Постанова № 48741898, 10.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.

Справа № 920/515/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1, дов. №6 від 24.04.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, м. Суми (вх.№3632 С/3-12)

на рішення господарського суду Сумської області від 02.06.2015 по справі № 920/515/15

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бакс, м. Шостка, Сумська область

про стягнення 35028,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з Товариства з ообмеженою відповідальністю «Бакс» (відповідача у справі) збитки в сумі 35 028,00 грн. вартості безхазяйного майна, що втратило споживчі якості.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.06.2015 по справі №920/515/15 (суддя Заєць С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Сумської області від 02.06.2015 по справі № 920/515/15 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування викладених вимог скаржник зазначає про те, що наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором №83 від 28.10.2010 про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави та актом приймання - передачі від 29.10.2010 року доводиться факт отримання на відповідальне зберігання ТОВ «Бакс» спиртовмісної рідини з характерним запахом спирту обємом 4170 л вартістю 35028,00 грн. За результатами проведеної ДПІ у м. Суми інвентаризації майна, встановлено втрату споживчих якостей спиртовмісної рідини, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ «Бакс», що на думку заявника апеляційної скарги свідчить про порушення відповідачем умов п. 2.2.2 договору №83 від 28.10.2010 щодо забезпеченя власними силами зберігання майна та його споживчих якостей. З урахуванням викладеного скаржник вважає про наявність підстав для відшкодування відповідачем збитків в розмірі 35028,00 грн. вартості безхазяйного майна, що втратило споживчі якості, у звязку з чим вважає висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.07.2015.

28.07.2015 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Зокрема, зазначає про те, що дійсно, за договором №83 від 28.10.2010 відповідачем було отримано від позивача на зберігання рідину з характерним запахом спирту обємом 4170 л, проте, якісна та цінова характеристика рідини на момент передачі не проводилась. До того ж, ставить під сумнів, яку саме рідину з запахом спирту відбирали для проведення експертизи та які зразки направляли на дослідження під час передачі на відповідальне зберігання ТОВ «Бакс» безхазяйного майна. Вважає, що будь-якої втрати (нестачі) речі, прийнятої на зберігання немає, що підтверджується документально, тому відсутні будь-які збитки, завдані поклажодавцеві.

07.08.2015 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що 28.10.2010 року між Державним підприємством Укравління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області( далі ДП УЕАПО Сумської області) та ТОВ Бакс було укладено договір № 83 від 28.10.2010 р. про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави, відповідно до п. 1.1. якого, ДП УЕАПО Сумської області (Замовник) доручає, а ТОВ Бакс (Виконавець) бере на себе обов'язок зберігати передане йому майно, а саме: рідину з характерним запахом спирту, загальним об'ємом близько 4170 літрів.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору №83 від 28.10.2010 та згідно акту приймання - передачі від 29.10.2010 року, відповідачу було передано на зберігання спиртовмісну рідину об`ємом 4170 л, але, в ході проведеної 27.01.2015 р. інвентаризації та відбирання зразків рідини для експертизи було виявлено, що нестача безводного спирту складає 2872,3 л. (287,23 дал) вартістю 25 697,63 грн. До того ж, листом ДП «Сумистандартметрологія» від 10.02.2015 №10/285 надано протокол випробувань №73 від 03.02.2015 року, в якому зазначено, що міцність у відібраному зразку складає 25,00%. Посилаючись на даний висновок експертизи, позивач зауважує на тому, що через неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань, позивачу спричинено збитки шляхом псування майна, переданого на зберігання. Також вказує, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області 17.02.2015 року було направлено ТОВ «Бакс» претензію №1062/10/18-19-23-02 з вимогою відшкодувати вартість пошкодженого майна (зіпсованого майна) на загальну суму 35028 грн.

Листом від 26.02.2015р. №15 ТОВ «Бакс» повідомило ДПІ у м. Сумах про відхилення вказаної претензії у звязку з тим, що при передачі даної рідини на відповідальне зберігання не було надано будь-яких документів, що підтверджують вміст спирту у переданій «рідині з характерним запахом спирту» та підтверджуючих вартість вказаної рідини, а тому підприємство не може відповідати за втрату якісних характеристик вказаної рідини, а відповідно і компенсувати втрату її вартості.

З урахуванням викладених обставин, посилаючись на положення ст.ст. 22, 526, 610, 611, 623, 629, 936, 942, 949, 950, 951 Цивільного кодексу України, а також умови укладеного між сторонами договору №83 про відповідальне зберігання від 28.10.2010, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 35028,00 грн. вартості безхазяйного майна, що втратило споживчі якості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що на підставі наданих позивачем документальних доказів та наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити субєкта заподіяння шкоди, оскільки встановленими по справі обставинами підтверджується наявність існування декількох осіб, з якими позивачем було укладено договори на зберігання спірного майна за період з 28.10.2010 року до моменту звернення позивача до суду, а договір №83 від 28.10.2010 був укладений у ланцюгу договорів зберігання, укладених позивачем з ДП «Управління по експлуатації адмінбудтинків податкових органів Сумської області». Крім того, за висновком суду, факт наявності спірної рідини з характерним запахом спирту на території відповідача не доводить факту заподіяння позивачу збитків саме з боку ТОВ «Бакс». В звязку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність заподіяння відповідачем збитків позивачу та відсутність підстав для застосування ст.ст. 22, 936, 950 Цивільного кодексу України. З урахуванням викладеного позовні вимоги визнані судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 35028,00 грн., завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за №83 від 28.10.2010 року. Позов обґрунтований ст.ст. 22, 936, 950, 951 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Як свідчать матеріали справи 29.10.2010 року позивачем ДПІ в м. Сумах в присутності представника Державного підприємства Укравління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області було передано до сектору організації роботи з безхазяйним майном відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення прострочених податкових зобовязань ДПІ в м. Суми безхазяйне майно - рідину з характерним запахом спирту, загальним обємом 4170 літрів.

Загальні вимоги щодо здійснення операцій з розпорядження безхазяйним та іншим майном, що перейшло у власність держави, визначені Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.98 №1340.

Згідно з п. 1 Порядку його дія поширюється на майно визнане безхазяйним відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2 Порядку облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог: попередня оцінка проводиться відповідно до пункту 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна; аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах за видами майна із зазначенням відмінних ознак, попередньої вартості, місця його знаходження; взяте на облік майно відображається на забалансових рахунках "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" в органах (організаціях), що здійснили вилучення або зберігають його.

Наявні матеріали справи також свідчать, що 28.10.2010 року між Державною податковою інспекцією в м. Суми та Державним підприємством Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області було укладено договір № 23/24-2010 від 28.10.2010 р. про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави, відповідно до п.1.1. якого, ДПІ в м. Суми (Замовник) доручає, а ДП Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області (надалі - УЕАПО Сумської області) (Виконавець) бере на себе обов'язок зберігати передане йому майно, а саме: рідину з характерним запахом спирту, загальним об'ємом 4170 літрів ( а.с. 36-37).

У відповідності до п. 1.2. договору, замовник передає, а виконавець приймає майно згідно з актом приймання-передачі майна від 29.10.2010 року, який є невідємним додатком до цього договору.

У відповідності до п. 7 Порядку, оцінка майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив його вилучення, у складі представників державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, представників міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - місцеві податкові інспекції), органів (організацій), що здійснили вилучення майна або зберігають його, фінансових органів та органів (організацій), які здійснюватимуть розпорядження цим майном.

На виконання вказаних приписів, 29.10.2010 року, членами створеної комісії, у складі якої знаходились в тому числі представник ДПІ у м. Суми та представник ДП Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області, було здійснено огляд, підрахунок та попередню оцінку безхазяйного майна, про що складено акт опису та попередньої оцінки майна №23/24-016. (а.с. 37 зворотний бік). Відповідно до вказаного акту було визначено, що безхазяйним майном є рідина з характерним запахом спирту загальним об'ємом 4170 літрів, ціна за одиницю 8,40 грн. та загальною вартістю 35028,00 грн.

Також, у вказаному акті зазначено, що 29.10.2010 майно прийняв на відповідальне зберігання Заступник начальника ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області» ОСОБА_2, який попереджений про відповідальність за його зберігання.

Відповідно до акту приймання-передачі від 29.10.2010 р., рідину з характерним запахом спирту, загальним об'ємом 4170 літрів було передано для подальшого зберігання ДПІ в м. Суми до Державного підприємства Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області ДП УЕАПО Сумської області (а.с. 38 зворотній бік).

У відповідності до п. 3 Порядку, майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що між ДП Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області та ТОВ Бакс було укладено договір № 83 від 28.10.2010 р. про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави, відповідно до п. 1.1. якого, ДП УЕАПО (Замовник) доручає, а ТОВ Бакс (Виконавець) бере на себе обов'язок зберігати передане йому майно, а саме: рідину з характерним запахом спирту, загальним об'ємом близько 4170 літрів. (а.с. 40-41).

Дослідженням умов вказаного договору встановлено, що у відповідності до п. 1.2. замовник передає, а виконавець приймає майно згідно з актом приймання-передачі майна від 28.10.2010 року, який є невідємним додатком до цього договору.

Місцем зберігання безхазяйного майна, яке було прийнято на відповідальне зберігання було складське приміщення ТОВ Бакс, що розташоване за адресою: Сумська обл., м. Шостка, пров. Комарова, буд. 3.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 29.10.2010р., Державним підприємством Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області до ТОВ Бакс на зберігання відповідачу було передано рідину з характерним запахом спирту та загальним об'ємом 4170 літрів. ( а.с. 38).

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджується той факт, що у відповідності до умов договору № 83 від 28.10.2010 р. відповідачем було прийнято на зберігання безхазяйне майно, а саме, рідина з характерним запахом спирту у загальному обємі 4170 л. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом дослідження у даній справ у справі є встановлення обставин щодо порушення відповідачем своїх зобовязань за укладеним договором № 83 від 28.10.2010 р. про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави і застосування до відповідача наслідків порушення вказаного договору шляхом стягнення збитків, заподіяних позивачу у звязку із втратою споживчих якостей товару, переданого на зберігання відповідачу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як вже зазначалось, 28.10.2010 р. між ДП Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за № 83 у відповідності до умов п. п. 1. 1 та 1.2 якого на зберігання відповідачу було передано рідину з характерним запахом спирту загальним об`ємом близько 4170 літрів.

Дослідженням у мов вказаного договору також встановлено, що у відповідності до п. 2.2.3. ТОВ «БАКС» (виконавець) зобовязаний прийняти участь у складанні опису і попередньої оцінки майна відповідно до чинного законодавства. При виникненні розбіжностей у вартісній оцінці майна також передбачено можливість запрошувати спеціалістів для проведення вартісної оцінки майна (п.2.2.3 - п.2.2.4 договору).

Таким чином, однією з умов укладеного договору було встановлено обовязок відповідача бути присутнім під час проведення оцінки безхазяйного майна, що приймалось ним на відповідальне зберігання та можливість висловлення своїх заперечень щодо такої оцінки.

Разом з тим, як свідчать встановлені обставини справи та підтверджується актом опису та попередньої оцінки майна №23/24-016 від 29.10.2010 року (а.с. 37 зворотний бік), на який посилався позивач в обґрунтування розміру завданих збитків, огляд рідини з характерним запахом спирту загальним об'ємом 4170 літрів, підрахунок та визначення попередньої оцінки вартості майна (рідини) на суму 35028,00 грн., було проведено позивачем за відсутністю уповноваженого представника ТОВ «БАКС». Доказів повідомлення відповідача про час, місце, склад комісії, нормативну базу здійснення оцінки вилученого безхазяйного майна, переданого відповідачу на зберігання матеріали справи не містять і таких доказів позивачем до суду не надано.

Крім того, у відповідності до пп. 2 п. 9 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним встановлено, що майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, передається для подальшого розпорядження ним на підставі акту опису, оцінки та передачі майна.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лише акт приймання-передачі майна від 28.10.2010 року за яким підтверджується отримання відповідачем рідини з характерним запахом спирту та в якому зазначено лише кількість переданого майна, а саме, 4170 літрів.

Таким чином, як матеріалами справи так і змістом укладеного договору підтверджується отримання відповідачем на зберігання майна, визначеного лише кількісними показниками, а саме, 4170 літрів рідини з характерним запахом спирту. Будь-яких інших відмінних ознак, в тому числі якісних, та посилання на вартість отриманого відповідачем майна в сумі 35028,00 грн. договором не визначено. Доказів внесення змін до укладеного договору в частині його доповнення вартісними та якісними показниками переданого товару позивачем не надано.

У звязку з цим, колегія суддів вважає доведеним, що ТОВ «БАКС» зберігало рідину з характерним запахом спирту у кількості 4170 літрів, якісна та цінова характеристика якої на час передачі не проводилась та договором зберігання не була визначена.

Як на підставу заявлених вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 35 028,00 грн. вартості безхазяйного майна у звязку із втратою його споживчих якостей, позивачзазначає, що відповідно до акту відборів зразків для проведення експертизи від 27.01.2015 р., було взято пробу спіртовмісної рідини, яка знаходилась на зберіганні у ТОВ «Бакс» за договором № 83 від 28.10.2010 р. За результатами дослідження було виявлено невідповідність споживчих якостей вказаного майна, що було передано на зберігання відповідачу на підставі укладеного договору зберігання безхазяйного майна № 83 від 28.10.2010 р. На підтвердження своїх доводів, позивач зазначав, що 30.01.2015 р. ДПІ у м. Сумах Державному підприємству Сумистандартметрологія був направлений лист №5946/10/18-19-25-06-26 від 30.01.2015 р. з проханням провести випробування спиртовмісної рідини за показником міцність. Зразок 0,5 літра з характерним запахом з спирту був відібраний 27.01.2015 р. ( а.с. 22).

У відповідь на даний лист, ДП Сумистандартметрологія листом від 10.02. 2015 № 10/285 надано протокол випробувань №73 від 03.02.2015р. на зразок спиртовмістимої рідини, в якому зазначено, що за температури 20°С міцність у відібраному зразку спиртовмісної рідини складає 25,0% ( а.с. 23-24). Керуючись вказаним експертним висновком, позивач наполягав на тому, що через неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань позивачу спричинено збитки шляхом псування майна, переданого на зберігання. До того ж, посилаючись на укладений ДПІ у м. Сумах договір № 23\24-2010 від 28.10.2010 з ДП Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області, в якому визначена вартість рідни з характерним запахом об'ємом 4170,0 л. на суму 35028,00 грн., позивач вважав, що неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором зберігання призвело до втрати споживчої якості майна, переданого на зберігання та спричинило позивачу збитків у розмірі 35 028,00 грн., як підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Зміну якісних показників майна, переданого на зберігання, позивач також обґрунтовує тим, що після передачі спиртовмісної рідини на зберігання відповідачу, позивачем проводиться ряд лабораторних досліджень переданої рідини, а саме:

- 05.11.2010 року ДПІ в м. Суми до ТОВ Горобина був направлений лист № 85027/10/24-009 від 05.11.2010р. з проханням провести лабораторні дослідження рідини прозорого кольору з характерним запахом спирту ( а.с. 34 зворотній бік). На даний лист від ТОВ Горобина надійшла відповідь лист № 1-13-1141 від 09.11.2010 р., в якому зазначено: зразок: опечатаний (пляшка емністю 0, 5 дм3 , міцність 95,8 % об, зовнішній вигляд: прозора рідина, жовтуватого коліру, зі сторонніми включеннями. Також зазначено приміткою, що наданий зразок, за фізико-хімічними показниками та органолептичними показниками, не може бути ідентифікований як спирт етиловий за ДСТУ 4221:2003 ( а.с. 34).

- 21.06.2012 року ДПІ в м. Суми до ТОВ Горобина також був направлений лист № 22591/10/19-208 від 05.11.2010р. з проханням провести лабораторні дослідження рідині відібраної за місцем зберігання в м. Шостка пров. Комарова, 3. ТОВ Горобина листом від 16.07.12 р. №1-13-599 надано відповідь, в якій зазначено, що наданий на дослідження зразок є: прозора рідина, безбарвна рідина, з характерним запахом спирту з обємною часткою етилового спирту 95,64 %, також зазначено, що результати випробувань дають підставу зробити висновок, що за наведеними показниками надано водно-спиртова рідина не відповідає вимогам чинного ДСТУ 4221:2003 Спирт етиловий ратифікований технічні умови ( а.с 31).

Розбіжність у якісних показниках майна, переданого на зберігання, на думку позивача, підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, що спричинило завдання позивачу збитків у вигляді втрати якості товару, переданого на зберігання.

Відповідно до ст., ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, лабораторні дослідження спіртовмісної рідини, отриманої відповідачем на зберігання, проводились ТОВ «Горобина».

Так, згідно ч. 2 ст. 9 Законом України «Про судову експертизу» особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

У відповідності до п. 1.12. Наказу №53/5 від 08.10.1998 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1431/20169.

У відповідності до п. 3.1. вказаної Інструкції, обов'язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння

кваліфікації судового експерта, виданого Мін'юстом на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Мін'юсті, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз.

У відповідності до п. 3.5., судовий експерт може здійснювати судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких документів, що підтверджують право ТОВ «Горобина» на проведення експертних досліджень саме у даній області, колегія суддів критично ставиться до результатів проведеної лабораторією ТОВ Горобина досліджень рідині відібраної за місцем зберігання в м. Шостка пров. Комарова, 3, у звязку з чим, результати дослідження не приймаються колегією суддів до уваги в якості доказів, що підтверджують зміну якісних показників переданої на зберігання відповідачу спиртовмісної рідини.

Відповідно до п. 3 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. № 1340, майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

Спирт етиловий, алкогольні напої та тютюнові вироби зберігаються у місцях зберігання, відомості про місцезнаходження яких внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а така продукція, що перебуває під митним контролем, у встановлених законом випадках може також зберігатися на складах митних органів.

Згідно з п. 1 розділу VI «Контроль за збереженням безхазяйного майна» Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, які затверджені Наказом ДПА України від 21.07.2008р. № 482, відповідно до пункту 19 Порядку, органи державної податкової служби здійснюють постійний контроль за збереженням безхазяйного майна, поставленого на облік, у тому числі шляхом проведення інвентаризації за їх місцезнаходженням, що в обов'язковому порядку обумовлюється у договорі про відповідальне зберігання та реалізацію безхазяйного майна.

Обовязок поклажодавця відшкодувати збитки, завдані зберігачеві, встановлений приписами ст.. 952 ЦК України, кореспондується з обовязком поклажодавця попередити зберігача про властивості речі, переданої на зберігання, та особливості її зберігання.

Разом з тим, з умов укладеного договору не вбачається, що відповідач був попереджений позивачем про будь-які якісні особливості переданої на зберігання рідини, або особливості умов її зберігання, а тому посилання позивача на порушення відповідачем умов договору № 83 від 28.10.2010, а саме п.п. 2.2.2 п. 2.2 розділу 2 Обовязки сторін щодо незабезпечення останнім власними силами зберігання майна та його споживчих якостей та завдання у звязку з цим позивачу збитків (шкоди) в розмірі 35028,00 грн., колегія судів вважає безпідставними.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджується той факт, що рідина із характерним запахом спирту об`ємом 4170 л як на момент укладення між позивачем та відповідачем договору № 83 від 28.10.2010, так і на момент складання акту огляду та підтвердження наявності безхазяйного майна (спиртовмісної рідини) від 27.01.2015 р. ( а. с. 15), так і на момент звернення з позовом до суду, знаходиться на зберіганні у відповідача, а спірна рідина загальним з характерним запахом спирту обємом 4170,0 л., яка відповідно до договору № 83 від 28.10.2010 р. була передана відповідачу на зберігання, наявна в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідач на загальних підставах.

Також, виходячи із змісту ст. 951 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є факт втрати (нестачі) або пошкодження речі.

У відповідності до п. 5.1. договору №83 від 28.10.2010, з моменту прийому майна представником виконавця, відповідальність за його цілісність і збереження несе виконавець. У випадку недостачі або псування отриманого майна виконавець сплачує замовнику в десятиденний термін від дня подання вимоги замовником суми вартості пошкодженого майна або майна, якого не вистачає, за сумами, зазначеними в акті проймання-передачі майна.

Беручи до уваги, що спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л фактично знаходиться на складі ТОВ Бакс, про що позивачу достеменно відомо до звернення з даним позовом до господарського суду, а актом приймання-передачі майна від 29.10.2010 року вартість майна, що передавалось на відповідальне зберігання відповідачу, не визначена, відтак, відсутній факт втрати (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, що підтверджується документально, і як наслідок, відсутні правові підстави для застосування ст. ст. 936, 950 , 951 Цивільного кодексу України.

Також, в якості правових підстав для заявлених позовних вимог позивачем зазначені положення ст. 22 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Предявлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обовязків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Проте, наданими позивачем доказами не доведено ані протиправної поведінки відповідача, ані наявності та розміру завданих збитків, тому в даному випадку також відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень ст. 22 Цивільного кодексу України.

Також, слід зазначити, що в контексті статті 1 ГПК України та статті 3 ЦК України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача, а не взагалі з будь-яких питань, де, як вважає позивач, є порушення норм чинного законодавства.

Отже, для звернення до суду з позовом, заявник повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.

Проте, як вважає колегія суддів, позивачем не надано жодного аргументованого правового доказу ані порушення відповідачем норм чинного законодавства, ані порушення прав та інтересів позивача, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду справи та визнається самим позивачем, спиртовмісна рідина об`ємом 4170 л не була відповідачем втрачена чи знищена, а є в наявності та зберігається на складі ТОВ Бакс відповідно до укладеного між Державним підприємством Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Бакс договору про відповідальне зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за № 83 від 29.10.2010 р., що також підтверджено останнім.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в даному випадку права позивача відповідачем не порушені, а позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.06.2015 року по справі № 920/515/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 17.08.2015

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.