Рішення № 4873625, 06.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2009

Справа №2-29/3585-2009

За позовом – Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПО України 31301827).

До відповідача – Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, код ЄДРПО України 30689644)

Про стягнення 773 068,96 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Мацегорін А. О., довіреність №197/10від 26.12.2008р., представник.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернулася до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Закритого акціонерного товариства «Теодосія» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №06/07-1524 БО – 19 від 01.10.2007р. в розмірі 773 068,96 грн., з яких 551 755,43 грн. сума основного боргу, 65 513,23 грн. пеня, 132 143,02 грн. індекс інфляції та 23 657,28 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконує грошові зобов’язання по договору поставки природного газу.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що сума основного боргу їм погашена в сумі 368201,43 грн. Крім того, відповідач посилається на необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 183554,00 грн. та просить суд зменшити суму пені до 4382,10 грн. та суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції до 11460,90 грн.

Розгляд справи відкладався в прядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні, що відбулося 06.10.2009р. позивач підтвердив надходження коштів у розмірі 368 201,43 грн. на розрахунковий рахунок останнього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд –

встановив:

01 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Теодосія» (Покупець) та ДК "Газ України" (Постачальник) був укладений договір на постачання природного газу № 06/07-1524 БО-19.

Згідно з цим договором ДК "Газ України" передав у власність Покупцю у період з листопада-грудня 2007 року, березня 2008 року природний газ на загальну суму 1 005 858,21 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (додається).

Згідно п. 6.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525,526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обор" у або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ сплачував невчасно, розрахувався частково в розмірі 454 102,78 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача складає 551 755,43 грн.

На підставі п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України, п.7.2 Договору, позивач нарахував пеню в сумі 65513,23 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, нарахував 3% річних в сумі 23657,28 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 132143,02 грн.

Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач платіжним дорученням від 04.09.2009р. № 371 (а.с. 85) сплатив заборгованість в сумі 368201,43 грн., у зв’язку з чим, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 183554,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств до державного бюджету, а також надходжень податку на додану вартість, не сплаченого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у встановлені строки за природний газ, ввезений на митну територію України у першому кварталі 2008 року, який перебуває під митним контролем, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, з місцевих бюджетів можуть здійснюватись за рахунок належних їм додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті, а також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому на підставі укладених між ними у 1994 році договорів для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності.

28 березня 2008 року відповідач отримав ліцензію серії АВ № 389714, що видана Міністерством житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим строком дії до 2012 року на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектростанціях, конгенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).

Рішенням 9 сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2006 року № 319 відповідача визначено як виконавця послуг з централізованого теплопостачання.

Таким чином, відповідач є суб'єктом господарювання, який виробляє теплову енергію у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства.

Судом встановлено, що за період з листопад 2007р. - березень 2008 року, відповідач надавав відповідні послуги з теплопостачання населенню та іншим споживачам, відповідно має право на отримання субвенції на підставі ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» в порядку, що визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1. Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 р. N 440, цей порядок визначає механізм перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості надавачів, виробників, виконавців послуг, інших підприємств або їх кредиторів - учасників розрахунків (далі - учасники розрахунків) до державного бюджету та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та за рахунок повернення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Мінфіном фінансової допомоги Урядові Криму, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому на підставі укладених між ними у 1994 році договорів для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. N510.

Підставою для проведення розрахунків згідно п. 3 вказаної Постанови, є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність у учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій), форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА, Мінпаливенерго, Мінжитлокомунгоспом і Мінфіном.

Відповідності до Порядку перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року № 440 «Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», цей Порядок визначає механізм перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Згідно п. 3 вказаного вище Порядку, підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій), форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА, Мінпаливенерго, Мінжитлокомунгоспом і Мінфіном.

У відповідності до п. 4 зазначеного Порядку обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої учасниками розрахунків для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної у 2006 році заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 р. N 705.

Згідно п. 5 вказаного Порядку, розрахунки за спожитий природний газ та електроенергію у першу чергу проводяться за борги, які утворилися до 1 січня 2008 року. У разі відсутності боргів за зазначений період проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожитий газ та електроенергію, що утворилася протягом 2008 року.

Відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, надану населенню ЗАТ «Теодосія» (а.с. 43) обсяг заборгованості з різниці в тарифах складає 871 426,00 грн.

Відповідач у виконання ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» уклав договір про організацію взаєморозрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. № 440 на суму 183 554 грн. (а.с. 44-47) (за договором № 06/07-1524 БО-19).

Вказані договори підписані з боку всіх учасників розрахунків відповідно до вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, Головного управління Державного казначейства України в АРК, Міністерства фінансів АРК, Фінансового управління Феодосійської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Феодосійської міської ради, та відповідача, що мало стати наслідком погашення заборгованості відповідача перед позивачем за спожитий у 2007-2008 році природний газ.

Проте, позивачем вказані договори не були підписані.

У той же час, п. 3.1 вказаних договорів передбачено, що до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Так, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що виконання з боку відповідача зобов'язання за укладеним між сторонами договором в частині здійснення розрахунків за газ в сумі 183 554,00 грн. повинно здійснюватися за механізмом, передбаченим ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. № 440.

Слід зазначити, що ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2009 року» та Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 193 також передбачений механізм, за яким джерелом оплати за обсяги природного газу, що постачалися для потреб вироблення теплової енергії для населення, є також державна субсидія з державного бюджету України.

Відповідно до протоколу № 18 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2009 року (а.с. 89), узгоджено обсяг заборгованості відповідачу у розмірі 1 730 011,00 грн., що підтверджено також розрахунком на ту ж суму, копія якого додається. На вказану суму також був підготовлений договір про організацію взаєморозрахунків (а.с. 94-97), за яким також передбачалося погашення суми боргу за договором № 06/07-1524БО-19 та який також не був підписаний з боку позивача.

Таким чином, на підставі ч. 6 ст. 193 ГК України відповідач має право відмовитися від виконання зобов'язання в частині проведення розрахунків за спожитий газ в 2007-2008 р.р. за договором № 06/07-1524БО-19 від 01.10.2007 року, оскільки позивач не вчинив необхідних дій щодо здійснення розрахунків з боку відповідача.

Крім того, суд вважає, що з боку позивача мало місце прострочення кредитора. Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Викладені вище обставини, свідчать про те, що відповідач здійснив всі необхідні дії, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 193 та від 25.04.2008р. № 440 для здійснення всіх розрахунків з позивачем, проте позивач не вчинив відповідні дії (не підписав договори про організацію взаєморозрахунків, відповідно підстави для стягнення з відповідача 183 554,00 грн. – відсутні.

Відносно вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції від знецінення коштів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача: пеню в сумі 65 513,23 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 132 143,02 грн., 3% річних в сумі 23 657,28 грн.

Частина 1 ст. 616 ЦК України встановлює, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи те, що якщо позивач вчинив би усі необхідні дії, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 193 та від 25.04.2008р. № 440, сума боргу була б повністю сплачена відповідачем та, відповідно, не було б підстав для звернення до суду із цим позовом.

Так, суд вважає за необхідне зменшити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 4 382,10 грн., суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції до 11 460, 90 грн.

У додатку до відзиву на позов, відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 27 912,72 грн.

Враховуючи те, що позовна заява містить вимогу про стягнення 3% річних в сумі 23 657,28 грн., то суд вважає, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, код ЄДРПО України 30689644) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПО України 31301827) пеню в сумі 4 382,10 грн., 3% річних в сумі 23 657,28 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 11 460, 90 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 183554,00 грн., в задоволенні позову відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 368201,43 грн., провадження у справі – припинити.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, код ЄДРПО України 30689644) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПО України 31301827) судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 395,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 16,10 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.