Ухвала суду № 48734726, 17.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/4403/14 Головуючий у 1 інстанції: Пак В.М.

Провадження № 22-ц/783/4525/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2015 рокузадоволено частково позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. спричиненої майнової шкоди та 2000 (дві тисячі) грн. судових витрат за надання правової допомоги, а всього 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування».

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, визнано доведеними невстановлені обставини справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Посилаючись на п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги закону щодо зменшення розміру відшкодування, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди. Вказує на те, що фактичними обставинами справи підтверджується, що водій ОСОБА_6 не порушував Правил дорожнього руху України, а потерпілий ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вийшов на проїжджу частину дороги у невстановленому місці, внаслідок чого і відбувся наїзд на нього. А відтак, вважає, що в даному випадку має місце груба необережність потерпілого, яка сприяла виникненню ДТП та як наслідок заподіяння шкоди.

Просить рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши його в частині стягнення з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_2 12500 грн. страхового відшкодування та постановити нове рішення в цій частині, зменшивши розмір відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та стягуючи в його користь з відповідача 12500 грн. майнової шкоди, районний суд виходив з того, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована згідно полісу №АЕ/1921626 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 20 грудня 2012 року між ним та АТ "СК "АХА Страхування", відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль БМВ 318 Lреєстраційний номер НОМЕР_1, яким той керував 22.11.2013 року, коли здійснив наїзд на позивача, заподівши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок чого останньому була заподіяна майнова шкода у розмірі 12500 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як він дійшов до них з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 22 листопада 2013 року ОСОБА_6, рухаючись на автомобілі БМВ 318L державний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі "Стрий-Дрогобич" в с. Нежухів Стрийського району здійснив наїзд на ОСОБА_2

31 січня 2014 року слідчий СВ Стрийського МВ ГУ МВСУ у Львівській області за фактом даного ДТП в с. Нежухів закрив кримінальне провадження за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення з тих підстав, що згідно висновку експерта №1/1229 від 30 грудня 2013 року встановлено, що ОСОБА_6 був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода (уникнути ДТП) шляхом застосування своєчасного гальмування свого транспортного засобу. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля маркиБМВ 318реєстраційний номер НОМЕР_1, не суперечили вимогам п. 12.3 чинних Правил дорожнього руху України.

З цієї ж постанови вбачається, що позивач по справі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухався в напрямку м. Дрогобича по лівому узбіччі, тримаючи в руках велосипед, намагався перейти на протилежну сторону дороги, однак, ступивши на край асфальту був збитий автомобілем під керуванням ОСОБА_6, який рухався в сторону м. Стрия.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно із ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч.1 ст.16, п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2)володінням, користуванням і розпорядженням майном(майнове страхування);

3)відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Згідно Полісу №АЕ/1921626 від 20.12.2012 року цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_6 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ "СК "АХА Страхування" і ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю становить 100000,00 грн.

Згідно ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 цього ж Закону визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно із ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до чч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати заподіяну позивачу майнову шкоду.

Згідно ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування шкоди зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі витрат на поховання (ч.3 ст.1193 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до роз'яснень, наданих п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Правила частини четвертої статті 1193 ЦК про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище. Крім того, зменшення розміру відповідальності особи, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, можливе за її письмовою вимогою, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (стаття 1204 ЦК). При цьому порядок доведення таких обставин є аналогічним порядку, передбаченому для визначення втрати працездатності.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання (частина третя статті 1193 ЦК).

Оскільки заподіяна позивачу майнова шкода складається із витрат по оплаті тимчасової непрацездатності, яка виникла внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень 22.11.2013 року та додаткових витрат(придбання ліків та набору металоконструкцій для остеосинтезу проксимальної частини гомілкової кістки), то колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними доводи апелянта у тій частині, що суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги закону щодо зменшення розміру відшкодування, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: