Рішення № 4870746, 01.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2009 р. Справа № 16/136-09

вх. № 7246/5-16

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Санатос О.В., довіреність б/н від 30.09.2009р.;

відповідача - не з’явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Пластмодерн", с. Коцюбинське

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа

про стягнення 74244,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 62 167,50 грн. основної заборгованості, 4662,56 грн. інфляційних, 1197,45 грн. 3% річних та 6216,75 грн. пені, також до стягнення заявлено судові витрати. Позов обґрунтовано не виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором постачання № 182/12/2008 ком від 11.12.2008р. щодо оплати отриманий товар.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав оригінали документів для огляду.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, доказів сплати суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 26), про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

11.12.2008 р. між ТОВ "НВФ "Пластмодерн" та ТОВ "Мерефянська скляна компанія" було укладено Договір постачання № 182/12/2008ком (надалі - Договір), у відповідності до умов п.1.1. якого позивач зобов'язався виготовити за письмовим замовленням покупця поставити та передати у його власність – вироби з поліетилену у асортименті (надалі – Товар), а відповідач зобов’язався прийняти та вчасно здійснити його оплату на умовах Договору.

У п. 1.2. Договору сторони узгодили, що ціна, кількість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару, загальна вартість поставки обумовлюються у Специфікаціях (Додатках до договору), які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього Договору та є його невід’ємною частиною.

11.12.2008 р. сторонами була підписана Специфікація №1 до Договору на поставку 5 000 кг плівки поліетиленової термозбігової на умовах відстрочення платежу строком на 10 календарних днів від дати фактичної передачі партії Товару відповідачу згідно видаткової накладної.

Як вбачається з накладної № ПЛ-5463 від 12.12.2008 р. позивач поставив відповідачу товар (плівку поліетиленову термозбігову у кількості 4,6 т. на загальну суму 62167,50 грн.), а відповідач по довіреності ЯПП №071060/871 від 11.12.2008 р. отримав Товар в повному обсязі, що підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладній.

11.02.2009р. за вих. №35/09 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога на підставі ст. 530 ЦК України, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість на суму 62167,50 грн. на протязі 7 календарних днів від дати отримання вимоги. Вказана вимога була отримана відповідачем згідно поштового повідомлення про вручення 17.02.2009 р., проте за поставлений товар відповідач до теперішнього часу не розрахувався.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість відповідача за Договором станом на день подання позовної заяви до суду складає 62 167,50 грн. доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 62 167,50 грн. основної заборгованості, 4662,56 грн. інфляційних та 1113,78 грн. 3% річних, в частині стягнення 83,67 грн. 3% річних, суд відмовляє як необґрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.12.9 Договору у випадку прострочення відповідачем оплати Товару в термін, зазначений у п.7.3.1. цього Договору або визначеному у Специфікації на відповідну партію Товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за весь час прострочення оплати, але не більше 10% загальної вартості товару за відповідною специфікацією.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6216,75 грн. пені за несвоєчасну сплату за отриманий товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За таких підстав вимоги позивача про стягнення 62 167,50 грн. основної заборгованості, 4662,56 грн. інфляційних, 1113,78 грн. 3% річних та 6216,75 грн. пені за несвоєчасну сплату за отриманий товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в частині стягнення 83,67 грн. 3% річних, суд відмовляє як необґрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна фабрика" код ЄДРПОУ 32952061 (62472, Харківська область, м.Мерефа, вул.. Леонівська, 84-А (у т.ч. р/р 26002036392400 в АКІБ "Укрсіббанк", м.Харків МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн", код ЄДРПОУ 16401767 (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14 ( у т.ч. р/р 2600330012171 в Першій Київський філії ВАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 321637) - 62 167,50 грн. основної заборгованості, 4662,56 грн. інфляційних, 1113,78 грн. 3% річних, 6216,75 грн. пені, 741,61 грн. державного мита та 235,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 83,67 грн. 3% річних - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2009 р.