Рішення № 48738780, 14.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2015 р. Справа № 911/2531/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат» в особі Філії «Адел» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранчо ЛТД»

про стягнення 5 568,15 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.04.2015);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат» в особі Філії «Адел» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранчо ЛТД» (далі відповідач) про стягнення 5 568,15 грн заборгованості, з яких: 3 114,70 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0008771 від 28.03.2014 згідно договору поставки № 910 від 13.11.2012, товар, 340,57 грн пені, 2 005,87 грн інфляційних втрат та 107,01 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору поставки № 910 від 13.11.2012 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2015 порушено провадження у справі № 911/2531/15, розгляд справи призначено на 10.07.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2015 розгляд справи відкладено на 14.08.2015.

27.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 17.06.2015, яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранчо ЛТД» (07400, АДРЕСА_1). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового звязку з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році № 01-8/1228 від 02.06.2006 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув, „адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 14.08.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 14.08.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат» в особі Філії «Адел» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранчо ЛТД» (Покупець) укладено договір поставки № 910, згідно якого продавець зобовязався передати, а покупець зобовязався прийняти та оплатити на умовах і в порядку, передбачених договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях та/або накладних, надалі товар.

Згідно п. 5.3 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів за кожну поставлену партію товару, протягом 21 (днів) календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до п. 8.1, 8.2 договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. У випадку, коди жодна із сторін не заявить за 10 днів до його закінчення про свій намір розірвати або змінити договір, даний договір вважається пролонгованим ще на наступний термін на тих самих умовах.

Суд встановив, що договір поставки від 13.11.2012 є неодноразово продовженим, оскільки за 10 днів до його закінчення жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати або змінити договір.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 910 від 13.11.2012 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на суму 3 114,70 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0008771 від 28.03.2014 на суму 3 114,70 грн (а.с. 10).

Відповідач, в порушення п. 5.3. договору за отриманий товар не розрахувався, що підтверджується банківською випискою (а.с. 27), борг у розмірі 3 114,70 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0008771 від 28.03.2014 згідно договору поставки від 13.11.2012, товар склав 3 114,70 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 27).

Предметом позову є вимоги про стягнення 3 114,70 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0008771 від 28.03.2014 згідно договору поставки № 910 від 13.11.2012, товар, 340,57 грн пені, 2 005,87 грн інфляційних втрат та 107,01 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» № 14 від 17.12.2013).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 910 від 13.11.2012 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на суму 3 114,70 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0008771 від 28.03.2014 на суму 3 114,70 грн (а.с. 10); відповідач, в порушення п. 5.3. договору за отриманий товар не розрахувався, що підтверджується банківською випискою (а.с. 27), борг у розмірі 3 114,70 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0008771 від 28.03.2014 згідно договору поставки № 910 від 13.11.2012, товар склав 3 114,70 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 27).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 3 114,70 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 114,70 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0008771 від 28.03.2014 згідно договору поставки № 910 від 13.11.2012, товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 910 від 13.11.2012, позивачем за період з 18.04.2014 по 17.10.2014 нараховано 340,57 грн пені, з яких: 144,30 грн за період з 18.04.2014 по 16.07.2014 на суму боргу 3 114,70 грн та 196,27 грн за період з 17.07.2014 по 17.10.2014 на суму боргу 3 114,70 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу, та відшкодувати всі збитки нанесені продавцю неналежним виконанням покупцем умов договору (п. 6.2. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 14), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 18.04.2014 по 17.10.2014 складає загалом 344,32 грн, з яких: 145,92 грн за період з 18.04.2014 по 16.07.2014 на суму боргу 3 114,70 грн та 198,40 грн за період з 17.07.2014 по 17.10.2014 на суму боргу 3 114,70 грн. Відтак, вимога про стягнення 340,57 грн пені підлягає задоволенню судом повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 910 від 13.11.2012, позивачем за період з 01.05.2014 по 31.05.2015 нараховано 2 005,87 грн. інфляційних втрат та 107,01 грн 3 % річних за період з 18.04.2014 по 10.06.2015.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 15), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.05.2014 по 31.05.2015 та 3 % річних, нарахованих за період з 18.04.2014 по 10.06.2015 становить 2005,87 грн інфляційних втрат та 107,27 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 2005,87 грн. інфляційних втрат та 107,01 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3 114,70 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0008771 від 28.03.2014 згідно договору поставки № 910 від 13.11.2012, товар, 340,57 грн пені, 2 005,87 грн інфляційних втрат та 107,01 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранчо ЛТД» (07400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 37590303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код 36100206) в особі Філії «Адел» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат» (04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Сімї Хохлових, буд. 8; ідентифікаційний код 36820529) 3 114 (три тисячі сто чотирнадцять гривень) 70 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0008771 від 28.03.2014 згідно договору поставки № 910 від 13.11.2012, товар, 340 (триста сорок гривень) 57 коп. пені, 2 005 (дві тисячі пять гривень) 87 коп. інфляційних втрат, 107 (сто сім гривень) 01 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.08.2015

Суддя П.В.Горбасенко