Рішення № 48740933, 11.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р.Справа № 922/4128/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТСС ЛТД", м. Харків до Корпорації "Харківський електрощитовий завод - Елетекс-С", м. Харків про стягнення коштів за участю :

позивача - ОСОБА_2 - за дов.;

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ТСС ЛТД" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, Корпорації "Харківський електрощитовий завод - Елетекс-С" суму основного боргу за товар в розмірі 71434,00 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 33145,37 грн. та 3% річних в розмірі 1966,88 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання зявився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, причини неявки суду не відомі, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в звязку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

24.11.2011 р. між ТОВ "ТСС ЛТД" (виконавцем) та Корпорацією "Харківський електрощитовий завод - Елетекс-С" (замовником) був укладений договір про надання послуг з монтажу системи вентиляції № 241111/1, згідно умов якого виконавець зобов"язується здійснити монтаж системи вентиляції згідно проектної документації, наведеної в додатку № 1 у приміщеннях замовника за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, а замовник зобов"язується прийняти та своєчасно оплатити це замовлення згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, сторони погодили загальну суму договору, що становить 333758,96 грн.

Порядок оплати робіт за даним договором визначений в п.п. 2.3., 2.5. договору, згідно з якими оплата робіт здійснюється відповідачем поетапно:

- замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 140000,00 грн. на закупку матеріалів;

- остаточний розрахунок з виконавцем за виконане згідно договору замовлення замовник зобов"язаний провести протягом семи банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

На виконання вимог договору за період з 25.11.2011 р. по 14.02.2012 р. відповідачем було здійснено оплату в розмірі 330000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи.

11.03.2013 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 241111/1 про надання послуг з монтажу системи вентиляції від 24.11.2011 р., в якій сторони погодили п. 2.1. договору викласти в наступній редакції: "Загальна вартість договору даного договору згідно локального кошторису 401434,00 грн."

Відповідно до п. 8.1. договору, умови даного договору мають однакову обов"язкову силу для сторін та можуть бути змінені за їх взаємною згодою з обов"язковим складанням відповідного додатку до договору. Виконавцем в повному обсязі роботи були виконані в липні 2014 р. ОСОБА_2 виконаних робіт № 1 від 21.07.2014 р., № 1 від 22.07.2014 р. були підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень.

Відповідач своїх зобов"язань щодо оплати робіт належним чином не виконав та має заборгованість з оплати робіт згідно умов договору та додаткових угод до нього на суму 71434,00 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї статті, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17.04.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією та прохянням погасити заборгованість, направивши лист, але до теперішнього часу відповіді не отримано, заборгованість не сплачено.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 71 434,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, 3% річних складають 1966,88 грн., інфляційні витрати - 33145,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Корпорації "Харківський електрощитовий завод - Елетекс-С" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, Код ЄДРПОУ 36225421) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТСС ЛТД" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, Код ЄДРПОУ 34954453) суму основного боргу за товар в розмірі 71434,00 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 33145,37 грн., 3% річних в розмірі 1966,88 грн. та судовий збір в сумі 2130,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/4128/15