Ухвала суду № 4876116, 30.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

30.09.09 р. Справа № 37/258

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., розглянувши заяву про вжиття забезпечувальних заходів у справі

за позовною заявою Приватного підприємства „Вилтос”, м. Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк

про: стягнення грошових коштів у розмірі 3740905,00грн., як набуті та збережені без достатньої правової підстави; відсотків за користування грошовими коштами з 31.01.2009р. по 30.09.2009р. у розмірі 273730,74грн.; відсотків за користування грошовими коштами з 01.10.2009р. до дня прийняття рішення по справі, виходячи із розрахунку 1050,53грн. за кожний день; суми за порушення грошового зобов’язання у розмірі 196758,89грн.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Вилтос”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 3740905,00грн., як набуті та збережені без достатньої правової підстави; відсотків за користування грошовими коштами з 31.01.2009р. по 30.09.2009р. у розмірі 273730,74грн.; відсотків за користування грошовими коштами з 01.10.2009р. до дня прийняття рішення по справі, виходячи із розрахунку 1050,53грн. за кожний день; суми за порушення грошового зобов’язання у розмірі 196758,89грн.

Ухвалою суду від 30.09.2009р. порушено провадження за вказаним позовом у справі №37/258.

До суду разом із позовом надійшла заява Позивача № 263 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать та знаходяться на усіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилаються на тривалу протиправну бездіяльність Відповідача щодо повернення стягуваних коштів, значний розмір неповернутих коштів та наміри останнього ухилитися від сплати коштів.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно п. 3 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611 найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

Розглянувши доводи заяви, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Предметом заявленого позову станом на момент звернення до суду є вимоги про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 4211394,63грн. Отже, сутність розглядуваного спору передбачає виникнення необхідності у вчиненні певних дій на виконання судового рішення у разі ймовірного задоволення позовних вимог, що, в свою чергу, дає підстави для застосування положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи із змісту цієї статті, необхідною умовою вжиття забезпечувальних заходів є ймовірність утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Зазначене положення закону встановлює вимоги щодо адекватності між виконанням рішення та його забезпеченням.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз’яснень касаційної інстанції суд вважає, що запровадження забезпечення у вигляді арешту грошових коштів Відповідача в межах суми позовних вимог та понесених судових витрат є належним та адекватним заходом. Дійсно, значний розмір заявлених до стягнення вимог, зміст акту звірення станом на 01.05.2009р., наданого до матеріалів справи, з якого вбачається не тільки заперечення Відповідачем факту існування безпідставного (без зустрічного майнового надання) отримання грошових коштів від Позивача згідно доданих до позовної заяви банківських виписок, але вказується про наявність заборгованості у Позивача перед Відповідачем дають обґрунтовані підстави для припущення ймовірності утруднення виконання судового рішення у разі задоволення заявлених вимог. При цьому судом враховується, що оскільки заявлені вимоги мають виключно грошовий характер, і за відсутністю забезпечення Відповідач має можливість без обмежень вчинити дії з розпорядження наявними грошовими коштами (шляхом їх перерахування іншим особам), а відтак – утруднити відновлення порушених прав Позивача у разі прийняття рішення на його користь.

За таких обставин, враховуючи наведені Позивачем мотиви запропонованих забезпечувальних заходів, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, що (нівелювання) є неприпустимим у світлі положень ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Відтак, на думку суду, належним і адекватним забезпечувальним заходом, який не призводить до припинення поточної господарської діяльності Відповідача, та, разом із цим, створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів Позивача у разі задоволення його позовних вимог, є накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк у сумі заявлених до стягнення вимог 4211394,63грн., а також понесених судових витрат – у сумі 25500грн. державного мита і 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Означений вид забезпечення передбачений ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, а їх застосування в контексті співмірності із позовними вимогами узгоджується зі правової позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п.п. 6.1. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994 р. N 02-5/611.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 4-7, 65, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3,19 Закону України „Про виконавче провадження”,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Позивача №236 про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову Приватного підприємства „Вилтос” (83085 м. Донецьк, вул. Баумана, 12, ідентифікаційний код 306089916) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина” (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 27, оф.501, ідентифікаційний код 35237656) про стягнення грошових коштів у розмірі 3740905,00грн., як набуті та збережені без достатньої правової підстави; відсотків за користування грошовими коштами з 31.01.2009р. по 30.09.2009р. у розмірі 273730,74грн.; відсотків за користування грошовими коштами з 01.10.2009р. до дня прийняття рішення по справі, виходячи із розрахунку 1050,53грн. за кожний день; суми за порушення грошового зобов’язання у розмірі 196758,89грн. у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, які зберігаються на його рахунках у банківських установах в межах суми позовних вимог у загальному розмірі 4211394,63грн., а також понесених Позивачем судових витрат у сумі 25500грн. державного мита і 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Ухвала набирає законної сили 30.09.2009р. та є виконавчим документом у розумінні ст.ст. 3, 19 Закону України „Про виконавче провадження”, який може бути пред’явлений до примусового виконання в порядку, передбаченому зазначеним Законом протягом 3 (трьох) років з наступного дня після його прийняття.

4. Умисне невиконання цієї ухвали або перешкоджання її виконанню утворює склад злочину, передбачений ст. 382 Кримінального кодексу України.

5.Ухвала може бути скасована Господарським судом Донецької області в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, або оскаржена через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її винесення.

6. Заходи забезпечення позову, запроваджені цієї ухвалою, діють до вирішення Господарським судом Донецької області питання про скасування забезпечення позову, або до скасування ухвали про забезпечення позову у встановленому законом порядку вищими судовими інстанціями.

Суддя