Рішення № 4873481, 08.09.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2009 р.

Справа № 9/92

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/92

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до відповідача: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16

про стягнення 666009,68 грн.

Представники сторін:

від позивача - Клімова С.В., довіреність №161/10 від 17.12.2008 р., головний юрисконсульт;

від відповідача - Кулик О.М., довіреність №54 від 31.12.2008 р., представник.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суд з позовною заявою №31/10-5102 від 01.06.2009 року про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" 666009,68 грн., в тому числі: 266572,04 грн. пені, 33374,12 грн. 3% річних, 366063,52 грн. індексу інфляції, а також судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням зобов'язання за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року.

Представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань, а тому в силу вимог ст. 614 Цивільного кодексу України не повинно нести відповідальність за його порушення.

Поряд з цим, представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - постачальник) та дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (надалі - покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/08-1534ТЕ18 (надалі - договір №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року).

Сторонами узгоджено предмет договору, кількість та якість газу, порядок та умови постачання, приймання та облік газу, його ціну, порядок та умови проведення розрахунків.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. договору №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, в період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі до 17760 тис. куб.м. по місяцях згідно наступного графіку: в жовтні - 2210 тис. куб.м.; в листопаді - 6720 тис. куб.м.; в грудні - 8830 тис. куб.м.

Пунктом 4.4. договору №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року передбачено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Згідно п. 6.1. договору №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Положеннями п. 11.1. договору №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року поставлено покупцю природний газ на загальну суму 11135816,56 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за жовтень-грудень 2008 року (а.с. 23-25) та не оспорюється відповідачем.

Відповідач розрахунки за поставлений позивачем природний газ провів в повному обсязі, однак з порушенням встановлених у договорі №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року строків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 33374,12 грн. 3% річних, 366063,52 грн. індексу інфляції, а також пені в розмірі 266572,04 грн.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33374,12 грн. 3% річних та 366063,52 грн. індексу інфляції, господарський суд враховує положення статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання визначено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача індекс інфляції за період з листопада 2008 року по березень 2009 року становить 366063,52 грн., 3% річних за період з 11.11.2008 р. по 15.04.2009 р. - 33374,12 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи при розрахунку сум пені, індексу інфляції та 3% річних позивачем не враховано, що відповідачем в січні-лютому 2009 р. було подано для виконання кредитній установі (Житомирській філії КБ "Західінкомбанк") платіжні доручення: №36 від 26.01.2009 року, №41 від 27.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №72 від 04.02.2009 року, №76 від 05.02.2009 року в оплату вартості отриманого природного газу в січні-лютому 2009 року на загальну суму 630000,00 грн. (а.с.104-108).

Дані платіжні доручення були прийняті банком до виконання, що підтверджується листом Житомирської філії КБ "Західінкомбанк" №1314 від 03.09.2009 р.(т. 2, а.с.22) та випискою по рахунку відповідача (т.2 а.с. 23, 27, 31, 57).

Однак, Головне операційне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" листом №16/2-64/1-440 від 07.09.2009 р. (т.2, а.с. 69) повідомило суд про те, що зарахування коштів на поточний рахунок позивача згідно платіжних доручень: №36 від 26.01.2009 року, №41 від 27.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №72 від 04.02.2009 року, №76 від 05.02.2009 року, не було.

Житомирська філія КБ "Західінкомбанк" №1314 від 03.09.2009 р.(т. 2, а.с.22) підтвердила, що вищезазначені платіжні доручення не були проведені банком через відсутність коштів на кореспондентському рахунку головного управління КБ "Західінкомбанк".

Таким чином, відповідач довів, що оплата вартості отриманого природного газу в січні-лютому 2009 року на загальну суму 630000,00 грн. згідно платіжних доручень: №36 від 26.01.2009 року, №41 від 27.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №72 від 04.02.2009 року, №76 від 05.02.2009 року, не була здійснена не з його вини.

А тому, в силу вимог ст. 614 Цивільного кодексу України відповідач не повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості отриманого природного газу на загальну суму 630000,00 грн. згідно платіжних доручень: №36 від 26.01.2009 року, №41 від 27.01.2009 року, №47 від 28.01.2009 року, №72 від 04.02.2009 року, №76 від 05.02.2009 року.

Крім того, при розрахунку сум пені, індексу інфляції та 3% річних позивачем датою оплати вартості отриманого газу було враховано дату зарахування коштів на поточний рахунок дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Але відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно приписів п. 22.4. ст. 22 зазначеного Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

З огляду на викладені обставини, норми чинного законодавства, враховуючи положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" господарський суд приймає до уваги розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних, наданий відповідачем, згідно якого з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції за період з листопада 2008 року по березень 2009 року в розмірі 327357,41 грн. та 3% річних в сумі 29799,73 грн. за період з 11.11.2008 року по 15.04.2009 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року, яка згідно розрахунку позивача за період з 11.12.2008 року по 15.04.2009 року становить 266572,04 грн.

Господарський суд враховує, що сторонами в пункті 7.2. договору №06/08-1534ТЕ18 від 29.09.2008 року передбачено сплату покупцем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору.

З огляду на умови договору та приписи ст. ст. 216, 230 Господарського кодексу України, а також ст. ст. 546, 549, 614 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховано пеню за період з 11.12.2008 року по 15.04.2009 року в розмірі 238142,03 грн.

Однак, оцінюючи співрозмірність сум штрафних санкцій з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також зважаючи на вжиття відповідачем заходів по погашенню основної суми боргу, господарський суд на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне зменшити суму нарахованої пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 150000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) - 507157,14 грн. заборгованості, в тому числі: 150000,00 грн. пені, 29799,73 грн. 3% річних, 327357,41 грн. індексу інфляції, а також 5071,57 грн. державного мита та 300,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя

Дата підписання рішення - 14.09.2009 р.