Рішення № 4874422, 16.09.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2009 р.

Справа № 10/146-09-3843

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес»

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Картал»

про стягнення 16436 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Грицюта О.П. за довіреністю від 20.02.2009р. №42

від відповідача: не з’явився

Суть спору: СВК «Прогрес»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СВК «Картал»16436 грн., з яких, 14000 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу насіннєвої кукурудзи від 31.03.2008р., 2016 грн. –штрафні санкції, що нараховані відповідачу за прострочення оплати поставленого позивачем товару та 420 грн. –3% річних, що також нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підвереджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

31.03.2008р. між СВК «Прогрес»(продавець, позивач) і СВК «Картал»(покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу насіннєвої кукурудзи, згідно з яким, позивач зобов’язується передати у власність відповідача належну позивачу партію товару, а відповідач зобов’язується прийняти цей товар і оплатити його.

У п.2.1. договору встановлені відомості про товар, а саме, 12 тон по ціні за одиницю 12000 грн. у кількості 2 одиниць.

У п.2.4. договору встановлено, що строк оплати товару до 01.08.2008р., а умовами п.3.2. договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від приймання товару або оплати переданого товару, а також за несвоєчасну або неповну оплату товару за кожний день прострочення відповідач сплачує штраф в розмірі одного проценту вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Разом з тим судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу насіннєву кукурудзу «Одеська»385 у кількості 2000 кг загальною вартістю 24 000 грн., що підтверджується накладною №114 від 01.04.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНГ № 413932 від 01.04.2008р.

За одержаний товар відповідач розрахувався частково та з порушенням встановлених у договорі строків розрахунку, а саме 22.12.2008р. перерахував позивачу 10 000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача, згідно з якою, 10 000 грн. сплачено відповідачем за насіння кукурудзи згідно договору б/н від 15.04.2008р.

Поряд з цим, згідно з письмовими поясненнями позивача, договору б/н від 15.04.2008р. не існує і відповідач помилково посилався на цей договір при здійснені розрахунку.

Оскільки залишок боргу в сумі 14000 грн. відповідач позивачу не сплатив, останній звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу, яка надіслана відповідачу 06.05.2009р., що підтверджується фіскальним чеком №6911. Водночас супровідним листом від 10.06.2009р. за №20 позивач надіслав відповідачу акт звірки розрахунків, який просив відповідача підписати та повернути на адресу позивача.

Вказаний супровідний лист, разом із актом звірки розрахунків, одержаний відповідачем 23.06.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки акт звірки розрахунків відповідач не підписав та грошові кошти за одержаний від позивача товар не сплатив, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14000 грн., просить також суд стягнути з відповідача штраф та 3% річних за порушення строків оплати поставленого товару.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з вимогами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити переданий позивачем товар до 01.08.2008р.

Також господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання, що передбачені укладеним між сторонами договором, а саме, передав відповідачу товар у кількості 2000 кг на загальну суму 24000 грн., що підтверджується відповідною накладною та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ. При цьому жодних заперечень щодо кількості та вартості поставленого позивачем товару відповідач до суду не надав.

Поряд з цим судом встановлено, що за поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково в сумі 10000 грн. та з порушенням строків розрахунків, що встановлені умовами укладеного між сторонами договору і на момент розгляду справи борг відповідача за поставлений товар становить 14000 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому вимогами ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару за кожний день прострочення відповідач сплачує штраф в розмірі одного проценту вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Між тим, вищевикладені законодавчі норми ЦК України свідчать, що штраф, який відповідач зобов’язаний сплатити позивачу за несвоєчасну або неповну оплату товару за кожний день прострочення за своєю правовою природою є пенею, а в силу вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання», розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ і в цих межах повинен визначатися договором. Поряд з цим в силу вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком позивача, який здійснений останнім на виконання вимог суду, із врахуванням вищевикладених вимог законодавства, сума пені, що нарахована відповідачу за порушення строків оплати товару з 01.08.2008р. по 22.12.2008р. з суми боргу 24000 грн. становить 2240,76 грн., а сума пені, що нарахована відповідачу з 22.12.2008р. по 31.01.2009р. становить 368 грн. Тобто загальна сума нарахованої відповідачу пені збільшилася, по зрівнянню із сумою, що заявлена до стягнення з відповідача у позові і становить 2608,76 грн.

Водночас в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з розрахунком позивача, який здійснений останнім на виконання вимог суду, сума 3% річних, що нараховані відповідачу з 01.08.2008р. по 22.12.2008р. з суми боргу 24 000 грн. становить 280, 10 грн., а сума пені, що нарахована відповідачу з 22.12.2008р. по 31.06.2009р. становить 223 грн. Тобто загальна сума нарахованих відповідачу 3% річних збільшилася, по зрівнянню із сумою, що заявлена до стягнення з відповідача у позові і становить 503,10 грн.

Між тим, оскільки відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, як то передбачено вимогами ст.22 ГПК України, позивачем до суду не надано, як і не надано відповідної заяви про вихід за межі позовних вимог , як то передбачено вимогами п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в межах заявлених до стягнення з відповідача суми пені та 3% річних.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес» задовольнити. 2.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Картал» (68831, Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Кутузова,103, код ЄДРПОУ 32631444, р/р 26005011321005 в АКБ «Імексбанк», м. Одеса, МФО 328384) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес»(68514, Одеська область, Тарутинський район, с. Вознесенка, код ЄДРПОУ 05414679, р/р 26007010530067 в Тарутинській філії АКБ ЧБРР, МФО 328715) основний борг в сумі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн., пеню в сумі 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн., 3% річних в сумі 420 (чотириста двадцять) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 36 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 21 вересня 2009 року.

Суддя