Рішення № 48758699, 05.08.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/11867/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Ференчук О.В., при секретарі Зубковій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" про зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" до ОСОБА_1 про визнання права,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з Обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" про зобов'язання ТОВ "Ріелті Сіті" передати документи, що підтверджують право вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі до Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" (код в ЄДР 05789274, місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, буд 1-А), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Гвідон", в розмірі 2547750,00 грн.

До початку розгляду справи по суті відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" звернулося до позивача "ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання за ТОВ "Ріелті Сіті" права вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі до Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" (код в ЄДР 05789274, місцезнаходження: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, буд. 1-А), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Гвідон", в розмірі 2547750,00 гривень.

Зустрічний позов відповідає вимогам ст. т. 119-120 ЦПК України, а його прийняття до спільного провадження (ч. 2 ст. 123 ЦПК України). Вимоги за зустрічним позовом об'єднані в одне провадження з первісним позовом.

Представник первісного позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягав на задоволенні заявлених вимог та заперечує проти зустрічного позову. Крім того пояснив, що між ОСОБА_1 (Новий Кредитор) та ТОВ "Ріелті Сіті" (Первісний Кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67, згідно п. 1.1. якого Первісний Кредитор в момент, визначений п. 3.1 цього Договору, зобов'язується прийняти право вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі до Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" (код в ЄДР 05789274), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Гвідон" в розмірі 2547750,00 грн. Відповідно до п.2.2. Договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67 Первісний Кредитор зобов'язується передати Новому Кредитору по Акту приймання-передачі документи, що підтверджують право вимоги. Передача зазначених документів здійснюється згідно з Актом приймання-передачі, який Первісний Кредитор і Новий Кредитор складають та підписують як додаток № 1 до цього Договору. Втім, станом на час пред'явлення цього позову Первісний Кредитор свої зобов'язання по передачі документів не виконав, про що свідчить відсутнсть підписаного поміж позивачем та відповідачем Акту приймання-передачі.

Представник відповідача ТОВ "Ріелті Сіті" в судовому засіданні не визнав первісного позову та наполягав на задоволенні зустрічного позову, вказавши, що обов'язок передати документи, що підтверджують право вимоги по Акту приймання-передачі документів мав виникнути у ТОВ "Ріелті Сіті" тільки в разі повної оплати ціни права вимоги, вказаної у Договорі відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67, яка станом на час розгляду справи не сплачена ОСОБА_1 У зв'язку з чим у задоволенні первісного позову слід відмовити і задовольнити зустрічний позов.

Вислухавши пояснення сторін за первісним та зустрічним позовом, перевіривши фактичні обставини справи наданиvb письмовими доказами, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до положень ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом, а суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що поміж ОСОБА_1 (Новий Кредитор) та ТОВ "Ріелті Сіті" (Первісний Кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67, згідно п. 1.1. якого Первісний кредитор в момент, визначений п. 3.1 цього Договору, зобов'язується прийняти право вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі до Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" (код в ЄДР 05789274), яке є правонаступником Закритого акцонерного товариства "Гвідон" в розмірі 2547750,00 грн.

Аналізуючи зміст Договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу права вимоги.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар), а покупець - прийняти та сплатити за нього грошову суму.

Частиною 3 статті 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру .До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 512-515 ЦК УКраїни, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно повязаних з особою кредитора, зокрема у зобовязаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У пункті 1.2 Договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67 відступлення права вимоги здійснюється на оплатній основі. Ціна права вимоги на день укладення цього Договору складає 2547750,00 гривень. Право вимоги вважається відступленим в момент належного виконання Новим Кредитором обов'язків, передбачених п. 3.1. цього Договору.

У пунктах 2.1. та 2.2 Договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67 закріплено, що сторони домовились, що оплата за відступлення права вимоги за цим Договором в розмірі, встановленому в п. 1.2 цього Договору, здійснюється Новим Кредитором протягом 3-х днів з дати підписання цього Договору. Протягом 3-х днів з дати оплати коштів у загальній сумі, що вказана у п. 1.2 Договору на поточний рахунок Первісного Кредитора, останній передає Новому Кредитору по Акту приймання-передачі документи, що підтверджують право вимоги. Передача зазначених документів здійснюється згідно з Актом приймання-передачі, який Первісний і Новий Кредитор складають та підписують як додаток № 1 до цього Договору.

Проте ТОВ «Ріелті сіті» вказує, що у встановлені Договором відступлення прва вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67 строки., тобто до 25.04.2015 року включно, як і станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не сплатила ТОВ «Ріелті Сіті» ціну права вимоги в розмірі 2547750,00 грн. Жодних доказів здійснення такої сплати ОСОБА_1 суду не надала, і більше того у відзиві на зустрічний позов визнала факт нездійснення нею оплати за договором відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67.

Судом встановлено, що відповідно до п.5.2. та п. 5.3. Договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67, цей договір укладено під скасувальною обставиною, у разі настання якої права та обов'язки Сторін за цим Договором припиняються. Під скасувальною обставиною сторони домовилися розуміти несплату Новим Кредитором Первісному Кредитору 100% договірної ціни права вимоги у розмірі, в строк та в спосіб, що встановлені пунктами 1.2, 2.1, 3.1. цього Договору. У разі невиконання Новим Кредитором умов щодо сплати коштів відповідно до умов, встановлених пунктами 1.2, 2.1., 3.1 цього Договору, права та зобов'язання Сторін за цим Договором є припиненими внаслідок настання скасувальної обставини, вказаної в п. 5.2. цього Договору. З настанням скасувальної обставини цей Договір є припиненим та не потребує розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). В частині 1 статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Здійснюючи тлумачення пунктів 5.2 та 5.3 Договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 року № 1324/12-67, судом встановлено, що зобов'язання сторін є припиненими, адже сам цей Договір є припиненим з 00 год. 00 хв. 26 квітня 2015 року. Відтак, право вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі до Товариства з додатковою відповідальністю «Гвідон» (код в ЄДР 05789274, 69057 Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, буд. 1-А), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Гвідон», належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті».

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Розглядаючи вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» за зустрічним позовом, судом встановлено, що ТОВ «Ріелті Сіті» було акціонером Закритого акціонерного товариства «Гвідон». Як випливає з наданого Висновку експертного економічного дослідження № 5800 від 04.06.2015 року, виконаного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, і не заперечується сторонами, статус акціонера ЗАТ «Гвідон» відповідач набув відповідно до Договору дарування акцій від 19.12.2006 року, укладеного ТОВ «Ріелті Сіті» з ОСОБА_7 (ІНН НОМЕР_1) на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон», Сертифікату іменних акцій серії А № 251 від 06.10.2006 року на 1000 акцій ЗАТ «Гвідон», що належить ТОВ «Ріелті Сіті», Договору дарування від 18.11.2006 року на 1000 акцій ЗАТ «Гвідон», укладеного ТОВ «Ріелті Сіті» з ОСОБА_8 (ІНН НОМЕР_2), Сертифікату іменних акцій серії А № 253 від 20.11.2006 року на 7 акцій ЗАТ "Гвідон", що належить ТОВ "Ріелті Сіті", Договору дарування від 07.09.2006 року на 7 акцій ЗАТ "Гвідон", укладеного ТОВ "Ріелті Сіті" з ОСОБА_9 (ІНН НОМЕР_3). Тобто, ТОВ «Ріелті Сіті» було власником 2322 акцій ЗАТ «Гвідон», що складало 50,955% від загальної кількості акцій ЗАТ «Гвідон».

Суд критично оцінює та відхиляє посилання представника позивача ОСОБА_1, що акції ЗАТ «Гвідон», отримані ТОВ «Ріелті Сіті» за Договором дарування акцій від 19.12.2006 року, укладеним ТОВ «Ріелті Сіті» з ОСОБА_7 в кількості 1315 акцій, не були зареєстровані у реєстрі власників іменних цінних паперів з видачею відповідного сертифікату акцій. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», який був чинним на дату укладання відповідного договору дарування акцій ЗАТ «Гвідон» від 19.12.2006 року, іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту, у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача, права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Таким чином, закон пов'язував перехід права власності від відчужувача до набувача з моментом внесення змін до системи обліку прав на іменні цінні папери лише в тих випадках, коли відбувалося відчуження бездокументарних (знерухомлених) іменних цінних паперів. Згідно ж Договором дарування акцій від 19.12.2006 року, укладеним ТОВ «Ріеліті Сіті» з ОСОБА_7 на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон», відбувалося відчуження документарних цінних паперів - імених акцій ЗАТ «Гвідон», через що момент виникнення права власності на такі акції має визначатись на загальних підставах щодо виникнення права власності у набувача майна за договором.

