Постанова № 48733979, 17.06.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 33/778/247/14 Головуючий в 1-й інстанції: Петягін В.В.

Категорія ст. 130 ч.2 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Шаповал О.С., розглянувши 17 червня 2014 року у м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.05.2014 року,

встановила:

Постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.05.2014 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на два роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно з постановою судді, 20.04.2014 року о 23 годині 50 хвилин ОСОБА_2 по вул. Ленінградській, 35 в м. Бердянську, повторно, вчинивши протягом року адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, керував автомобілем ГАЗ 24 з державним номером НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння білків очей), від проходження у встановленому порядку медичного огляду в медичному закладі на стан сп'яніння відмовився у присутності свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді щодо нього змінити та накласти на нього інше стягнення, чим призначено судом першої інстанції, посилаючись на те, що у постанові суд зазначив, що він ніде не працює, проте це не відповідає дійсності, оскільки на момент складання протоколу він працював, що підтверджується довідкою з місця роботи. Також апелянт зазначив, що при накладенні на нього стягнення суд не взяв до уваги, що він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні дружину, яка не працює, та неповнолітню доньку.

За таких обставин ОСОБА_2 вважає, що судом при розгляді справи були порушені вимоги ст. ст. 268, 280, 285 КУпАП, оскільки неповно та не всебічно були досліджені обставини справи, а також зазначив, що не заперечує проти застосування до нього адміністративного стягнення у виді арешту.

У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду його апеляційної скарги був повідомлений належним чином і у спосіб зв'язку, ним визначений, клопотань про дослідження додаткових доказів, у тому числі тих, на які іде посилання в апеляційній скарзі і до неї доданих, не подавав.

Справа розглядається в межах апеляційної скарги і на підставі даних, які містяться в справі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.

На виконання вимог ст. 280 КУпАП, суддя повно і об'єктивно перевірив всі обставини та докази, і дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння у присутності свідків, вчиненого повторно протягом року.

Так, виходячи з пояснень ОСОБА_2, наданих у протоколі про адміністративне правопорушення, 20.04.2014 року о 23 годині він випив 0,5 алкогольного пива та о 23 годині 50 хвилин керував автомобілем ГАЗ 24 державний номер НОМЕР_2 та від проходження відповідного огляду відмовився /а.с. 3/.

Ці пояснення не були спростовані ОСОБА_2 також й у судовому засіданні суду першої інстанції /а.с. 8/.

Згідно з поясненнями, наданими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що 20.04.2014 року ОСОБА_2 в їх присутності пояснив, що 20.04.2014 року о 23 годині він випив 0,5 алкогольного пива та о 23 годині 50 хвилин керував автомобілем ГАЗ 24 державний номер НОМЕР_2, при цьому від проходження відповідного огляду із застосуванням прибору та медичного огляду на стан сп'яніння відмовився. Також свідки додали, що при собі ОСОБА_2 не мав посвідчення водія /а.с. 5, 6/, що також є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 126 КУпАП /а.с. 1/.

Окрім цього, судом було правильно кваліфіковані дії ОСОБА_2 за ст. 130 ч. 2 КУпАП, оскільки 22 липня 2013 року постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, а саме за відмову від проходження додаткового огляду у медичному закладі на стан сп'яніння, на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у виді 50 годин громадських робіт.

Висновки судді суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у протоколі і постанові судді, в апеляційній скарзі не оскаржуються і не викликують сумніву.

Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, для водіїв тягне за собою: позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Таким чином, суддя до апелянта застосував менш суворий вид адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами і на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, з чим є достатні підстави погодитись, виходячи з того, що раніше застосований судом до апелянта за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП вид стягнення, який не був пов'язаний з позбавленням права керування транспортними засобами, фактично не дав позитивних результатів і апелянт протягом року повторно вчинив аналогічне адміністративне правопорушення.

Слід звернути увагу також і на те, що безпідставними є доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції при розгляді справи не були взяті до уваги позитивні характеристики апелянта та відомості про наявність у нього роботи, оскільки ці дані не містяться в матеріалах справи, не були надані апелянтом суду першої інстанції та ним не заявлялось клопотання про їх долучення та дослідження в суді апеляційної інстанції і, крім того, виходячи із застосованого до апелянта виду і строку стягнення, ці відомості не мають принципового значення на даний час, і, таким чином, не можуть бути враховані при вимогах про посилення стягнення в якості обставин, наведених в апеляційній скарзі з метою пом'якшення відповідальності.

Що стосується апеляційних вимог щодо зміни постанови судді в частині накладення стягнення у вигляді адміністративного арешту, то ці вимоги не можуть бути задоволені судом апеляційної інстанції, оскільки згідно з положеннями ст. 24 КУпАП адміністративний арешт є більш суворим видом стягнення ніж позбавлення права керування транспортними засобами, а тому, відповідно до правил, закріплених законодавцем в ч. 9 ст. 294 КУпАП, при зміні постанови в частині накладення стягнення, воно не може бути посилено судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга та її вимоги не дають правових підстав для зміни постанови в частині накладення стягнення з його посиленням. Для постановлення нового рішення апелянтом не наведені правові підстави та не заявлені вимоги.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.05.2014 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на два роки без оплатного вилучення транспортного засобу, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.С. Шаповал