Ухвала суду № 48760466, 08.12.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2010 р. Справа № 3/177

За позовом Рівненського навчально-виробничого підприємства "УТОГ"

до відповідача ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 9242 грн. 50 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність №24 від 08.12.2010 року);

від відповідача: не зявився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рівненське навчально-виробниче підприємство УТОГ звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованість за отриманий товар в розмірі 5005,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 3767,00 грн., три відсотки річних в розмірі 470,50 грн.. В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Причин неявки в судове засідання не повідомив. Ухвала суду про призначення справи до розгляду, направлена відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві та Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, а саме: 33027, м.Рівне, вул.Джека Лондона, буд.5, повернулась до суду з відміткою пошти на конверті «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Рівненське навчально-виробниче підприємство УТОГ продало стільці ОСОБА_1 підприємцю ОСОБА_2 на загальну суму 5005,00 грн., що підтверджується Товарно-транспортною накладною №0800888 від 16.06.2006 року.

На момент розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 5005,00 грн..

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.06.2010 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист-претензію з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар, яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу за товар в розмірі 5005,00 грн..

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за період прострочення нараховано 3% річних в розмірі 470,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3767,00 грн..

Згідно із здійсненим судом розрахунком до стягнення з відповідача за період з 03.07.2010 по 07.12.2010 року підлягають нараховані на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 240,24 грн. та 3% річних в розмірі 65,00 грн..

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5005,00 грн., 240,24 грн. інфляційних втрат та 65,00 грн. 3% річних підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу внаслідок доведення справи до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2 (33027, м.Рівне, вул.Джека Лондона, буд.5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Рівненського навчально-виробничого підприємства Українського товариства глухих (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 29, р/р 2600374125571 в УСБ м.Львів, МФО 325019, ЄДРПОУ 03972749) заборгованість за отриманий товар в розмірі 5005,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 240,24 грн., три відсотки річних в розмірі 65,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2 (33027, м.Рівне, вул.Джека Лондона, буд.5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету витрати на оплату державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн..

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано "10" грудня 2010 року