Рішення № 48738573, 19.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015Справа №910/15032/15

за позовомПриватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕЙЕМДЖИГРУП» Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Швець Володимир Юрійовичпростягнення 49 000,00 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

Представники:

від позивача Дубовий О.С. - представник за довіреністю № 310-2014 від 24.12.2014;від відповідача від третьої особиДремлюга В.В. - представник за довіреністю № 24 від 01.04.2015 не з'явились

В судовому засіданні 19.08.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИГРУП" про стягнення 49 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на підставі договору страхування транспортних засобів № 000316 від 29.05.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Suzuki", державний номер ВЕ 6275 ВВ, а тому, позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "АЗЛК", державний номер К 2827 НИ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "СК "ЕЙЕМДЖИГРУП", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 49 000,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15032/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 05.08.2015.

04.08.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про залучення до участі у справі винуватця дорожньо-транспортної пригоди Швеця Володимира Юрійовича в якості третьої особи. У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем пропущений річний строк для подання заяви про виплату страхового відшкодування, так як ні застрахована, ні потерпіла особа не звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, а ДТП сталась 24.07.2013 року. Враховуючи викладене, відповідач стверджує, що має всі підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування на підставі пп.37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а шкода підлягає відшкодуванню завдавачем шкоди - третьою особою.

У судове засідання, призначене на 05.08.2015, з'явився представник позивача, який проти поданих відповідачем клопотань не заперечував та подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, суд вирішив задовольнити клопотання відповідача та залучити до участі у справі Швеця Володимира Юрійовича у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, продовжити строк вирішення спору та відкласти розгляд справи на 19.08.15.

В судове засідання 19.08.15 представники сторін з'явились, представник позивача надав письмові заперечення на відзив, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 травня 2013 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 000316 ПрАТ «Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" було застраховано автомобіль марки «Suzuki», державний номер ВЕ 6275 ВВ, страхувальником та вигодонабувачем по договору є Сухорукова Ірина Володимирівна. Строк дії договору з 01.06.13 по 31.05.14.

З Відомостей № 9236239 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 24.07.2013р. в м. Миколаєві на вул. Шевченка мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів: «АЗЛК 21412», державний номер К 2827 НИ, що належить Швець Юрію Володимировичу, під керуванням Швець Володимира Юрійовича та «Suzuki», державний номер ВЕ 6275 ВВ,, що належить Сухоруковій Ірині Володимирівні, під керуванням власника.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Швець В.Ю.. вимог п.п. 2.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.09.2013р. справа № 490/8123/13-п.

Згідно Звіту № 181-13 автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку від 01.10.13, вартість матеріального збитку заподіяного в результаті ДТП власнику автомобіля «Suzuki», державний номер ВЕ 6275 ВВ становить 64619,94 грн.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Suzuki», державний номер ВЕ 6275 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури СТО - ТОВ «Легіон Авто» № ЛЕГ0--328 від 26.07.13 становить 64 145,88 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 24.07.2013р. за участю застрахованого автомобіля «Suzuki», державний номер ВЕ 6275 ВВ, згідно складеного страхового акту № 132754566-1 від 30.07.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 64145,88 грн., з яких 5561,73 грн. було зараховано в рахунок чергового страхового платежу, а виплата 58584,15 грн. на рахунок СТО підтверджується платіжним дорученням № 3Р029385 від 06.08.13.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія Швець В.Ю., який керував автомобілем «АЗЛК 21412», державний номер К 2827 НИ, підтверджується постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.09.2013р. у справі № 490/8123/13-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Швець Володимиром Юрійовичем як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 26.06.13 по 25.06.14 (Поліс АЕ/2472746), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «АЗЛК 21412», державний номер К 2827 НИ, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Suzuki», державний номер ВЕ 6275 ВВ, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 000316 від 29.05.2013р, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Suzuki», державний номер ВЕ 6275 ВВ.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АЕ/2472746) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 1000,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи 50000,00 грн. - 1000,00 грн. = 49000,00 грн., що відповідає сумі заявленій до стягнення позивачем.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Запереченні на позов, викладені відповідачем у відзиві від 04.08.15 вих. № 587/01/6 спростовуються наступним.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування відповідач зауважує, що заява на виплату страхового відшкодування направлена після встановленого ст.37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" річного строку, у зв'язку із чим підстав для задоволення даної претензії відповідач не вбачає.

Однак, суд не приймає посилання відповідача на недотримання позивачем вимог п.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шляхом неповідомлення протягом року про настання страхового випадку, оскільки в даному випадку спірні регресні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаною статтею встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не слід ототожнювати з обов'язками страховика у правовідносинах регресного відшкодування.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зі змісту наведених правових норм не вбачається обов'язку позивача звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

До того ж, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 визначає, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №3-165гс14, яка є обов'язковою для застосування у силу положень ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також посилається на те, що неповідомлення його, як страховика, також і винною у спричиненні ДТП особою, про страховий випадок, позбавило відповідача права на його розслідування та оцінку завданої шкоди.

Проте, викладені у відзиві доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначена обставина не зумовлює відсутність виникнення у позивача права на звернення до відповідача із регресним позовом, оскільки таке право на судовий захист прямо закріплено законом і вданому випадку у суду відсутні підстави для відмови у захисті цивільного права позивача в силу приписів ч.ч.1,3 ст.16 ЦК України.

При цьому, суд наголошує, що відповідач не позбавлений права подання регресного позову до винного у спричиненні ДТП водія в порядку, передбаченому ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі недотримання строків і умов повідомлення страхувальником про ДТП.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» (02140 м. Київ, вул. Мишуги, буд. 2, офіс 423; ідентифікаційний код 20783470) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050 м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, ідентифікаційний код 24175269) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.