Рішення № 48738719, 12.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/16891/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про стягнення 20 306, 13 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бацуца О.М. (довіреність № 555-1/Д від 06.08.2015);

від відповідача: Власюк В.В. (довіреність № 42 від 26.06.2015).

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (надалі - відповідач) про стягнення індексу інфляції та 3% річних на суму 20 306, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиплатою відповідачем страхового відшкодування позивачеві у повному обсязі за рішенням суду, у зв'язку з чим відповідач порушив грошове зобов'язання перед позивачем, а тому останній має право на відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/16891/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 розгляд справи відкладено на 12.08.2015.

У судове засідання, призначене на 12.08.2015 представники сторін з'явилися, подали до суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи та надали усні пояснення по суті спору.

12.08.2015 представник позивача подав до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається із матеріалів справи суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 22.07.2015, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про уточнення та збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 12.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, повно і всебічно дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено таке.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09.04.2014 у справі № 3/759/1654/14 Христинюк Ю.В. визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.03.2014.

09.07.2014 позивач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом про стягнення з Христинюк Ю.В. шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП.

17.09.2015 судом притягнуто до відповідальності за вказану ДТП в якості співвідповідача приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія».

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 759/11866/14-ц суд стягнув з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» матеріальну шкоду у розмірі 49 490, 00 грн та судові витрати у розмірі 494, 90 грн, а всього 49 984, 90 грн.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 11.03.2015 зазначене рішення залишено без змін.

27.03.2015 Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.

03.04.2015 постановою відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2014.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій зазначає, що відповідачем не виконано в повному обсязі рішення суду, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати у відповідача сплатити, окрім основної заборгованості, інфляційні втрати та 3% річних.

Позивач зазначає, що грошове зобов'язання відповідача виникло з 28.05.2014 у зв'язку з тим, що останній відмовився виплатити страхове відшкодування, мотивуючи тим, що поліс, на який посилається позивач, у централізованій базі МТСБУ рахується як зіпсований.

05.08.2015 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що відповідачем, згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» вмотивовано відмовлено у виплаті страхового відшкодування, а тому не можна вважати 28.05.2014 днем порушення грошового зобов'язанні. Крім того, відповідач зазначає, що прийняття зазначеного рішення не є порушенням зобов'язання в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з листа відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відповідачем рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2014 виконано частково у сумі 18 022, 32 грн та підтверджується копією платіжного доручення від 15.06.2015 № 5261, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, у листі відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 22.05.2015 зазначено, що на виконанні в відділі знаходиться зведене виконавче провадження, до складу якого входить 86 виконавчих проваджень на загальну суму 1 882 065, 90 грн. Всі виконавчі провадження однієї черги задоволення вимог стягувачів. Вживаються заходи щодо виконання рішень судів у повному обсязі.

У пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2014 притягнуто до відповідальності приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» у зв'язку з чим останній зобов'язується виплатити позивачеві страхове відшкодування.

У частині 2 пункту 4 вказаної постанови зазначено, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.

Пунктом 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Згідно позиції, викладеної в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 № 10-74/0/4-13 зазначено, що частина третя статті 11 ЦК, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Також слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Ця позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в листі від 01.07.2014 щодо аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України у цивільному судочинстві.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних на суму 20 306, 13 грн задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 17.08.2015 року.

Суддя Я.А. Карабань