Рішення № 48739671, 27.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2015 р. Справа № 918/198/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 433 443 грн. 52 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 101 від 31.12.2014 року

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 24.06.2014 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" (надалі-відповідач) про стягнення в сумі 433 443,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

21.12.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 133 про постачання електричної енергії (надалі-договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 6752 кВт, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами.

Відповідно до підп. 2.3.3. п. 2.3. договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок зняття показів обліку електричної енергії та розрахунків».

Позивач свої зобовязання з продажу електричної енергії виконав, однак відповідач оплату вартості спожитої електричної енергії не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 384 280,67 грн.

Крім того, за порушення умов договору, а саме за несвоєчасне проведення розрахунків за електричну енергію, позивачем нараховано пеню в розмірі 26 061,44 грн., 18 232,43 грн. інфляційних втрат та 4 868,98 грн. 3% річних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 530, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 216, 218, 222, 232 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» тощо.

Ухвалою суду від 10.03.2015 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 23.03.2015 року.

Ухвалою суду від 23.03.2015 року розгляд справи відкладено на 06.04.2015 року.

Ухвалою суду від 06.04.2015 року розгляд справи відкладено на 27.04.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 133 про постачання електричної енергії (надалі-договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 6752 кВт, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними його частинами.

За п. 10.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів того, що одна із сторін заявила про припинення договору, відтак останній вважається продовженим.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами підп. 2.2.2. п. 2.2. договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "ОСОБА_3 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Споживач, у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками до цього договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (підп.2.3.2-2.3.4. п. 2.3 договору).

За умовами п. 8.2 розрахунок величини плати за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та споживача здійснюється у порядку, визначеному додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 6.4. Правил користування електричною енергією плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.

Пунктом 6.33. Правил користування електричною енергією передбачено, що величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 року № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 року за № 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації. Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.

За п. 3.1. Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше.

Згідно з п. 17 додатку № 8 до договору плата за перетікання реактивної електроенергії проводиться споживачем на підставі документів для платежів протягом 5 днів від дня їх отримання. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника. Виписка за використану електричну енергію і рахунку за пеню, реактивну енергію та надбавки проводиться постачальником не пізніше першого дня після закінчення розрахункового періоду. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, та 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію (п.п. 8.3.- 8.5. Договору).

Відповідно до підп. 8.1. п. 8 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

За п. 2 п. 10.2. Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості реактивної електроенергії у відповідача перед позивачем за період з липня 2014 року по березень 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 384 280,67 грн. (за червень 2014 року (з урахуванням часткових проплат) - 5 289,92 грн., за липень 2014 року - 97 839,20 грн., за серпень 2014 року - 59 650,85 грн., за вересень 2014 року - 110 624,58 грн., за жовтень 2014 року - 47 125,02 грн., за листопад 2014 року - 29 947,45 грн., за грудень 2014 року - 17 822,46 грн., за січень 2015 року - 8 771,64 грн., за лютий 2015 року - 7 209,55 грн.).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом із матеріалів справи, 21.04.2015 року сума боргу в розмірі 384 280,67 грн. сплачена відповідачем у повному обсязі, що стверджується платіжним дорученням № 148.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки основний борг сплачено відповідачем після порушення провадження, у зв'язку з чим між сторонами в цій частині не залишилося неврегульованих питань, отже провадження у справі про стягнення з відповідача 384 280,67 грн. вартості реактивної електроенергії підлягає припиненню.

Крім того, за порушення умов договору в частині оплати вартості реактивної електроенергії позивачем нараховано пеню в розмірі 26 061,44 грн., 18 232,43 грн. інфляційних втрат та 4 868,98 грн. 3% річних.

Підпунктом 4.2.1. п. 4.2. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням строків, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат, встановив, що розмір перших складає 4 868,98 грн. (при заявленому 4 868,98 грн.), другої (0,05%) 18 097,29 грн. (при заявленому (подвійна облікова) - 26 061,44 грн.), а останніх - 30 096,37 грн. (при заявленому -18 232,43грн.) (розрахунок додається), отже 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а пеня - частково.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають частковому задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.

Так, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 8 668,87 грн. судового збору (433 443,52 грн. х 2%).

Згідно з платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 27.02.2015 року позивачем сплачено 9 000,00 грн. судового збору, що на 331,13 грн. більше від встановленого Законом України «Про судовий збір» розміру.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У даному випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Щодо судового збору в розмірі 8 668,87 грн., то згідно зі ст. 49 ГПК України останній покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" (с. Селище, Сарненський район, Рівненська область, 34552, код ЄДРПОУ 14338719) на користь Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (вул. Кн. Володимира,71, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 05424874) 18 097,29 грн. пені, 18 232,43 грн. інфляційних втрат, 4 868,98 грн. 3% річних, 8 509,36 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 964,15 грн. пені відмовити.

4. Провадження у справі про стягнення 384 280,67 грн. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії припинити.

5. Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству «Рівнеобленерго» (вул. Кн. Володимира,71, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 05424874) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 331,13 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 27.02.2015 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складене 27.04.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.