Рішення № 48730158, 18.08.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/6610/15-ц

Номер провадження 2/243/3546/2015

РІШЕННЯ

ІменемУкраїни

(заочне)

18 серпня 2015 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Носовської Л.О.

при секретарі - Врублевській К.В.

за участю позивача ОСОБА_1,

прокурора Чорного В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2015 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради, про позбавлення батьківських прав. ОСОБА_3 мотивує тим, що з 2007 року проживала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають спільну дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 07 серпня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано. На теперішній час дитина проживає разом з матірю та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач у вихованні дитини участі не бере, не несе витрат по утриманню і догляду за дитиною, з дитиною не спілкується, не турбується про її фізичний та духовний розвиток. В позовній заяві позивач просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, зазначила, що не заперечує проти заочного рішення. Додатково пояснила, що в 2012 році за рішенням суду з відповідача на утримання сина було стягнуто аліменти, проте станом на теперішній час жодних виплат від відповідача вона не отримувала, з 2012 року життям дитини він взагалі не цікавиться, спроб спілкування з дитиною не виявляє.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не зявився. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з,явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Прокурор Словянської міжрайонної прокуратури, ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.

Вислухавши пояснення позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сімї якої проживає дитина, заклад охорони здоровя, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно свідоцтва про народження серії 1-НО №271079 ОСОБА_4 народився 19.06.2009 року, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6

07.08.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розірвано, що підтверджується копією рішення Калінінського районного суду м. Горлівки.

25.04.2014 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та взяла прізвище чоловіка «Копійко».

Згідно рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 08.08.2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4, у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, щомісячно.

З довідки №124 від 18.05.2015р., виданої Калінінським ВДВС Горлівського міського управління юстиції, вбачається, що боржник ОСОБА_2 не працює, зареєстрований, або його майно перебуває у м. Горлівка. В зв,язку з проведенням АТО, зокрема, на території м. Горлівки Донецької області, на теперішній час виконавчі дії в м. Горлівка не здійснюються, виконання виконавчого документу по стягненню аліментів та нарахування заборгованості за ним неможливо.

Відповідно до довідки від 15.10.2014 року про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, вбачається, що ОСОБА_1 перемістилася з району проведення АТО до м. Краматорська вул. О.Вишні, 3/7, і разом з нею прибули неповнолітні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідки комунального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №6 «Ведмежатко» загального типу Краматорської міської ради від 25.05.2015 року батько дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 20.10.2014 року по теперішній час в дошкільному закладі не з,являлся.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Проте, жодного з покладених законом на батьків обов'язків, відповідач не виконує.

Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідач свого батьківського обов'язку, зокрема обов'язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує на протязі тривалого часу та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року за № 789 - ХІІ, дитина, з огляду на його фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов'язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовки її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальностівстановленої законом.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 повідомила, що тривалий час спілкується з родиною позивачки. Відповідач ніколи не приймав участі у вихованні дитини. Після розлучення у 2012 році він аліментів на утримання дитини не сплачує, життям дитини не цікавиться, участі в її вихованні не приймає.

Свідок ОСОБА_9 показав, що мешкає в будинку напроти будинка відповідача, який часто пиячить у дворі багатоповерхових будинків. Свідок неодноразово бачив як дитина, повертаючись з дитячого садочка до відповідача навіть не підходила. Відповідач ніде не працює, дитину матеріально не забезпечує.

З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що він працює разом з чоловіком позивача, неодноразово бував в них вдома. До останнього часу не знав, що ОСОБА_7 не є батьком хлопця, оскільки дитина називає його батьком. Рідний батько дитиною не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав за №01-30/2993 від 17.08.2015р., шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано 07.08.2012 року, після чого їх малолітня дитина, ОСОБА_4 залишився проживати разом з матір,ю. За весь час окремого проживання з дитиною ОСОБА_2 життям, здоров,ям та навчанням сина не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. На сьогоднішній день дитина батька не пам,ятає та не має до нього ніяких почуттів, оскільки за весь час жодного разу його не бачив. Наразі вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_4 займається його мати, ОСОБА_1 Під час відвідування сім,ї ОСОБА_1 із бесіди з

дитиною встановлено, що останній вважає і називає батьком свого вітчима, ОСОБА_7 Таким чином, ОСОБА_2 самоусунувся від виховання та утримання малолітнього сина, на підставі чого орган опіки та піклування Краматорської міської ради вважає доцільним позбавлення батька ОСОБА_2, батьківських прав у відношенні його малолітньої дитини, ОСОБА_4

У силу положень Закону і роз'яснень, даних у п. 15 Постанови пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтується на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з п. 17 зазначеної постанови, не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою сімейно - правового характеру, вона застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. ОСОБА_3 змісту Закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Проаналізувавши надані сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, маючи реальну можливість виконувати передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки, навмисно ухилявся від їх виконання у відношенні своєї малолітньої дитини. Тому суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні його малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 За таких обставин, позов, заявлений з метою належного правового захисту прав та інтересів малолітньої дитини, судом визнається таким, що підлягає задоволенню.

Окрім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 70 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав у відношенні його малолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач Словянське УК /Словянськ/ 22030001, код ЄДРПОУ (банку) 37803368, МФО 834016, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.О. Носовська