Рішення № 4873605, 22.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" вересня 2009 р. Справа № 2/149-08/20-09

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

про стягнення 6942305,97 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б., довір. № 190/10 від 26.12.2008 р.

від відповідача: Безоглюк Я.Л., довір. № 7 від 05.01.2009 р.

Обставини справи:

У липні 2008 року Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»про стягнення 6942305,97 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 29.12.2006 р. з КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»договору постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/06-931 ТЕ-17, згідно якого ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»надавала послуги, а відповідач прийняв на себе обов’язок своєчасно сплачувати їх.

Згідно умов договору позивач надав послуги з постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання в сумі 4437491,03 грн., проте як зазначив позивач, відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань щодо сплати за надані послуги, у зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 4437491,03 грн. основного боргу, 1772040,89 грн. інфляційних втрат, 247627,25 грн. 3% річних, 485146,80 грн. пені, а також 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2009 р. у даній справі з КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»було стягнуто на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»4437491,03 грн. основного боргу, 1772040,89 грн. інфляційних втрат, 247627,25 грн. 3 % річних, 200000,00 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду рішення господарського суду Київської області від 26.11.2008 р. у справі № 2/149-08 було

змінено в частині стягнення пені, а саме - з КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»було стягнуто на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»4437491,03 грн. основного боргу, 1772040,89 грн. інфляційних втрат, 247627,25 грн. 3 % річних, 5,00 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2009 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р. та рішення господарського суду Київської області від 22.09.2008 р. у справі № 2/149-08 скасовано в частині стягнення пені, а справу передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду Київської області.

У зв’язку з викладеним ухвалою від 06.07.2009 р. справу № 2/149-08 було прийнято до провадження суддею господарського суду Київської області Бабкіною В.М. з присвоєнням справі № 2/149-08/20-09, розгляд справи в частині стягнення пені було призначено на 24.07.2009 р.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 22.09.2009 р. відповідач подав клопотання № 1423 від 21.09.2009 р., відповідно до якого, керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»просить суд зменшити розмір стягуваних сум штрафних санкцій з огляду на те, що відповідач є комунальним підприємством міста, створеним з метою забезпечення теплом та гарячою водою населення та всіх інших установ міста. Підприємство надає послуги споживачам, 90% яких складає населення міста, яке майже не сплачує кошти, оскільки з 1995 року в зв'язку з інфляційними процесами суттєво втратило свою купівельну спроможність.

Крім того, відповідач просить суд взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан боржника, і не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу: особливий фінансовий стан боржника як комунального підприємства, яке забезпечує населення міста тепловою енергією; існування значної дебіторської заборгованості населення перед боржником за спожиту теплову енергію, яку відповідач не має можливості стягнути з незалежних від нього причин; відповідач регулярно добровільно в залежності від наявних коштів сплачує борг позивачу; сплата штрафних санкцій в заявленій сумі (яка є надмірно великою порівняно із збитками кредитора) нанесе суттєвої шкоди майновому стану відповідача і призведе до фінансової нестабільності підприємства, що негативно вплине на стан забезпечення тепловою енергією, в першу чергу, населення м. Біла Церква.

У судовому засіданні 22.09.2009 р. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.12.2006 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(покупець) був укладений договір № 06/06-931 ТЕ-17 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов якого ДК «Газ України»взяв на себе зобов’язання передавати у власність КП «Білоцерківтепломережа»з 01.01.2007 р. до 31.01.2007 р. природний газ в обсязі до 20330,5 тис.куб.м., а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ відповідно до умов договору.

Згідно з п. 7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім основної суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

26.01.2007 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006 р. № 06/06-931 ТЕ-17, згідно з якою п. 2.1 договору сторони доповнили п.п. 2.1.1 відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01.02.2007 р. по 28.02.2007 р. газ в обсязі до 17973,0 тис.куб.м. Пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає чинності з 01.01.2007р. і діє в частині поставки газу до 28.02.2007 р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення».

27.02.2007 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 2 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006 р. № 06/06-931 ТЕ-17, згідно з якою п. 2.1 договору сторони доповнили п.п. 2.1.2 відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01.03.2007 р. по 31.03.2007 р. газ в обсязі до 16961,0 тис.куб.м. Пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає чинності з 01.01.2007 р. і діє в частині поставки газу до 31.03.2007р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення».

