Рішення № 48738453, 11.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.2015Справа №910/16489/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16489/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА», м. Київ,

до державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, м. Київ, та Управління Державної казначейської служби України Шевченківського району м. Києва, м. Київ,

про стягнення 484 122,03 грн.,

за участю представників:

позивача - Преснякова І.В. (довіреність від 01.06.2015 № б/н);

відповідача - Сорокопуд О.П. (довіреність від 20.07.2015 № 378),

третьої особи-1 - Мельниченко К.Г. (довіреність від 11.02.2015 № 05-08/213-1982);

третьої особи-2 - Мельниченко К.Г. (довіреність від 02.03.2015 № 01-27/231).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України» (далі - Інститут) про стягнення: 347 220 грн. основного боргу за договором від 29.10.2013 № 1013/2лор (далі - Договір); 123 484,56 грн. втрат від інфляції; 13 417,48 грн., а всього 484 122,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 28.07.2015; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

20.07.2015 третя особа-1 подала суду письмові пояснення, в яких вказала про те, що: органи Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) не здійснюють фінансування розпорядників/одержувачів бюджетних коштів, а здійснюють їх розрахунково-касове обслуговування; органи ДКСУ не здійснюють облік обсягу бюджетних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційні рахунки у розрізі зобов'язань (укладання договорів).

23.07.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке:

- Інститутом в межах наявних бюджетних призначень на капітальні видатки на своєму реєстраційному рахунку, було подано необхідні документи до Управління Державної казначейської служби України Шевченківського району м. Києва для здійснення розрахунково-касового обслуговування з оплати вартості обладнання, отриманого за Договором;

- оплата не була здійснена, незважаючи на реєстрацію бюджетного зобов'язання, з невідомих для відповідача причин;

- прострочення оплати вартості обладнання виникло не з вини відповідача;

- кошториси відповідача за 2014 - 2015 роки не передбачали фінансування з капітальних видатків, а тому Інститут не має правових підстав для оплати зазначеної заборгованості позивачу.

- відповідач визнає, що заборгованість в сумі 347 220 грн. перед позивачем існує, але грошових коштів та правового дозволу на здійснення їх оплати не має.

27.07.2015 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

28.07.2015 представник позивача подав для долучення до матеріалів справи копії рахунків-фактур.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 розгляд справи було відкладено на 11.08.2015; залучено до участі в якості у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України Шевченківського району м. Києва (далі - Управління).

10.08.2015 третя особа-2 подала суду письмові пояснення, в яких вказала таке:

- Управлінням 26.12.2013 було відображено в бухгалтерському обліку виконання державного бюджету за загальним фондом за бюджетною програмою «Будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та придбання обладнання для об'єктів, що відносяться до сфери управління Національної академії медичних наук України» (КПКВК 6561850) за КЕКВ 3210 бюджетні зобов'язання за Договором на суму 288 800 грн. та бюджетні фінансові зобов'язання на загальну суму 288 800 грн. (накладна від 24.12.2013 № РН-0000247 на суму 109 200 грн. - відображена в бухобліку 26.12.2013; накладна від 30.12.2013 №РН-0000248 на суму 179 600 грн. - відображена в бухобліку 31.12.2013) згідно наданих Інститутом документів відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732;

- станом на 01.01.2014 відповідні бюджетні фінансові зобов'язання залишились неоплаченими;

- платіжні доручення Інституту на перерахування коштів Товариству згідно Договору в Управлінні відсутні та не поверталися без виконання відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 зa № 130/22662;

- Порядком визначено, що у міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов'язання відображаються в обліку у поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів реєстру та/або реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів;

- станом на 04.08.2015 бюджетні фінансові зобов'язання відповідача по КПКВК 6561850 не зареєстровані, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань за відповідною бюджетною програмою;

- Інститут не довів подання до Управління всіх необхідних документів для виконання умов Договору, а тому посилання на відсутність вини відповідача нічим не підтверджені.

Представник позивача у судовому засіданні 11.08.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник третіх осіб надав пояснення по суті спору та підтримав доводи, викладені у письмових поясненнях.

У судовому засіданні 11.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 Товариством (постачальник) та Інститутом (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові «Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні, Код ДК 016-2010 - 32.50.1» (далі - товар), зазначені в специфікації (додаток № 1 до Договору) і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 Договору);

- найменування (номенклатура, асортимент) зазначені в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною. Кількість зазначена в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 Договору);

- обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (пункт 1.3 Договору);

- ціна Договору становить 347 220 без ПДВ (пункт 3.1 Договору);

- ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін або у зв'язку із зменшенням обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу фінансування видатків замовника (пункт 3.2 Договору);

- валютою Договору є гривня України (пункт 3.3 Договору);

- ціна Договору включає вартість пакування товарів, їх завантаження, доставки і розвантаження (пункт3.4 Договору);

- оплата за товари і послуги, які надані постачальником, проводиться за фактом поставки у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (пункт 4.1 Договору);

- усі розрахунки за Договором проводяться у безготівковій формі на підставі рахунків постачальника (пункт 4.2 Договору);

- строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений замовнику за попередньою письмовою заявкою замовника в кількості та у строки, що не перевищують 15 робочих днів з моменту отримання постачальником заявки замовника. Доставка проводиться безпосередньо замовнику транспортом постачальника (пункт 5.1 Договору);

- зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника за адресою, визначеною у його заявці (пункт 5.2 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від відповідача директором Заболотним Дмитром Іллічем, який діяв на підставі статуту, та від позивача - генеральним директором Алістиренко Олександром Олександровичем, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

У специфікації до Договору сторони узгодили поставку такого товару:

- 28544 WL-Ларингоскоп FLAPLIGHT®C клинок, McIntosh, no. 4; виробник товару Kirchner & Wilhelm GmbH+Co.KG, Німеччина; чотири штуки; ціна за одиницю - 2 190 грн.; загальна вартість - 8 760 грн.;

- чистячий пістолет; виробник товару Karl Storz GmbH & Co. KG, Німеччина; чотири штуки; ціна за одиницю - 7 490 грн.; загальна вартість - 29 960 грн.;

- механічний тримач інструментів; виробник товару Karl Storz GmbH & Co. KG, Німеччина; дві штуки; вартість за одиницю 44 800 грн.; загальна вартість - 89 600 грн.;

- комплект інструментів для хірургії придаточних пазух носа; виробник товару Karl Storz GmbH & Co. KG, Німеччина; одна штука вартістю 218 900 грн.

Загальна вартість товару за специфікацією складає 347 220 грн.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство поставило Інституту на виконання умов Договору товар на загальну суму 347 220 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: від 24.12.2013 № РН-0000250 на суму 8 760 грн.; від 30.12.2013 № РН-0000279 на суму 338 460 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноваженими представниками, скріплені печатками та приймаються судом як належні докази виконання Договору позивачем щодо поставки товару.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії довіреностей від 25.12.2013 серія ЯИЧ № 979362 та від 30.12.2013 серія ЯИЧ № 979379, якими відповідач надав своїм працівникам повноваження на отримання товару за Договором.

Товариство виставило Інституту рахунки-фактури від 24.12.2013 № СФ-0000250 на суму 8 760 грн. та від 30.12.2013 № СФ-0000279 на суму 338 460 грн.

Разом з тим, відповідач за отриманий товар не розрахувався та грошові кошти у сумі 347 220 грн. позивачу не перерахував.

Інститут заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що оплата не відбувалася не з його вини, а у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що позивач в обумовлений Договором строк здійснив поставку товару відповідачу на суму 347 220 грн., а останній за вказаний товар не розрахувався.

Посилання Інституту на те, що:

- відповідачем в межах наявних бюджетних призначень на капітальні видатки на своєму реєстраційному рахунку, було подано необхідні документи до Управління для здійснення розрахунково-касового обслуговування з оплати вартості обладнання, отриманого за Договором;

- оплата не була здійснена, незважаючи на реєстрацію бюджетного зобов'язання, з невідомих для відповідача причин;

- прострочення оплати вартості обладнання виникло не з вини відповідача, є безпідставними, з огляду на таке.

Управління заперечувало проти надання платіжних доручень на виконання Інститутом, у свою чергу, відповідач документально не підтвердив доводи викладені у відзиві на позовну заяву та доказів, що підтверджують подання до третьої особи-2 на виконання платіжних доручень та реєстрацію бюджетного зобов'язання суду не надав.

Разом з тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках державного бюджету України не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 123 484,56 грн. втрат від інфляції та 13 417,48 грн. 3% річних. Позивач визначає періоди прострочення: з 25.12.2013 до 25.06.2015 щодо товару поставленого за видатковою накладною від 24.12.2013 № РН-0000250; з 31.12.2013 до 25.06.2015 щодо товару поставленого за видатковою накладною від 30.12.2013 № РН-0000279.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, позивачем вірно визначено початок періоду прострочення оплати відповідачем товару.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України» (03680, м. Київ, вул. Зоологічна, 3; ідентифікаційний код 02011870) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; адреса для листування: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 22, оф. 172; ідентифікаційний код 37102340): 347 220 (триста сорок сім тисяч двісті двадцять) грн. боргу; 123 484 (сто двадцять три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 56 коп. втрат від інфляції; 13 417 (тринадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 48 коп. 3 % річних та судовий збір у сумі 9 682 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 44 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 17.08.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук