Рішення № 48738401, 10.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015Справа №910/17315/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаКомунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»про стягнення 23 256,22 грн. Судді: Грєхова О.А. (головуюча)

Любченко М.О.

Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Маркова Т.Л. - представник за довіреністю;

від третьої особи: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", в якому просить суд стягнути з відповідача 23 256,22 грн.заборгованості, з якої: 19 250,72 грн. - основний борг за спожиту активну електричну енергію, 1 745,71 грн. - пеня, 410,68 грн. - річних та 1 849,11 грн. інфляційна складова боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі №910/17315/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2014.

14.10.2014 через відділ діловодства суду позивач подав письмові пояснення по даній справі.

24.10.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив, в якому проти позовних вимог заперечив з підстав того, що по об'єктам: м. Київ, вул. П.Запорожця, 13 та Микитенко, 9-б, власник ПАТ «ХК «Київміськбуд» не приймав рішення щодо їх передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" у власність, користування, на баланс чи обслуговування, у зв'язку з чим відповідач не мав доступу до вказаних об'єктів та не отримував послуги з електропостачання від ПАТ «Київенерго».

27.10.2014 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що згідно з пунктом 2 Додаткової угоди від 01.11.2012 до Договору від 14.02.1990 №252, позивач прийняв на себе усі права та зобов'язання, що визначені Договором від 14.02.1990 №252.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 зобов'язано сторін надати суду належним чином засвідчену копію (оригінал для огляду у судовому засіданні) тристоронньої додаткової угоди від 01.11.2012 та призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 визначено колегіальний склад суду у справі №910/17315/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 розгляд даної справи призначено у судовому засіданні на 15.12.2014.

19.01.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що будинки по вул. П.Запорожця, 13 та Микитенко, 9-б, ніколи не перебували на балансі відповідача та перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва. Отже, підписання будь-яких угод, предметом яких є надання послуг по вказаним будинкам з боку позивача та будь-яких інших осіб, відмінних від КП по УЖГ Дніпровського району є неправомірним, а такі правочини є недійсними в силу того, що їх зміст суперечить закону.

16.03.2015 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що не спростованим фактом споживання електричної енергії відповідачем у спірному періоді є надані Публічним акціонерним товариством «Київенерго» докази.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 змінено колегіальний склад суду у справі №910/17315/14 наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Марченко О.В. та Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 призначено розгляд справи на 27.04.2015.

У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/17315/14.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2015 справу №910/17315/14 передано на розгляд суддів у складі: Грєхова О.А. (головуюча), Марченко О.В. та Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 справу №910/17315/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Грєхова О.А. (головуюча), Марченко О.В. та Любченко М.О., розгляд справи призначено на 22.06.2015.

В судовому засіданні 22.06.2015, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 27.07.2015.

24.07.2015 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові документи.

27.07.2015 через відділ діловодства суду позивач подав додаткові пояснення по справі, в яких звернув увагу суду на те, що ані Договір №252 від 14.02.1990, ані Додаткова угода від 01.11.2012 не оскаржувались у судовому порядку. До того ж, в матеріалах справи містяться Акти (звіти) про використану електричну енергію та Акти про приймання-передавання товарної продукції за спірний період, які є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

В судовому засіданні 27.07.2015 представник відповідача надав додаткові пояснення по суті спору та вказав на необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», оскільки згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.06.2013 № 335 «Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» житлові будинки №13 по вул. Петра Запорожця та № 9-Б по вул. Івана Микитенка, за якими у відповідача перед позивачем за період з 01.06.2013 по 01.01.2014 рахується заборгованість за використану активну електричну енергію, з 02.09.2013 передані на баланс комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва». Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 №61 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2015 № 270/270 «Про удосконалення управління житлово-комунальним господарством міста Києва» з 01.04.2015 комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на праві господарського відання прийняло на баланс об'єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в тому числі житлові будинки за адресами вул. Петра Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9-Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та відкладено розгляд справи на 10.08.2015.

10.08.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2015 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання 10.08.2015 не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь в розгляді справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.02.1990 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (нова назва - Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (постачальник) та Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» «Холдингова компанія «Київміськбуд» (споживач), було укладено Договір про постачання електричної енергії №252 (особовий рахунок №3510252), за умовами якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору, в редакції Додатку 1 до Додаткової угоди від 29.10.2010 до Договору від 14.02.1990 №252, далі - Додаток 1).

Відповідно до п. 2.2. Договору, в редакції Додатку 1, постачальник зобов'язався, зокрема, постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.

В той час, як споживач зобов'язався, серед іншого, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків «Перелік об'єктів споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», оплачувати постачальнику вартість електричної енергії; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача (п.п. 2.3.2.-2.3.4. Договору, в редакції Додатку 1).

Пунктом 1 Додатку 2 до Договору від 14.02.1990 №252 сторони визначили, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 14 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком (п. 2.1. Додатку 2 до Договору від 14.02.1990 №252).

За умовами п. 2.2. Додатку 2 оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Згідно з п. 4.3. Додатку 2 обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до Переліку об'єктів ДП «ЕКОС» ХК «Київміськбуд», який є Додатком 4А до Договору, адресами користування електроенергією є: вул. П.Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9.

У подальшому, 01.11.2012 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (сторона 1), Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (сторона 3) було укладено Додаткову угоду до Договору від 14.02.1990 №252 (о/р 3510252), відповідно до умов якої сторона 2 передає всі права та зобов'язання, що визначені договором від 14.02.1990 №252 (о/р 3510252) та додатками до нього стороні 3, а сторона 3 приймає на себе усі права та зобов'язання, що визначені договором від 14.02.1990 №252 (о/р 3510252) та додатками до нього. При цьому, сторона 1 погоджує зміну сторони договору від 14.02.1990 №252 (о/р 3510252).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він поставив відповідачу за період з 01.06.2013 по 01.01.2014 активну електричну енергію на загальну суму 23912,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами (звітами) про використану електричну енергію відповідача та актами прийняття-передавання товарної продукції за спірний період, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» після закінчення розрахункового місяця направляло відповідачу рахунки на оплату електроенергії у встановленому договором порядку.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за активну електричну енергію на загальну суму 19250,72 грн.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу за період з 01.06.2013 по 01.01.2014 активну електричну енергію на загальну суму 23912,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами (звітами) про використану електричну енергію відповідача та актами прийняття-передавання товарної продукції за спірний період.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Саме таким вимогам і відповідають наявні в матеріалах справи акти прийняття-передавання товарної продукції за спірний період, що засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Крім того, обсяги електричної енергії за спірний період, які підлягають сплаті відповідачем підтверджуються наявними в матеріалах справи Актами (звітами) про використану електричну енергію, які були подані споживачем (відповідачем) постачальнику (позивачу) в порядку п. 4.3. Додатку 2 до Договору від 14.02.1990 №252.

При цьому суд зазначає, що не зважаючи на те, що сторонами не підписано акт про використану електроенергію за жовтень 2013 року, обсяги електричної енергії за цей період підтверджені актом 3510252/10/1 від 31.10.2013, який підписано представниками сторін без зауважень.

Окремо слід зазначити, що в матеріалах справи наявні банківські виписки по рахунку ПАТ «Київенерго», якими підтверджується факт здійснення відповідачем часткових проплат за спірним договором, згідно з виставленими позивачем рахунками №3510252/7/1 за липень 2013 року та №3510252/8/1 за серпень 2013 року.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу електричної енергії та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію на загальну суму 19250,72 грн.

В силу вимог ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторони в пункті 4.2.1 Договору, в редакції Додатку 1 визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

При цьому, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 4.2.1 Договору нараховано за період з червня 2013 року по липень 2014 року та заявлено до стягнення пеню в сумі 1745,71 коп.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 410,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 1849,11 грн. за період з червня 2013 року по липень 2014 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити заявлені до сплати кошти, а його доводи щодо недійсності Додаткової угоди до Договору від 14.02.1990 №252 (о/р 3510252) спростовуються наступним.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено оспорювання та визнання Додаткової угоди до Договору від 14.02.1990 №252 (о/р 3510252) як недійсного правочину.

Суд також відзначає, що у разі виникнення підстав, передбачених ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат на сплату судового збору в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вулиця Берлінського, будинок 15, код ЄДРПОУ 36844047) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 00131305) 19250 (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 72 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 1745 (одну тисячу сімсот сорок п'ять) грн. 71 коп. пені, 410 (чотириста десять) грн. 68 коп. 3% річних, 1849 (одну тисячу вісімсот сорок дев'ять) грн. 11 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 14.08.2015.

Головуючий суддя О.А. Грєхова

Судді М.О. Любченко

О.В. Марченко