Рішення № 48736897, 19.08.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 серпня 2015 р. Справа № 903/701/15

за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах Фонду державного майна України

до відповідачів: 1) Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист"

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договору оренди №7 від 01.01.2014р.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довір. №360 від 26.12.2014р.

від ПрАТ"Волиньтурист": ОСОБА_3, довір. №01/1.6а від 05.01.2015р.

від ФОП ОСОБА_1: не зявився

В судовому засіданні взяла участь старший прокурор прокуратури Волинської області ОСОБА_4

Суть спору: Прокурор міста Луцька звернувся з позовом в інтересах Фонду державного майна України, в якому просить визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №7 від 01.01.2014р. укладений між ПрАТ"Волиньтурист" (орендодавець по Договору) та ФОП ОСОБА_1 (орендар по Договору), а також зобовязати ФОП ОСОБА_1 звільнити приміщення загальною площею 185 кв.м. за адресою: м. Луцьк, пр. Президента Грушевського 33, на першому поверсі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на момент укладення оспорюваного договору оренди власником орендованого приміщення була держава в особі Фонду державного майна України, що підтверджує рішенням господарського суду Волинської області від 24.11.2011р. по справі №5004/2012/11 та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Зазначає, що ПрАТ "Волиньтурист" було стороною у справі №5004/2012/11, відповідно знало про результат вирішення спору.

10.07.2015р. на адресу суду надійшов відзив від ПрАТ"Волиньтурист", в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним:

- Взаємовідносини між Федерацією професійних спілок України (далі - ФПСУ) та

Фондом державного майна України (далі - ФДМУ) регулюються Угодою про взаємодію № 73 від 17.02.2012р. (далі - Угода). В п. 5 даної Угоди зазначено, що до підписання актів приймання-передачі майна, що повертається за рішенням судів, які набрали законної сили, у власність держави у ході виконавчого провадження, ФПСУ або субєкти господарювання, створені за її участю, забезпечують схоронність та збереження такого майна;

- ПрАТ"Волиньтурист", як балансоутримувач вбудовано-прибудованого приміщення за адресою м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, на виконання Угоди № 73 забезпечує належний контроль за використанням будівель, проведення вчасних поточних ремонтів, прибирання прилеглої території, охорону будівель, пожежну безпеку та функціонування всіх систем електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення, вивіз сміття та побутових відходів, дезінсекцію та дератизацію приміщень. На здійснення всіх зазначених заходів ПрАТ"Волиньтурист" необхідні грошові кошти;

- Здійснюючи господарську діяльність, Товариство сплачує податки в Державний бюджет України та здійснює інші платежі, передбачені чинним законодавством України. Трудовий колектив працює з метою збереження нерухомого майна вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 657,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Пр. Грушевського, 33, запобігання втрати його ліквідності, уникнення розкрадання будівлі та повного знищення систем електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення;

- Разом з тим на сьогодні державою в особі ФДМУ не вживається жодних заходів, які були б спрямовані на обслуговування та охорону вище зазначеного обєкта, а також на збереження та схоронність, яке було визнано державною власністю. Вказане свідчить про те, що ФДМУ, як власник майна відповідно до рішення господарських судів, порушує положення ст.13 Конституції України та ч.4 ст. 319 Цивільного кодексу України, в яких зазначено, що власність зобовязує;

- Листом № 318/1.6а від 03.12.2012р. ПрАТ "Волиньтурист" звертався до Фонду державного майна України з питаннями щодо процедури підписання акту прийому-передачі спірного майна. У відповідь листом № 10-24-04 від 02.01.2013р. ФДМУ зазначив наступне: на сьогодні не визначено державного органу управління на майно, на яке за рішенням суду визнано право власності за державою в особі ФДМУ, в тому числі за рішеннями господарського суду Волинської області. Також в даному листі було наголошено, що відповідно до Угоди № 73 від 17.02.2012р. укладеної між Федерацією професійних спілок України та Фондом державного майна України до підписання актів приймання-передачі майна, що повертається за рішенням судів, які набрали законної сили у власність держави у ході виконавчого провадження, ФПСУ або субєкти господарювання, створені за її участю, забезпечують схоронність та збереження такого майна.

- Листом № 275/1.6а від 22.12.2014р. ПрАТ "Волиньтурист" надавало відповідь Регіональному відділенню Фонду державного майна України щодо питань по договорах оренди товариства, в якому викладались причини неможливості припинення дії договорів оренди ПрАТ"Волиньтурист". Також були поставлені питання вказати, яким чином і за рахунок чого ПрАТ"Волиньтурист" повинно утримувати в належному стані споруди готелю "Лісова пісня", готелю "Світязь", вбудовано-прибудованого приміщення, що знаходиться в м. Луцьк, пр. Пр. Грушевського, 33, в належному стані до моменту підписання акту прийому-передачі. Відповіді на даний лист товариство не отримало;

- Зазначає, що кошти від оренди вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 657,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Пр. Грушевського, 33, витрачаються виключно на утримання вказаного майна.

ФОП ОСОБА_1 відзиву на позов та витребуваних судом доказів не надав.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на 17.08.2015р., які були направленні ОСОБА_1 на адресу : м. Львів, вул. Драгана, 18/19 повернуті суду з відміткою поштового відділення "за закінчення терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене обовязок суду щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання є виконаним.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Висновок суду ґрунтується на нижчевикладеному.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на будівлю вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 657,8 кв.м. за адресою: м. Луцьк, пр. Пр. Грушевського 33 рішенням господарського суду Волинської області від 24.11.2011р. у справі №5004/2012/11 визнано право власності за державою Україна, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №560 від 21.12.1995 року та №95 від 23.02.2001 року "Про оформлення права власності на нерухоме майно" в частині оформлення Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях Волиньтурист (43005, м.Луцьк, пр-т Грушевського, 33 код ЄДРПОУ 02593659) свідоцтва про право колективної власності на об'єкт нерухомого майна: вбудовано-прибудоване приміщення на пр.-ті Грушевського, 33 в м.Луцьку загальною площею 657,8 кв.м. згідно з додатком 1, та зобовязано Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" (43005, м.Луцьк, пр-т Грушевського, 33 код ЄДРПОУ 02593659) повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 657,8 кв.м, розташоване в м. Луцьку по пр-ту Грушевського, 33.

На підставі вказаного рішення суду в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 30.08.2012р. за державою Україна в особі Фонду державного майна України зареєстровано право власності.

Право власності на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього (ч.2 ст.144 ГК України).

Частиною 1 ст.287 Господарського кодексу України регламентовано, що орендодавцем нерухомого державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Аналогічна норма міститься в ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Саме положеннями зазначеного Закону регулюються організаційні та майнові відносини, повязані з передачею державного майна в оренду.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, яке регулює певні правовідносини між сторонами.

За змістом ст.ст. 6,7,9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендарями державного майна можуть бути юридичні та фізичні особи, які бажають та ініціюють укладення договору оренди, порядок укладення якого чітко визначений нормами вказаного Закону.

Всупереч зазначеним нормам 01.01.2014р. ПрАТ"Волиньтурист" укладає оспорюваний прокурором договір оренди за №7 з ФОП ОСОБА_1, згідно умов якого передає останньому в строкове платне користування приміщення площею 185 кв.м за адресою м. Луцьк, пр-т Пр. Грушевського 33 на першому поверсі під торгівлю вживаними товарами, при цьому безпідставно та незаконно вказуючи в договорі оренди, що обєкт оренди є власністю ПрАТ"Волиньтурист"(п. 2.2. договору), а в п.8.1.3 зазначає, що ПрАТ"Волиньтурист" в установленому порядку здійснює право господарського відання обєктом оренди (п.1.3 Договору), який здається в оренду та володіє всіма правами, які передаються орендарю (право користування і управління).

Статтею 319 ЦК України визначено, що тільки власник свого майна має право щодо свого майна вчиняти будь-які дії, які не суперечать Закону.

Фактично ПрАТ"Волиньтурист", передавши в оренду ФОП ОСОБА_1 частину приміщення за адресою: м. Луцьк, пр..-т Пр. Грушевського 33, в незаконний спосіб розпорядилося майном державної власності, не маючи при цьому жодних повноважень.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу у передбачений законом спосіб, зокрема шляхом визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення дії, яке порушує право та в інший спосіб, що встановлений законом.

Статтею 2 ГПК України передбачено порушення справ у господарському судді за позовними заявами прокурорів, які звертаються до суду в інтересах держави.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Обовязковою умовою для застосування наслідків ст. 1212 ЦК України є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мова іде, зокрема, про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до виникнення цивільних прав та обовязків в розумінні ст.11 ЦК України.

З огляду на викладене суд не бере до уваги заперечення ПрАТ"Волиньтурист", викладені у відзиві, оскільки вони жодним чином не спростовують заявлені прокурором підстави позову.

Судовий збір по справі з двох немайнових вимог в загальній сумі 2436 грн. суд покладає на відповідачів порівну по 1 218 грн. на кожного.

Керуючись ст.ст.11, 16, 203, 215, 316, 387, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 29, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

вирішив:

1. Визнати недійсним договір оренди №7 від 01.01.2014р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

2. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення загальною площею 185 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Президента Грушевського 33, на першому поверсі.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" в дохід Державного бюджету України судовий збір по справі в сумі 1 218 грн.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір по справі в сумі 1 218 грн.

Повний текст рішення складено

19.08.2015

СуддяВ. Л. Слупко