Отже суд вважає встановленим та доведеним той факт, що на момент перетворення Закритого акціонерного товариства «Гвідон» в Товариство з додатковою відповідальністю «Гвідон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» було власником 2322 акцій ЗАТ «Гвідон», що складало 50,955% від загальної кількості акцій ЗАТ «Гвідон».

Судом встановлено, що під час перетворення Закритого акціонерного товариства "Гвідон" в Товариство з додатковою відповідальністю "Гвідон" до складу учасників не включено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті", що підтверджується, як зазначено у Висновку експерного економічного дослідження № 5800 від 04.06.2015 року, виконаного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, протоколом установчих зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон"№ 1 від 12.03.2011 року, статутом Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон".

Суд зауважує, що оскільки правовим наслідком проведення перетворення є припинення акціонерного товариства, то акції без акціонерного товариства існувати не можуть. І правовим наслідком відносно акціонера, який не виразив своєї волі припинити право власності на акції, має бути його право, як акціонера, трансформація в інше, рівне за обсягом майнове право - право на частку в статутному капіталі. Тобто, право власності на акції в Закритому акціонерному товаристві "Гвідон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" трансформувалося в право на частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон". З огляду на те, що право власності на акції в Закритому акціонерному товаристві "Гвідон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" трансформувалося в право на частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон", то правовий наслідок такого невключення до складу учасників слід кваліфікувати як виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" як учасника із Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон".

У ч. 2 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-ХІІ вказано, що виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, ів строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернено повністю або частково в натуральній формі (ч.1 ст. 54 ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-ХІІ).

Таким чино судом робиться висновок, що правовим наслідком виключення із товариства з додатковою відповідальністю є трансформація права на частку в зобов'язальне право по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.

Судом встановлено, що згідно передавального акту від 12.03.2011р. Закрите акціонерне товариство «Гвідон» передало, а Товариство з додатковою відповідальністю «Гвідон» прийняло у власність активи у розмірі 2295100,00 грн., пасиви у розмірі 1946000,00 грн., зобов'язання у розмірі 349100,00 грн. Зазначене підтверджується Висновком експертного економічного дослідження № 5800 від 04.06.2015 р., виконаного Харківським науково- дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Згідно пункту 2 статті 14 Закону України «Про акціонерні товариства» власний капітал (вартість чистих активів) товариства - це різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами. Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р., чинного на момент складання передавального акту від 12.03.2011р., власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Отже, власний капітал ЗАТ «Гвідон» на момент перетворення у ТДВ «Гвідон» складав 1946000,00 грн. Таким чином, частка власного капіталу ЗАТ «Гвідон», що належить ТОВ «Ріелті Сіті» у розмірі 50,955% акцій на момент реорганізації у ТДВ «Гвідон», виходячи з даних передавального акту від 12.03.2011р., складає суму у розмірі 991584,30 грн. (1946000/100*50,955), що підтверджується й Висновком експертного економічного дослідження № 5800 від 04.06.2015 р., виконаного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Отже, право вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі до Товариства з додатковою відповідальністю «Гвідон» (код в ЄДР 05789274, місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, будинок 1-А), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Гвідон», належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» саме у розмірі 991 584,30 грн.

У ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У ст. 360-7 ЦПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові Верховного суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-69цс11 вказується, що захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно із ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Враховуючи вищенаведене, те, що право вимоги, яке налнжить товариству з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" не визнається та оспорюється, суд приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" передати ОСОБА_3 документи, що підтверджують право вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, до Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" (код в ЄДР 05789274, 69057 м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, буд. 1-А), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Гвідон", в розмірі 2547 750 (два мільйони п'ятсот сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят) гривень - відмовити повністю.

Зустрічний позов Товриства з обмеженою відповідальнстю "Ріелті Сіті" до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" право вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, до Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" (код в ЄДРВ 05789274, 69057 м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, буд. 1-А), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Гвідон", в розмірі 991 584 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 30 копійок.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає заонної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківський області шляхом подачі апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з днй отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Ференчук