Рішення № 48738694, 11.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/13835/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан"простягнення 106 165 грн 57 коп.Представники: від позивача: Кошалковський К.В. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.05.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан" про стягнення 169 881 грн 65 коп. штрафних санкцій за договором про закупівлю та установку виробів (вікна) № 1211077/1/13-647/КАМ-Ю від 19.03.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю та установку виробів (вікна) № 1211077/1/13-647/КАМ-Ю від 19.03.2013 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 169 881 грн 65 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 порушено провадження у справі № 910/13835/15, розгляд справи призначений на 22.06.2015.

22.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заяви про відкладення розгляду справи, продовження строку розгляду справи, зміну адреси для листування та про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 11.08.2015.

16.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява про ознайомлення з матеріалами справи та заявка про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

28.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

30.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строку позовної давності.

11.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог узвали суду та заява про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 11.08.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 11.08.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 106 165 грн 57 коп. пені, нарахованої за період з 27.05.2014 по 30.11.2014.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 106 165 грн 57 коп. пені.

У судовому засіданні 11.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (покупець) укладено договір № 1211077/1/13-647/КАН-Ю, відповідно до умов якого покупець замовляє і оплачує, а продавець забезпечує поставку, митне очищення і доставку дерев'яних вікон в зазначене покупцем місце в кількості, якості та асортименті визначених у додатку № 1 і № 3 до даного договору та проведенні робіт з монтажу виробів.

27.03.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1211077/1/13-647/КАН-Ю від 19.03.2013, відповідно до умов якої до основного договору було внесено зміни та доповнення.

Відповідно до пункту 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 27.03.2014 термін поставки виробів на об'єкт становить 3 тижні з моменту надходження від покупця платежу в розмірі 206 480 грн 17 коп. передбаченого пунктом додатку № 2 до договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору № 1211077/1/13-647/КАН-Ю від 19.03.2013 позивачем 11.04.2014 проведено попередню оплату товару у розмірі 206 480 грн 17 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9000027283.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставку оплаченого товару, а саме відповідач здійснив поставку товару з порушенням встановленого договором терміну поставки, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000006 від 01.12.2014.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором № 1211077/1/13-647/КАН-Ю від 19.03.2013, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 106 165 грн 57 коп., нараховану за період прострочення з 27.05.2014 по 30.11.2014.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) поварів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України застосовуються у разі порушення виконання негрошового зобов'язання,

Частинами 3, 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.1. договору у разі затримки строків поставки товару, продавець сплачує штрафні санкції на користь покупця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки.

Дії відповідача є порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені за несвоєчасну поставку оплаченого товару у розмірі 106 165 грн 57 коп., нарахованої за період з 27.05.2014 по 05.11.2014, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування.

Крім того, 30.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» стосовно того, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням положень пункту 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 27.03.2014 та норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, позивач має право на нарахування пені за несвоєчасну поставку оплаченого товару з наступного дня від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 06.05.2015. Беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку оплаченого товару у розмірі 106 165 грн 57 коп., нарахованої за період з 27.05.2014 по 05.11.2014, а звернувся з позовом до суду 29.05.2015 (відповідно до відмітки канцелярії суду), вимоги позивача про нарахування боржнику пені за несвоєчасну поставку оплаченого товару за період з з 27.05.2014 по 05.11.2014 у розмірі 106 165 грн 57 коп. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи те, що позивачем зменшено розмір позовних вимог, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 1 274 грн 32 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 2000145804 від 27.05.2015.

Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757 з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Платник: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк платника: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у сумі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 32 коп. перерахований за платіжним дорученням № 2000145804 від 27.05.2015, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/13835/15.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.08.2015

Суддя Н.Б. Плотницька