Ухвала суду № 48718789, 13.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/11303/12 Головуючий у І інстанції Білик Г.О.Провадження № 22-ц/780/4735/15 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 1 13.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

13 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Сержанюка А.С.,

та секретаря Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив поділити між ним та ОСОБА_2 майно, набуте ними під час шлюбу.

26 травня 2015 року ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1036,70 кв. м. та заборонити вчиняти дії спрямовані на відчуження, передання в іпотеку, користування іншими особами, здавати в найм (оренду, лізинг), вносити в спільну діяльність чи до статутних фондів підприємств або іншим чином обтяжувати та обмежувати право власності на будинок правами інших осіб, використовувати не за цільовим призначенням, реєструвати малолітніх, неповнолітніх або інших осіб, проводити капітальний ремонт, здійснювати перепланування або інші зміни капітального характеру зазначеного будинку. Також просив накласти арешт на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0300 га. та площею 0, 0884 га., а також заборонити вчиняти дії спрямовані на відчуження, передання в іпотеку, користування іншими особами, здавання в найм, вносити в спільну діяльність чи до статутних фондів підприємств, іншим чином обтяжувати чи обмежувати право власності на земельні ділянки чи використовувати їх не за цільовим призначенням.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на спірний будинок та земельні ділянки, які зареєстровані за ОСОБА_2 У частині накладення арешту на частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4, - відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просила її скасувати та постановити нову, якою у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підстави для накладення арешту на майно відсутні, оскільки позовних вимог щодо цього майна заявлено не було, а також те, що застосування таких заходів забезпечення позову, на її думку, буде перешкоджати здійсненню нею як фізичною особою-підприємцем господарської діяльності, чого, як вказує апелянт, суд першої інстанції не врахував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п.3, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи дану ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами є спір про поділ майна, яке було набуто ними під час шлюбу, то невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити виконання можливого рішення суду.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 3, ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя, та подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірне майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2, із забороною вчинення певних дій (а. с. 3-6,10-13).

З матеріалів справи також вбачається, що 89/100 часток спірного будинку належить відповідачці ОСОБА_2, а 11/100 його часток належить гр. ОСОБА_4 (а. с. 21, 29).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27507971 від 01 жовтня 2014 року, земельна ділянка площею 0,0300 га, на яку було накладено арешт оскаржуваною ухвалою, належить гр. ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 01 жовтня 2014 року № 3762 (а. с. 60-62).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при постановлені даної ухвали суд першої інстанції неповною мірою з'ясував усі фактичні обставини справи та не врахував, що спірний будинок перебуває у спільній частковій власності, а земельна ділянка, на яку було накладено арешт, належить на праві приватної власності особі, яка не є стороною по справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, всупереч вимогам закону, було не повною мірою дотримано порядок, встановлений для вирішення цього питання, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року про забезпечення позову скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: