Рішення № 48736391, 17.08.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/6141/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1559/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.,

при секретарі: Дубовій С.В.

за участю: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданої в його інтересах ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: житлово-експлуатаційна контора №1 м. Хмельницький, Хмельницький міський відділ Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області про виселення та зняття з реєстрації.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2, звертаючись в суд з позовом та уточнивши позовні вимоги вказував, що 21 листопада 2014 року квартира АДРЕСА_1 передана на реалізацію до системи електронних торгів арештованого майна, а 09 лютого 2015 року він став переможцем торгів та вніс кошти на депозитний рахунок Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції в розмірі 165641 грн. 66 коп. Електроні торги пройшли у повній відповідності до вимог Закону України „Про іпотеку". Однак відповідачі проживають в зазначеній квартирі, двері йому не відчиняють, добровільно не виселяються. Просив виселити

_________________

Головуючий у першій інстанції: Демінська А.А. Категорія: 43,44

Доповідач6 Варвус Ю.Д.

відповідачів з квартири АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації в даній квартирі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, не був і не є іпотекодержателем в розумінні Закону України „Про іпотеку". Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України „Про іпотеку" підставою припинення іпотеки є реалізація предмета іпотеки, тому в даному випадку квартира не є предметом іпотеки і на дані відносини не розповсюджуються вимоги ст.ст. 35, 40 Закону України „Про іпотеку" та ст. 109 ЖК УРСР.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач 18 лютого 2015 року придбав на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 31,9 кв.м, реалізовану як предмет іпотеки на виконання в примусовому порядку рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2011 року, яким стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_9 боргу за договором позики в розмірі 184706 грн.37 коп. (виконавчий лист № 2-5675 від 20 грудня 2011 року, виданий Хмельницьким міськрайоннимо судом). Спірна квартира була предметом іпотеки по договору іпотеки від 20 вересня 2010 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 в забезпечення виконання договору позики від 19 вересня 2010 року між тими ж сторонами і належала ОСОБА_3. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 листопада 1999 року.

11 березня 2015 року право власності позивача на спірну квартиру було зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_1 від 11 березня 2015 року.

В придбаній позивачем квартирі зареєстровані і проживають відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 став власником іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1, яке не було придбано іпотекодавцем ОСОБА_3 за рахунок позикових коштів, повернення яких забезпечувалось даною іпотекою, а тому відповідачам в разі виселення із займаного помешкання має бути надано інше постійне житло, яке позивачем не було вказано, у зв'язку з чим відповідачів виселено бути не може.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України „Про іпотеку" іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки.

Згідно умов договору іпотеки, укладеного 20 вересня 2010 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_9, останні виступали як іпотекодавець та іпотекодержатель квартири АДРЕСА_1. Дані правовідносини регулювалися Законом України „Про іпотеку". Після реалізації предмету іпотеки 18 лютого 2015 року з електронних торгів, іпотека припинилася. Спірна квартира перестала бути предметом іпотеки, оскільки перейшла на законних підставах у власність позивача.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу положень ч.1 ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 відповідачами не оспорюється. Іншого житла у нього в м. Хмельницькому немає, дана квартира необхідна йому для проживання.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач як власник житла вправі вимагати виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення, оскільки він не є іпотекодержателем спірної квартири і на нього не може бути покладений обов'язок по забезпеченню відповідачів житловою площею (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР), тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 поданої в його інтересах представником ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати Хмельницький міський відділ Управління державної міграційної служби в Хмельницькій області зняти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 91 грн.10 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус