Рішення № 4873863, 17.09.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2009 р.

Справа № 7/267-09-3783

За позовом: Приватного підприємства „Айтекс”, м.Одеса

до відповідача: Приватного підприємства „Вега”, м.Одеса

про стягнення 14 026,96 грн.

Суддя Лепеха Г.А.

Представники сторін:

Від позивача –Кохан Г.Л., за довіреністю.

Від відповідача –Ярошевич О.І., за ордером.

Представниками сторін подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та задоволено.

Суть спору: Приватне підприємство „Айтекс” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства „Вега” (далі –Відповідач) заборгованості у сумі 14 026,96 грн., з яких 13 899,75 грн. –сума основного боргу, 127,21 грн. –сума штрафних санкцій.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти примусового стягнення не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи та заслухавши представників сторін у відкритому судовому засіданні, суд встановив:

22.10.2008р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №191 (далі –Договір).

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 13 899,75 грн., що підтверджується видатковими накладними №1175 від 26.05.2009р., №1324 від 16.06.2009р., №1325 від 16.06.2009р., №1326 від 16.06.2009р., №1327 від 16.06.2009р.

Згідно пункту 4.2. Договору Відповідач зобов’язався здійснювати вчасний розрахунок за поставлені товари. Оплата повинна виконуватися шляхом банківського переказу на рахунок Позивача протягом тридцяти календарних днів з дати поставки товару.

15.07.2009р. сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у сумі 13 899,75 грн.

Позивачем були здійснені заходи по одержанню заборгованості з Відповідача у встановленому законодавством порядку –були виставлені рахунки для сплати боргу, які залишились без задоволення.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі недотримання строків платежів більш, ніж на три банківських дні, Відповідач виплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідач договірні зобов’язання не виконав, допустивши прострочення оплати, у зв’язку з чим Позивачем була нарахована пеня у розмірі 127,21 грн., що має своє відображення у представленому розрахунку.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, визнані у повному обсязі відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Вега” (м.Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 45, корп. 2, кв. 64. Код ЄДРПОУ 30379934. П/р 2600983001 в ФАБ „Південний” м.Іллічівськ, МФО 328663) на користь приватного підприємства „Айтекс” (м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 33 (фактична адреса: м.Одеса, вул. Єврейська, 2А). Код ЄДРПОУ 30389874. П/р 2600236694980 в АКБ „Інвестбанк”, МФО 328210) 14 026 /чотирнадцять тисяч двадцять шість/ грн. 96 коп. боргу, 140 /сто сорок/ грн. 26 коп. державного мита, 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття.

Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.

Суддя