Рішення № 48748700, 18.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/575/15

Головуючий у першій інстанції Жуган Л.В.

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Артеменка І.А.,Сватаненка В.І.,

З участю секретаря - Абалдової О.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні по справі за позовом органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2013р.,-

в с т а н о в и л а :

17.12.2012 р. орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради звернувся до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом про позбавлення їх батьківських прав відносно дітей, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, а з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про позбавлення їх батьківських прав відносно дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також про стягнення аліментів .

В обгрунтування своїх доводів позивач посилався на те, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, в сім'ї народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

В липні 2005р. шлюб між подружжям ОСОБА_2 було розірвано, діти залишилися проживати разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_2 вступила у фактичні шлюбні стосунки з відповідачем ОСОБА_4 і народила ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_7.

ОСОБА_2, ОСОБА_4 та троє дітей, проживали за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач стверджував,що ОСОБА_2 не працює, в родині постійно виникають сварки, конфлікті, мало місце жорстоке відношення до дітей, за що відповідач ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності.

Відповідач ОСОБА_3 в м.Одесі не проживає, створив іншу сім'ю з іншою жінкою, в телефонній розмові пояснив, що не бажає займатися вихованням своїх дітей, має заборгованість по аліментам.

Відповідач ОСОБА_4 був служителем Української православної церкви, за аморальну поведінку, порушення священицької присяги відлучений від церкви, з нього знято сан священослужителя.

Прокуратурою Одеської області порушено кримінальну справу за фактом насильницького задоволення статтєвої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства щодо малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі звинувачення ОСОБА_4 з боку бабусі дітей.

Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради вважав доцільним позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітніх дітей та стягнути на їх утримання аліменти.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали.

Представник прокуратури вважав позов обґрунтованим.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 06.11.2013р. позов задоволений частково.

Суд позбавив ОСОБА_2, ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

Суд позбавив ОСОБА_2, ОСОБА_4 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4:

- на особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1/12 частині усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з 17.12.2012р. до досягнення дитиною ОСОБА_5 повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5;

- на особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі по 1/12 частині усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з 17.12.2012р. до досягнення дитиною ОСОБА_6 повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6;

- на особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі по 1/12 частині усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з 17.12.2012р. до досягнення дитиною ОСОБА_7 повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Стягнуто з ОСОБА_3 , 1973р.н. аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3:

- на особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_5 по 1/6 частині усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з 17.12.2012р. до досягнення дитиною ОСОБА_5 повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5;

- на особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі по 1/6 частині усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з 17.12.2012р. до досягнення дитиною ОСОБА_6 повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6

Стягнуто з ОСОБА_4 , 1973р.н., аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на особистний рахунок ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з 17.12.2012р. до досягнення дитиною ОСОБА_7 повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Судом вирішено питання щодо стягнення судових витрат з кожного відповідача на користь держави.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць .

Справа судами слухалась неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.03.2014р. скасовано рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06.11.2013р. та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.10.2014р. скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 25.03.2014р. та справа передана на новий апеляційний розгляд.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять про скасування рішення,мотивуючи тим,що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 рішення не оскаржив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги ОСОБА_2,думку прокурора,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційних скарг та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4 з таких підстав. Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27 грудня 1991 року ( далі Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до положень ст. 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Крім того, відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців, не виявляли щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвіток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють освоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не сворюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

П.15 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ наголошує на те,що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківського обов'язку.

При розгляді справи судом встановлено,що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, в сім'ї народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

В липні 2005р. шлюб між подружжям ОСОБА_2 було розірвано, діти залишилися проживати разом з матір'ю .

В подальшому ОСОБА_2 вступила у фактичні шлюбні стосунки з відповідачем ОСОБА_4 і народила ІНФОРМАЦІЯ_4 сина - ОСОБА_7.

ОСОБА_2, ОСОБА_4 та троє дітей проживали за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача,обґрунтовуючи свої вимоги про позбавлення батьківських прав всіх відповідачів посилався на те, що 15.07.2012р. діти були залишені в квартирі одні, без батьківського догляду перебували протягом тривалого часу.

Постановами Малиновського районного суду м. Одеси від 17.07.2012 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були визнані винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП за кваліфікуючими ознаками - ухилення батьків та осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, та застосоване до них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою,ОСОБА_2 звернулась з письмовою заявою на ім*я начальника служби по справах дітей ОМР ,в якій стверджувала,що на незначний проміжок часу залишила дітей вдома,відлучившись до ремонтної майстерні,і за цей час незаконне відібрання її дітей трапилось за заявою її психічно нездорової матері - ОСОБА_8 ( т.1.а.с.11).

Органом опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради було складено висновок №4923/01-20 від 05.12.2012 р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4

Вказаний висновок містить в собі посилання на жорстоке відношення батьків до дітей,випадок залишення дітей вдома без нагляду 15.07.2012р.,однак матеріали справи,крім доказів притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності 17.07.2012р.,не містить доказів жорстокого відношення батьків до дітей. Відповідач ОСОБА_2 не була байдужа до долі дітей та звернулась з позовом до ОСОБА_3 про їх відібрання,коли ОСОБА_3 самочинно вивіз їх до іншої місцевості.

Це підтверджується рішенням Приморського районнного суду м. Одеси від 24.05.2011р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22.12. 2011р.,яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3( колишній чоловік) про відібрання дітей. За вказаним рішенням суду у ОСОБА_3 відібрані малолітні діти, ОСОБА_5, 2004р.н., ОСОБА_6, 2006р.н., і повернуті на виховання матері, ОСОБА_2. Копії вказаних судових рішень приєднані до матеріалів справи.

Відповідно ч.3ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті саме особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час вирішення вказаного спору в суді проводилося обстеження умов проживання дітей у матері за адресою: квартира №3, вул. Дальницька, №14, м. Одеса. Актом обстеження встановлено, що житлово-побутові умови для проживання дітей благоприятні, що спростовує доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 взагалі не цікавиться дітьми, проявляє байдужість, не доглядає за дітьми.

Із змісту характеристики на учня Одеської загально- освітньої шкоди №103 I-III ступеня ОСОБА_5, 2004р.н., яка датована липнем 2012р.,вбачається,що ОСОБА_5 добрий, старанний учень, звернута увага, що мати дитини, відповідач ОСОБА_2, цікавиться успіхами і поведінкою сина, приводить і забирає дитину із шкоди, присутня на всіх зборах батьків ( т.1.а.с.137).

Довідкою об'єднаної спортивної шкоди «Спартак» Одеської області від 21.03.2013р. підтверджується, що ОСОБА_5 відвідував по липень 2012р. секцію, на заняття дитину приводила мати, ОСОБА_2. Формой для тренуванння дитина була забезпечена, разом з матір'ю приходили молодші брати, які доглядали за тренуванням(а.с.139).

В засіданні судової колегії 18.08.2015р. ОСОБА_2 стверджувала,що на час розгляду справи отримала грамоту за виховання дітей.

Із витребуваних апеляційним судом даних відомо,що ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.

Під час слухання справи ОСОБА_2 систематично з*являлась до судових засідань, просила не позбавляти її батьківських прав,що свідчить про її небайдужість до долі дітей.

В засіданні судової колегії прокурор не погодився з позовом та рішенням суду першої інстанції у відношенні ОСОБА_2 , і враховуючи докази по справі та ставлення ОСОБА_2 до дітей,просив рішення скасувати у відношенні ОСОБА_2 та в позові до неї відмовити.

Аналізуючи докази по справі та перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2,судова колегія дійшла висновку про те,що єдиний випадок залишення дітей без нагляду вдома 15.07.2012р. не може бути підставою для задоволення позову органу опіки та піклування Малиновської райадміністрації Одеської міськради про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав,а також про те,що матеріали справи не містять доказів систематичного свідомого ухилення ОСОБА_2 від виховання дітей,жорстокого відношення до них, негативного впливу на їх виховання,тому застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав не відповідає вимогам ст.164 СК України.

Враховуючи наведене,а також приймаючи на увагу те,що всі діти проживають разом із матір*ю АДРЕСА_1,не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Разом з тим,судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та стягнення з нього аліментів і вважає,що докази по справі у відношенні ОСОБА_4 та мотиви суду першої інстанції про задоволення позову органу опіки та піклування Малиновської райадміністрації свідчать про правильне застосування ст.164 СК України.

Згідно характеристики Одеського єпархіального управління УПЦ №560 від 21.08.2012 року вбачається, що за час служіння священика ОСОБА_4 в Одеській єпархії він перебував на стаціонарному лікуванні в Одеській обласній психіатричній лікарні №2, на нього в державні та церковні інстанції надходили скарги від громадянки ОСОБА_8, які містили звинувачення в педофілії. На думку єпархіального управління ОСОБА_4 не може бути допущений до роботи з дітьми.

Указом Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела №583 від 30.08.2012 року, за аморальну поведінку, принижуючу гідність священного сану, вступ в шлюб із розлученою, порушення священицької присяги та клятвопорушення, ОСОБА_4 заборонено в священослужінні.

Відповідно до листа прокуратури Малиновського району м. Одеси №07-1393/09 від 14.08.2012 року вбачається, що за фактом знущання ОСОБА_4 відносно малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 12.07.2010 прокуратурою Одеської області порушено кримінальну справу №051201000185 за фактом насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства щодо малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України. Зазначена кримінальна справа перебуває в провадженні слідчого відділу Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області,вирок суду на теперішній час ще не постановлений.

В період розгляду справи апеляційним судом,із слів ОСОБА_2 відомо,що ОСОБА_4 виїхав до Росії, місцезнаходження його невідомо,в судові засідання не з*являється,долею сина не цікавиться.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,що ОСОБА_4 свідомо нехтування своїми обов'язками по вихованню, навчанню і розвитку сина, піклуванню про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, проявив відсутність поваги до гідності дитини, за аморальну поведінку був позбавлений сану священнослужителя,тому до нього можливо застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав із стягненням з нього аліментів на утримання дитини.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи,що висновки суду у відношенні ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи,рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2 на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2,309 ч.1 п.п.3.4 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити,апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06.11.2013р. скасувати в частині задоволення позову органу опіки та піклування Малиновської райадміністрації Одеської міськради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та стягнення з неї аліментів і в цій частині ухвалити нове рішення.

В позові органу опіки та піклування Малиновської райадміністрації Одеської міськради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських та стягнення аліментів відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: І.А.Артеменко

В.І.Сватаненко