Постанова № 48742226, 18.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 920/361/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

ппри секретарі Крупа О.О.

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1 за довіреністю № 02-895/15 від 16.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області, м. Суми (вх. №3394 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 27.04.15 у справі № 920/361/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Юнаківка, Сумський район,

до Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області, м. Суми,

про стягнення 16990,51 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.04.2015р. (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 14057,00 грн. основного боргу, 1644,67 грн. інфляційних збитків, 211,44 грн. 3 % річних, 1711,15 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Територіальне управління державної судової адміністрації України в Сумській області, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2015р. скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Крім того, відповідач просив залучити до участі у справі в якості 2-го відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно зясовані обставини, що мають значення для справи та не застосовано положення ст.ст. 48, 51, 57 Бюджетного кодексу України, посилаючись при цьому на відсутність вини Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у виникненні спірної заборгованості, оскільки бюджетні призначення на погашення кредиторської заборгованості не були проведені по зареєстрованим платіжним дорученням через зупинення Державною казначейською службою України операцій з проведення цих призначень. Відповідач вважає, оскільки ним виконані необхідні дії, спрямовані на належне виконання зобовязань щодо оплати за виконані роботи надання Головному управлінню державної казначейської служби в Сумській області платіжних доручень в межах бюджетного фінансування, його не можна вважати боржником, який прострочив грошове зобовязання.

Відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких наголошує на правомірності дій територіального управління, що підтверджується наявними у справі документами, а саме: реєстрами бюджетних і бюджетних фінансових зобовязань разом з платіжними дорученнями за 2013-2014 роки з відміткою органу Казначейства, що підтверджують факт виконання зобовязання, та копії кошторисів, змін до нього, які вказують на наявність відповідних коштів на рахунку територіального управління.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 розгляд справи відкладено на 18.08.2015.

10.08.2015 відповідач надав до матеріалів справи копію платіжного доручення № 860 від 03.08.2015 про сплату основної суми боргу в розмірі 14 057,00 грн.

18.08.2015 позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про відмову від стягнення 1644,67 грн. інфляційних збитків та 211,44 грн. 3% річних в звязку з тим, що територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Сумській області сума основного боргу в розмірі 14 057,00 грн. погашена в повному обсязі.

Позивач в призначене судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка учасників процесу не визнавалася обовязковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 18.08.2015 року за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01 липня 2013 року між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Сумській області і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір підряду №84, відповідно до умов якого до умов якого позивач зобовязувався провести технічний нагляд по обєкту: Капітальний ремонт будівлі районного суду по вул. Піонерська, 2 у м. Лебедин Сумської області, а відповідач в свою чергу зобов'язувався перерахувати оплату за виконану роботу із здійснення технічного нагляду у семиденний термін згідно з виставленим рахунком та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) (п.2.2 договору).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним належним чином були виконані передбачені умовами договору роботи, що підтверджується актом № 84 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.12.2013р., копія якого додана до матеріалів справи ( а.с. 13), проте сума основного боргу в розмірі 14057,00 грн. залишилась відповідачем несплаченою.

Листом від 21.10.2014р. № 25 позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити причину несплати заборгованості за договором № 84 та орієнтовану дату погашення.

Відповідач листом від 10.11.2014р. № 04-1736/14 повідомив позивача, про те, що відповідно кошторису на 2014 рік бюджетні призначення по капітальним видаткам відсутні взагалі. Борг у сумі 14057,00 грн. за виконані роботи по технічному нагляду обєкту Капітальний ремонт будівлі районного суду по вул. Піонерська, 2 у м.Лебедин Сумської області буде сплачений після того, як надійде кошторис зі змінами на 2014 рік.

Оскільки відповідач свої зобовязання по сплаті суми боргу не виконав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 14 057,00 грн., а також нарахованих на суму боргу пені в розмірі 1077,40 грн. та у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України 211,44 грн. 3% річних, 1644,67 грн. грн. інфляційних збитків.

З врахуванням викладених обставин та положень ст.ст. 526, 625, 853 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що факт виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач, в свою чергу, доказів оплати передбачених договором № 84 від 01.07.2013 робіт не подав, факт наявності основного боргу перед позивачем визнав, суд першої інстанції вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 14 057,00 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, виходячи з того, що відповідач на протязі зазначеного позивачем часу не виконував договірні зобовязання, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1644,67 грн. інфляційних збитків та 211,44 грн. 3% річних за період з грудня 2013 року по червень 2014 року.

Що стосується заявленої до стягнення пені в сумі 1077,40 грн. за період з 23.12.2013 року по 14.04.2014 року та з 15.04.2014 року по 23.06.2014 року, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині за спливом позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України, оскільки дані вимоги заявлені позивачем з порушенням приписів ст. 258 Цивільного кодексу України, виходячи з того, що виконані позивачем роботи за актом № 84 здачі-приймання робіт від 12.12.2013, повинні бути оплачені згідно п.2.2 договору в семиденний термін, а отже позивачу стало відомо про порушення його права на отримання коштів за виконані роботи ще в грудні 2013 року.

Таким чином, судом першої інстанції задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14057,00 грн. основного боргу, 1644,67 грн. інфляційних збитків, 211,44 грн. 3 % річних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в рішенні та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного зясування обставин справи, повязаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносин.

Повторно переглядаючи справу, колегія суддів встановила наступне.

Так, між сторонами виникли правовідносини з виконання договору № 84 від 01.07.2013 на технічний нагляд по обєкту Капітальний ремонт будівлі районного суду по вул. Піонерська, 2 у м. Лебедин Сумської області на суму 14 057,00 грн.