29.03.2007р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 3 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006 р. № 06/06-931 ТЕ-17, згідно з якою п. 2.1 договору сторони доповнили п.п. 2.1.3 відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01.04.2007 р. до 30.04.2007 р. газ в обсязі до 8366,0 тис.куб.м. Пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає чинності з 01.01.2007 р. і діє в частині поставки газу до 30.04.2007р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення».

26.04.2007 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 4 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006 р. № 06/06-931 ТЕ-17, згідно з якою п. 2.1 договору сторони доповнили п.п. 2.1.4 відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01.05.2007 р. до 31.05.2007 р. газ в обсязі до 4280,0 тис.куб.м. Пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає чинності з 01.01.2007 р. і діє в частині поставки газу до 31.05.2007р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення».

Як було встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17 та додатковими угодами до нього природний газ становить 4437491,03 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач, керуючись вищезазначеним п. 7.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 485146,80 грн. пені, у тому числі за період з 11.01.2008 р. до 30.01.2008 р. на загальну суму заборгованості 5150540,03 грн. у сумі 53627,42 грн., з 30.01.2008 р. до 30.04.2008 р. на загальну суму заборгованості 5150540,03 грн. у сумі 256847,13 грн., з 30.04.2008 р. до 11.07.2008 р. на загальну суму заборгованості 5150540,03 грн. у сумі 53627,42 грн.

Відповідач, у своєму клопотанні № 1423 від 21.09.2009 р., просить суд зменшити розмір стягуваної пені з огляду на таке.

Відповідач є комунальним підприємством міста, створеним з метою забезпечення теплом та гарячою водою населення та всіх інших установ міста. Підприємство надає послуги споживачам, 90% яких складає населення міста, яке майже не сплачує кошти, оскільки з 1995 року в зв'язку з інфляційними процесами суттєво втратило свою купівельну спроможність.

Так, станом на 01.09.2009 р. дебіторська заборгованість населення за спожиті послуги становить 30,2 млн. грн., госпрозрахункових установ (суб'єкти підприємницької діяльності) 2,5 млн. грн. В свою чергу, підприємство також має значну кредиторську заборгованість перед енергопостачальними компаніями. Так, за газ та його транспортування борг підприємства станом на 01.09.2009 р. становить 44 млн. грн.

Крім того, відповідач просить суд взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан боржника, і не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу: особливий фінансовий стан боржника як комунального підприємства, яке забезпечує населення міста тепловою енергією; існування значної дебіторської заборгованості населення перед боржником за спожиту теплову енергію, яку відповідач не має можливості стягнути з незалежних від нього причин; відповідач регулярно добровільно в залежності від наявних коштів сплачує борг позивачу; сплата штрафних санкцій в заявленій сумі (яка є надмірно великою порівняно із збитками кредитора) нанесе суттєвої шкоди майновому стану відповідача і призведе до фінансової нестабільності підприємства, що негативно вплине на стан забезпечення тепловою енергією, в першу чергу, населення м. Біла Церква.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня.

При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Як вбачається з пункту 7.2 договору, відповідно до вищевказаних норм закону сторони передбачили оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку несплати або несвоєчасної оплати покупцем за поставлений природний газ. Відповідно до пункту 7.5 договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 485146,80 грн. є законною та обґрунтованою.

Однак, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, згідно з приписами ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи особливий фінансовий стан відповідача як комунального підприємства, яке забезпечує населення міста Біла Церква енергоносіями, існування значної дебіторської заборгованості населення перед відповідачем за спожитий природний газ, яку відповідач не має можливості стягнути, а також той факт, що сплата фінансових

санкцій в заявленій сумі нанесе значної шкоди майновому стану відповідача і призведе до фінансової нестабільності підприємства, що негативно вплине на стан забезпечення енергоносіями населення міста Біла Церква, суд, відповідно до права, наданого йому ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 242573,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код 04654336) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827) 242573 (двісті сорок дві тисячі п’ятсот сімдесят три) грн. 40 коп. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення – 29.09.2009 р.