Постанова № 48732240, 03.05.2012, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа №: 0809/2383/2012Номер провадження 3/0809/689/2012

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.05.2012 року суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Яцун О.С., розглянувши матеріали, які надійшли з СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого заступником голови правління, директором з фінансів та економіки ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім.. ОСОБА_2, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 23, кв.60 /інших відомостей немає/,

- за ч.2 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2012 року, при перевірці ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім.. ОСОБА_2 було встановлено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за період 2-3 квартали 2011р. у сумі 1 509 108,00 грн., до заниження екологічного податку за 2-3 квартали 2011р. у сумі 43 797,18 грн., завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2011р. на загальну суму ПДВ 48 234,00 грн. ОСОБА_2 перевірки №120/08-01/00186536 від 14.02.12.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив суду, що підприємство не згодне із висновками даної перевірки, оскільки ПАТ «Дніпроспецсталь»при відображенні в податковому обліку підприємства операцій по ліквідації основних засобів ніяким чином не порушило вимог податкового законодавства, тому підстави для донарахування податкових зобовязань по податку на прибуток по даним операціям у податкової інспекції відсутні. На момент формування валових витрат по Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і витрат по ПКУ підприємство діяло в межах положень податкового законодавства. Тому вважає, що підприємство ніяким чином не порушило вимог законодавства з питань оподаткування і донарахування податку на прибуток по віднесеним на витрати страховим платежам не є правомірним. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару, який є платником податку, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ. Тому просив суд у звязку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КУпАП, закрити провадження у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника ОСОБА_1 приходить до висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пп.146.16 ст.146 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

При отриманні у випадку ліквідації основних засобів товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути використані у господарській діяльності, а також реалізовані, платник податку відповідно до пп.135.5.14 п.135.5 ст.135 ПКУ у звітному періоді визнає вартість таких ТМЦ активами і їх вартість включає до складу доходу, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування.

У разі реалізації ТМЦ, отриманих в результаті ліквідації основних засобів, безпосередньо покупцям у первинному вигляді або у складі продукції, при виготовленні якої використані такі ТМЦ, їх вартість, за якою вони раніше визнавались активом, включається до складу витрат відповідно до пп.138.8 ст.138 ПКУ як прямі матеріальні витрати. Одночасно за датою переходу покупцеві права власності на такі ТМЦ або продукції, при виготовленні якої використані такі ТМЦ, до складу доходу, що враховується при обчисленні обєкта оподаткування, включається їх вартість або вартість готової продукції, в яку входить і вартість таких ТМЦ (пп. 135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 ПКУ).

Керуючись положеннями ПКУ, ПАТ «Дніпроспецсталь»саме таким чином відображало в податковому обліку підприємства операції по ліквідації власних основних засобів.

Тобто, ПАТ «Дніпроспецсталь»при відображенні в податковому обліку підприємства операцій по ліквідації основних засобів ніяким чином не порушило вимог податкового законодавства, тому підстави для донарахування податкових зобовязань по податку на прибуток по даним операціям у податкової інспекції відсутні.

Згідно пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України N 334/94-ВР від 28.12.1994р. "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мали право віднести на валові витрати будь-які витрати зі страхування транспортування продукції платника податку у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору. При цьому, на підставі п. 11.2 Закону про прибуток датою збільшення валових витрат вважалася дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В першому кварталі 2011р. ПАТ «Дніпроспецсталь» була проведена оплата страхових платежів по договору від 01.01.10 р. № 10/01/01-01ГР на адресу СК «Союз» і по першій події сплачені суми були віднесені на валові витрати підприємства.

Пп. 140.1.6. ПКУ передбачено, що будь-які витрати із страхування ризиків транспортування продукції платника податку відносяться в податковому обліку на витрати. При цьому, п. 152.3 ПКУ доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. Тому витрати на страхування вантажів були відображені у складі витрат на збут у другому кварталі 2011р. як витрати періоду.

Виходячи з вищезазначеного випливає, що ПАТ «Дніпроспецсталь»діяло в межах положень податкового законодавства на момент формування валових витрат по Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і витрат по ПКУ. Тому підприємство ніяким чином не порушило вимог законодавства з питань оподаткування і донарахування податку на прибуток по віднесеним на витрати страховим платежам не є правомірним.

Пп. 198.3. п.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, виходячи з приписів вищевказаних норм ПКУ податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів, послуг для використання їх в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник податку позбавляє права платника податку на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів, послуг для використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріальні цінності, що придбавалися у ТОВ «Атлант-Д», призначалися для використання ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна» в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а податковим органом при проведенні перевірки встановлено, що податкові накладні не мали недоліків та порядок їх заповнення відповідав встановленому чинним законодавством.

За таких обставин у підприємства були всі законні підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_2 - Д».

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм статті 200 ПКУ.

Згідно з п. 200.1 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При цьому, виходячи зі змісту ст. 200 ПКУ, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Податковий кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарів та послуг. Також ним не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Стаття 58 Конституції України установлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Податковим кодексом України для платників податків не передбачається а ні обовязок (ст. 16), а ні право (ст.17) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин»з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

З метою здійснення господарських відносин з вказаним в акті перевірки постачальником - ТОВ «Атлант-Д», ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»було вжито всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації зазначеного контрагента як платників податку на додану вартість. На вимогу заводу ТОВ «ОСОБА_2 - Д»були надані копія свідоцтва про реєстрацію його як платника податку на додану вартість, копія установчих документів та довідка про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Тобто, на дату проведення господарчих операцій ТОВ «ОСОБА_2 - Д» у встановленому порядку було зареєстровано уповноваженим органом як суб'єкт господарювання, взято на облік як платника податків, в тому числі ПДВ, відповідними органами податкової служби, а ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержані від ТОВ «ОСОБА_2 - Д» та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами.

В перевіряємому періоді договір, укладений між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна»та ТОВ «ОСОБА_2 - Д» був дійсним, тобто таким, що спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Окрім цього, всі первинні документи, складені в звязку з виконанням зазначеного договору свідчать про намір та бажання сторін договорів поставити товар та сплатити за нього певну грошову суму. Вищезазначені документи, складені з дотриманням чинного законодавства та не визнані недійсними в судовому порядку, і, як наслідок, повністю підтверджують факт здійснення правочину - господарських операцій.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями.

При придбанні товару покупець зобовязаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобовязаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обовязку понести за це відповідальність.

З наведеного вище випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі по ланцюгу постачання), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разу невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна»має в наявності оригінали документів на придбання матеріальних цінностей, які мають статус первинних документів. Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджено актом перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори у порядку та розмірах, установлених законами. Тому платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару, який є платником податку, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Проаналізувавши вказані норми закону суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КупАП, якою передбачена адміністративна відповідальність за порушення порядку ведення податкового обліку.

Тому, на підставі вищевикладеного, провадження в справі підлягає закриттю, оскільки згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, 268, 283, 284, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 ч.2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена або на неї може бути внесено протест прокурора до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги або протесту прокурора.

Суддя: О.С. Яцун