Даний договір діє до 31.12.2013.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджуються підписаним між сторонами актом № 84 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.12.2013 року.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за надані послуги підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця протягом семи банківських днів згідно з виставленим рахунком та актом здачі-приймання робіт (надання послуг).

Крім того, згідно п. 3.2.4 замовник зобовязався після одержання акта приймання-передачі, здійснити оплату за надані послуги згідно з виставленим рахунком та актом здачі-приймання робіт (надання послуг).

Беручи до уваги, що відповідачем належними доказами не спростовується факт виконання робіт за договором, а також зважаючи на те, що відповідач не надав суду доказів оплати виконаних робіт, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 14 057,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем сплачену основну суму боргу в розмірі 14 057,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 860 від 03.08.2015.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 211,44 грн. 3% річних, 1644,67 грн. інфляційних збитків, нарахованих у звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязку щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки умовами пункту 2.2 договору чітко визначено строк кінцевих розрахунків за договором - оплата за надані послуги підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця протягом семи банківських днів згідно з виставленим рахунком та актом здачі-приймання робіт (надання послуг), акт здачі-приймання робіт підписаний сторонами 12.12.2013, тому починаючи з 23 грудня 2013 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Здійснивши власний перерахунок суми інфляційних та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга: ОСОБА_3 9.1.3», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягає 211,44 грн. 3% річних, 1644,67 грн. інфляційних, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства та відповідають обставинам справи.

Слід зазначити, що позивач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відмовився від стягнення суми інфляційних та 3% річних в звязку з тим, що територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в сумській області сума основного боргу в розмірі 14 057,00 грн. погашена в повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може прийняти відмову в позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, оскільки апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК України щодо відмови позивача від позову.

Відповідач в апеляційній скарзі вважає неправомірним стягнення інфляційних та 3% річних, посилаючись на положення ст.ст. 48, 51, 57 Бюджетного кодексу України та відсутність своєї вини у невиконання зобовязання зі своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, оскільки бюджетні призначення на погашення кредиторської заборгованості не були проведені по зареєстрованим платіжним дорученням через зупинення Державною казначейською службою України операцій з проведення цих призначень. За таких обставин, враховуючи, що необхідні кошти з Державного бюджету виділені не були, а казначейство відповідно до покладених на нього завдань, виконує контрольні функції, повязані із закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти, тому відповідач вважає, що належним відповідачем по справі повинно бути ГУ ДКСУ в Сумській області, з якого мають бути стягнуті інфляційні збитки, 3% річних та судові витрати по справі.

Колегія суддів відхиляє наведені відповідачем доводи, оскільки господарські відносини між сторонами у справі не є відносинами в процесі виконання бюджетів, тому у разі порушення ними зобовязання необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а не нормами Бюджетного кодексу України.

В свою чергу, відсутність бюджетних коштів або не перерахування бюджетних коштів з інших причин не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобовязань, тоді як відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Зобовязання має виконуватися у строк (термін) його виконання, встановлений у зобовязанні (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо оплати наданих позивачем послуг, строк оплати яких чітко визначений умовами договору та настав ще у грудні 2013 року, тобто прострочення грошового зобовязання, тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про те, що бюджетні призначення на погашення кредиторської заборгованості не були проведені по зареєстрованим платіжним дорученням через зупинення Державною казначейською службою України операцій з проведення цих призначень, то такі обставини не звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобовязання, оскільки за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України, зобовязання не може створювати обовязку для третьої особи, а в силу частини 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 17.03.2015 у справі № 922/3830/14.

При вирішенні даного господарського спору, колегія суддів також враховує висновки Верховного суду України, викладені в постанові від 15.05.12 р. №11/446,а також висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05 року.

Що стосується твердження відповідача про невиконання Держказначейством своїх зобов'язань по проведенню платежів, колегія суддів зазначає, що дані обставини є підставою для притягнення цієї особи до відповідальності саме за неналежне виконання своїх зобов'язань перед платником. Однак, не звільняє платника від його договірних зобов'язань перед контрагентами.

Щодо клопотання відповідача про залучення іншого відповідача, суд зазначає, що за клопотанням сторони або за своєю ініціативою суд має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18).

В даному спорі господарські правовідносини склалися між позивачем та відповідачем і зобовязаною стороною є саме відповідач, а не орган Державного казначейства України , тому підстав для залучення інших відповідачів по справі не має і суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про залучення в якості інших відповідачів по справі - Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Державної казначейської служби України.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого рішення господарського суду Сумської області від 27.04.15 у справі № 920/361/15.

Слід зазначити, що при зверненні з апеляційною скаргою заявник не надав суду доказів сплати судового збору за її подання, проте в заяві він просив відстрочити сплату судового збору до прийняття судом рішення по справі, посилаючись на скрутне фінансове становище та цілковиту відсутність коштів на сплату судового збору, що підтверджується зокрема довідкою № 04-3687/15 від 10.06.2015; копією кошторису на 2015 рік, копією листа ТУ ДСА України в Сумській області № 04-3622/15 від 04.06.2015 з додатком.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 клопотання відповідача про відстрочку сплати судового збору задоволено. Відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 920/361/15 до прийняття судом апеляційної інстанції постанови по даній справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2015 у справі № 920/361/15 залишити без змін.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (40002, м. Суми, вул. Перемоги, 4, код 26270240) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 913,50 грн.

Доручити господарському суду сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 19.08.2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.