від 10.02.2015 року № 113 відповідає сумі грошових коштів, яка вказана у інвойсі від 21.01.2015 року.

У звязку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Одночасно суд зазначає про те, що листом ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.03.2015 року № 754 підтверджено заявлену позивачем митну вартість товару.

За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 року та картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2015/00039 від 24.03.2015 року.

Щодо інших заявлених позивних вимог - визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці ДФС із прийняття рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 року та картки відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2015/00039 від 24.03.2015 року, то суд відмовляє у їх задоволенні з наступних причин.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно чинного законодавства вчинення митницею дій по прийняттю рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови є частиною процесу реалізації нею своїх повноважень, наданих їм чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для позивача, а саме: рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Отже, виключно результат реалізації повноваження митного органу (а саме - рішення органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по прийняттю вказаних рішень) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання митним органом вимог актів законодавства щодо порядку винесення рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність вказаних рішень.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2015/00039 від 24.03.2015 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АПК-Інвест» з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 255,78 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 19.08.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2