Ухвала суду № 48714482, 13.08.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/180/13-к Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М.В.

Категорія ст.187 КПК України Доповідач Євстаф'єва Т. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Євстаф'євої Т.А.

суддів: Гузовського О.Г., Кіянової С.В.

при секретарі: Гончаруку С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Олевського району Вінійчука Я.М. на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 16 липня 2015 року про відмову в задоволенні клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_2

за участю прокурора Селюченко І.І.

встановила:

цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого,

для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні за № 12013060260000197 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України.

Кримінальне провадження №12013060260000197 щодо ОСОБА_2 24.05.2013 року направлено до суду та розпочату судовий розгляд.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 31.10. 2013 року обвинуваченого ОСОБА_2 оголошено у розшук.

15.07.2015 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про надання дозволу на затримання ОСОБА_2 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 16 липня 2015 року в задоволенні клопотання прокурора про дозвіл на затримання ОСОБА_2 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд умотивував своє рішення тим, що відсутні достатні докази, якими обгрунтовується клопотання про дозвіл на затримання, а також прокурор не подав до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, за рішенням Тушинського районного суду м. Москви від 16.01.2015 року до ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту у зв'язку з пред'явленою йому підозри у вчиненні злочину на території РФ і на даний час він утримується під вартою, а тому неявка ОСОБА_2 до Олевського районного суду є поважною.

В апеляційній скарзі прокурор Вінійчук Я.М. просить цю ухвалу суду скасувати і прийняти нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора.

В обгрунтування скарги прокурор стверджує, що вина ОСОБА_2, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами. Також вказав, що відповідно до доручення про надання правової допомоги від 06.02.2015 року, яке надійшло з відділу МВС Росії по району Покровське - Стрешнєво м. Москви, ОСОБА_2 14.01.2015 року затриманий в порядку ст.ст. 91, 91 КПК РФ. 16.01.2015 року ОСОБА_2 пред'явлено підозру за вчинення злочину, передбаченого п. «а, г» ч.2 ст.161 КК РФ і 16.01.2015 року Тушинським районним судом м. Москви щодо ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Апелянт вважає, що доводи, викладені в оскаржуваній ухвалі суду є безпідставними та необгрутованими, оскільки судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 умисно, з метою ухилення від відповідальності, будучи особою, яка неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, самовільно перетнув кордон.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши ухвалу суду в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Вінійчука Я.М. не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.4 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду, чи одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів кримінального провадження (а.с. 90-91) 16 січня 2015 року ОСОБА_2 на території Російської Федерації було пред'явлено обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого п. «а, г» ч.2 ст.161 КК РФ та застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. В даний час ОСОБА_2 утримується в ФКУ СІЗО-3 УФСИН Росії по м. Москві. Тобто, останній не може з'явитися до Олевського райсуду для прийняття участі в розгляді вищезазначеного кримінального провадження через поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні клопотання прокурора про надання дозволу на затримання ОСОБА_2, оскільки питання щодо видачі ОСОБА_2 має вирішуватися в порядку екстрадиції.

У зв'язку з цим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Олевського району Вінійчука Я.М. залишити без задоволення, а ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 16 липня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: