Ухвала суду № 48736912, 17.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.08.15р. Справа № 904/8946/14

За заявою: комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.15 р.

У справі:

за позовом комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про стягнення 108 302,15 грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник ОСОБА_1, довіреність №839 від 18.08.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпропетровської міської ради (далі-відповідач) про стягнення 108 302,15 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 96 198,81 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 10 004,85 грн. - пеня, 2 098,49 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 569/02-13 від 01.06.13р., в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію.

За результатами розгляду справи господарським судом (суддя Дубінін І.Ю.) ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.

На виконання рішення суду видано наказ.

07.08.2015р. на адресу господарського суду надійшла заява №б/н від 03.08.2015р. про розстрочку виконання рішення суду.

Автоматизованою системою документообігу 11.08.2015р. заяву №б/н від 03.08.2015р. про розстрочку виконання рішення суду розподілено на суддю Петренка І.В., який за результатами її огляду та керуючись ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив прийняти заяву №б/н від 03.08.2015р. про розстрочку виконання рішення суду до розгляду; призначити розгляд заяви №б/н від 03.08.2015р. про розстрочку виконання рішення суду у засіданні на 17.08.2015р.

17.08.2015р. повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився; заперечення на заяву №б/н від 03.08.2015р. про розстрочку виконання рішення суду не надав.

Повноважний представник відповідача (заявника) в судовому засіданні заяву №б/н від 03.08.2015р. про розстрочку виконання рішення суду підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (ч.1).

Відповідно до п.7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Дослідивши заяву відповідача (заявника) за вих.№б/н від 03.08.2015р. господарський суд визнав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного.

По-перше, господарський суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №569/02-13, який укладено між сторонами 01.06.2013року.

По-друге, заборгованість виникла у період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року.

По-третє, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 13.11.2014р.

По-четверте, відповідач не надав доказів навіть часткового погашення заборгованості.

По-п'яте, відповідач не надав суду належних доказів того, які дії відповідач в період з 14.01.2015р. (дата ухвалення рішення) до 07.08.2015р. (дата звернення до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду), тобто протягом майже 7 (семи) місяців були спрямовані на належне виконання рішення суду.

Господарський суд визнав, що в неналежному виконанні відповідачем (заявником) умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №569/02-13, який укладено між сторонами 01.06.2013року відсутня вина позивача, а зазначена заборгованість утворилася внаслідок господарської діяльності самого відповідача (заявника).

Господарський суд не вбачає винятковості випадку відповідача (заявника) та враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача (заявника) у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи заява не підлягає задоволенню.

Загальновідомою обставиною є наявність в економіці держави інфляційних процесів та економічної кризи, тому господарський суд погоджується з доводами відповідача, однак приймає до уваги й економічні інтереси позивача, який також є комунальним підприємством.

Заявник не позбавлений права вдруге звернутися до господарського суду з аналогічною заявою, у разі зміни обставин.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви за вих.№б/н від 03.08.2015р. про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

Суддя ОСОБА_2