Постанова № 48741753, 18.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа№ 910/3986/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.08.2015 року по справі № 910/3986/15-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 21.04.2015 року) по справі № 910/3986/15-г (суддя - Стасюк С.В.)

За позовом приватного підприємства "ЕРКЕР"

до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 1 024 657,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЕРКЕР" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 024 657,53 грн., з яких, 1 000 000,00 грн. основного боргу, 24 164,38 грн. проценти за вкладом та 493,15 грн. три проценти річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

14.04.2015 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору банківського вкладу "Класичний" № 1739 від 11.02.2014 року, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1 000 000,00 грн., 69 808,19 грн. проценти за вкладом, 161 000,00 грн. інфляційних втрат, 6 000,00 грн. трьох відсотків річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року у справі № 910/3986/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь приватного підприємства "ЕРКЕР" 1 000 000,00 грн. основного боргу, 24 164,38 грн. процентів за вкладом, 493,15 грн. три проценти річних, 20 493,16 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення в частині стягнення 24 164,38 грн. процентів за вкладом та 493,15 грн. три проценти річних та прийняти в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 24 164,38 грн. процентів за вкладом, 493,15 грн. три проценти річних.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" по справі № 910/3986/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєва П.В., Куксова В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року по справі № 910/3986/15-г відновлено публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 04.08.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. та Куксова В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/3986/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року по справі № 910/3986/15-г прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до провадження зазначеною колегією.

Приватним підприємством "ЕРКЕР" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року у справі № 910/3986/15-г відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року розгляд справи № 910/3986/15-г відкладено на 18.08.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/3986/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року по справі № 910/3986/15-г прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до провадження зазначеною колегією.

18.08.2015 року від приватного підприємства "ЕРКЕР" надішли додаткові документи.

Представник скаржника був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року скасувати рішення в частині стягнення 24 164,38 грн. процентів за вкладом та 493,15 грн. три проценти річних та прийняти в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 24 164,38 грн. процентів за вкладом, 493,15 грн. три проценти річних.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року по справі № 910/3986/15-г - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2014 року між приватним підприємством "ЕРКЕР" (клієнт, позивач) та публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, відповідач) було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 1739 (договір, а.с. 12)

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та у порядку, встановленому договором (ст. 1058 ЦК). Аналогічні положення містяться у ст. 340 ГК України.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК), якщо інше не встановлено цивільно-правовими нормами про банківський вклад або не випливає із суті цих договірних зобов'язань. Однак схожість договору банківського вкладу з договором банківського рахунка є тільки із зовнішнього, технічного боку, оскільки обидва договори опосередковуються через відкриття відповідного рахунка в банку чи іншій фінансово-кредитній установі. Договір банківського вкладу та договір банківського рахунка мають різні цілі, не збігаються і їх кінцеві договірні результати.

Договір банківського вкладу слід визнати різновидом договору позики, договором, який має багато спільного із кредитним договором та договором банківського рахунка.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, відплатний. Якщо вкладником виступає фізична особа, договір банківського вкладу вважається публічним (ст. 633 ЦК).

Зміст договору становить право вимоги вкладника та обов'язок банку (іншої кредитно-фінансової установи). Основним обов'язком банку є виплата вкладникові вкладу та проценти на нього або дохід в іншій узгодженій договором формі. Навіть якщо у договорі не встановлено розміру процентів на вклад, застосовується загальна облікова ставка НБУ (ч. 1 ст. 1061 ЦК).

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт надає банку суму грошових коштів, надалі - вклад, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Згідно з пунктом 1.2. договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною, надалі - додатки (а.с. 13-14).

Цей договір діє до 11.02.2015 року. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору (пункт 1.3. Договору).

Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що в додатках, які укладаються сторонами на підставі цього договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення вкладного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк на який розміщується вкладний транш; процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш; термін виплати процентів; інші умови.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Проценти за коштами клієнта в національній валюті України нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу.

11.08.2014 року між сторонами було укладено додаток № 1739-3 до договору (а.с. 13), за умовами якого для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 11.08.2014 року здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок на вкладний рахунок у банку у розмірі 1 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 зазначеного додатку сума грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. надана клієнтом банку на строк до 15.09.2014 року.

На суму грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 21,5% річних (пункт 3 додатку № 1739-3).

29.12.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено додаток № 1739-3/4 до договору (а.с. 14), яким сторони погодили внести зміни викласти пункти 2 та 3 додатку № 1739-3 у наступній редакції: "пункт 2. Сума грошових коштів, вказаних у пункті 1 цього Додатку, надана клієнтом банку на строк до 30.01.2015 строк. Пункт 3. На суму грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 24,5% річних."

На виконання умов договору позивачем було перераховано суму грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. на рахунок публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с. 15).

Однак, відповідач, у погоджений сторонами згідно додатку № 1739-3/4 строк, грошових коштів вкладнику не повернув.

03.02.2015 року клієнт завернувся до банку з листом № 111 (а.с. 11), в якому вимагав негайно повернути кошти на рахунок клієнта.

Відповіді на зазначений лист не надійшло.

У зв'язку з чим, приватне підприємство "ЕРКЕР" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 024 657,53 грн., з яких, 1 000 000,00 грн. основного боргу, 24 164,38 грн. проценти за вкладом та 493,15 грн. три проценти річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями частин 1, 3 статті 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що на виконання умов договору, згідно платіжного доручення № 7843 від 11.08.2014 року, позивачем було перераховано 1 000 000,00 грн. на рахунок публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", проте у зазначений договором, з урахуванням умов додатку № 1739-3/4 строк відповідач зазначеного вкладу позивачу не повернув.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням зазначених положень Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3 додаток № 1739-3/4 до договору, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача суму вкладу та нарахованих процентів станом на момент вирішення спору настав.

Згідно з положеннями статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" регламентовано, що діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що позовні вимоги про стягнення суми вкладу у розмірі 1 000 000,00 грн. та нарахованих процентів за період з 01.01.2015 року по 05.02.2015 року у розмірі 24 164,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 493,15 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки, умовами договору банківського вкладу "Класичний" № 1739 від 11.02.2014 року інший розмір процентів не визначено, а приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 493,15 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року у справі № 910/3986/15-г - залишається без змін.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 21.04.2015 року) по справі № 910/3986/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року у справі № 910/3986/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3986/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

К.В. Тарасенко