Рішення № 48710543, 13.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790//3052/15 Головуючий 1 - інстанції - Сорока О.П.

Справа № 646/8443/14-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - стягнення

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів колегії - КОЛТУНОВОЇ А.І.,

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

за участю секретарів - Пруднікової О.В., Прийміч А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 серпня 2014 року по справі за позовом Кредитної спілки «Інтер-Інвест» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

У квітня 2014 року КС «Інтер-Інвест» звернулася до суду з позовом , в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 21773 грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 серпня 2014року позов Кредитної спілки «Інтер-Інвест» задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 10 березня 2015 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на помилковість ухваленого рішення.

Вказує, що не сповіщався належним чином про час і місце розгляду справи. Не погоджується з висновком суду про ознайомлення його з повідомленням про порушення ОСОБА_5 зобов"язань за кредионим договором.

Посилаючись на ч.4 ст.559 ЦК України зазначає, що порука припинилася 30.11.2014 року, оскільки він не отримав від позивача вимоги щодо сплати будь-яких коштів. Крім того, ані подання позову до суду, ані винесення рішення не можна вважати вимогою щодо сплати коштів позивачу, оскільки «вимога» має відповідну форму та зміст, що підтверджено усталеною судовою практикою.

Стверджує, що також було порушено ч.2 ст.65 Сімейного кодексу України, яка стосується отримання згоди дружини апелянта на укладення такого договору, з чого також випливає його недійсність.

Заслухавши доповідь судді,пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи скарги і матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.І ст. 554 ЦК України).Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

По справі встановлено, що 30.05.2013 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 укладено кредитний договір №300513-3137904996 , за яким ОСОБА_5 отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 15000,00 грн. на строк 12 місяців під 72% річних.

Повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом він мав здійснювати відповідно до графіку, який є складовою частиною кредитного договору.

У той же день: 30.05.2013 року між позивачем і ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 зобов"язався відповідати перед Кредитною спілкою за виконання ОСОБА_5 зобов"язань за кредитним договором .

Договором поруки визначено, що строк виконання основного зобов"язання за кредитним договором - 30 травня 2014 року.

29 листопада 2013 року ОСОБА_5 була вручена вимога кредитної спілки за № 30/10/13-1В/1 від 30.10.2013 року у строк10 календарних днів погасити заборгованість за кредитом, яка станом на 30.10.2013 року скаладає 19319,89 грн., з яких -14127,26 грн. -тіло кредиту; 3483,43 грн. - заборговагність по відсоткам за користування кредитом;1709,20 грн. - заборгованість по додатковим відсоткам.

Оскільки кредитор скористався правом на дострокове повернення кредиту і встановив новий строк виконання позичальником основного зобов"язання , з позовом до кредитора він мав звернутися протягом шести місяців від цього строку, проте звернувся тільки 30.07.2014 року.

Оскільки кредитор пропустив шестимісячний строк на звернення з позовом до поручителя, порука припинилась і висновок суду про те, заборгованість за кредитним договором має бути стягнута з відповідачів у солідарному порядку не грунтується на законі і не відповідає обставинам справи.

Невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КС " Інтер-Інвест" до ОСОБА_4

Рішення суду першої інстанції в іншій частині не оскаржено і в апеляційному порядку не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити .

Заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 серпня 2014 року скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки "Інтер-Інвест" заборгованості за кредитним договором у розмірі 21773,05 грн. та 121,80 грн. судового збору і у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки "Інтер-Інвест" до ОСОБА_4 відмовити.

В іншій частині рішення апеляційним судом не переглядалось.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя - підпис

Судді колегії - підписи

Копія вірна. Суддя -