Ухвала суду № 48704647, 19.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/1178/15-к Суддя 1 інстанції Соловйова Л. Я.

Номер провадження 11-кп/774/485/К/15 Суддя-доповідач Чумак Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Русакової І.Ю., Пістун А.О.

при секретарі Кузьміній Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 19 серпня 2015 року апеляційну скаргу прокурора за кримінальним провадженням №12015040740000441 на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, освіта базова вища, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.213 ч.1 ККУкраїни, який визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.213 КК України до покарання у вигляді 130 годин громадських робіт.

Питання з речовими доказами вирішено.

Учасники судового провадження:

прокурор Троцик С.В.

обвинувачений ОСОБА_2

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року відносно ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.213 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у вигляді обмеження волі, з випробувальним терміном 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України за наступних обставин.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, приблизно з середніх чисел січня 2015 року, вступивши в попередню злочинну змову з невстановленою слідством особою, спрямовану на порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності та не маючи спеціального дозволу (ліцензії ) на здійснення операцій з ломом чорних металів, одержання якого передбачено законом, заздалегідь розподіливши між собою ролі, згідно яких не встановлена особа повинна була фінансувати пункт з прийому металобрухту, і організовувати вивіз металобрухту, а ОСОБА_2 - приймати металобрухт у населення і видавати гроші за прийнятий лом, в приміщенні гаражу розташованого на території домоволодіння по АДРЕСА_3, незаконно, умисно, з корисливих мотивів, організували незаконний пункт прийому металобрухту, з метою отримання неконтрольованого державою прибутку.

У період часу з середніх чисел січня 2015 року по 14 квітня 2015 року, ОСОБА_2, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності та не маючи спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення операцій з брухтом чорних металів, одержання якого передбачено законом, з метою отримання прибутку, здійснюючи злочинну діяльність, перебуваючи в приміщенні гаражу розташованого на території домоволодіння по АДРЕСА_3, приймав від жителів м. Кривого Рогу, брухт чорного металу за ціною 2 гривні 50 копійок за 1 кілограм, зважуючи брухт на електронним кантором, тобто здійснював незаконні операції з брухтом чорного металу.

Так він, 14 квітня 2015 року, приблизно в 13 годин перебуваючи в приміщенні гаражу розташованого на території домоволодіння по АДРЕСА_3 незаконно, умисно, з корисливих мотивів, прийняв у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 брухт чорного металу в кількості 34 кг. за ціною 2 гривні 50 копійок за 1 кілограм за який останні отримали від ОСОБА_2 гроші в сумі 85 гривень.

14 квітня 2015 року в 14 годин 05 хвилин, на підставі ухвали Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 09.04.2015 року, при проведенні працівниками Інгулецького РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, санкціонованого обшуку приміщення гаражу розташованого на території домоволодіння по АДРЕСА_3, були виявлені і вилучені електронний кантор, аркуш паперу з записами обліку прийнятого лому, а також лом чорного металу загальною вагою 167 кілограм.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, посилається на ті обставини, що вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 було призначено покарання, яке не передбачено санкцією ч.1 ст.213 КК України, тобто застосовано закон, що втратив чинність, оскільки на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення діяв новий закон про кримінальну відповідальність.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити в повному обсязі, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити свій вирок.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти апеляційної скарги та просив не призначати йому суворе покарання.

Відповідно до ст.402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченим подано не було.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 було здійснено на підставі та з дотриманням положень ч.3 ст.349 КПК України.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.213 КК України в апеляційній скарзі не оскаржуються. Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, відповідають обставинам справи.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ст.349 ч.1 КПК України докази не досліджувались.

Однак, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора про порушення судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим судом першої інстанції було застосовано закон, що втратив чинність та було призначено покарання, яке не передбачено санкцією ч.1 ст.213 КК України, що призвело до порушення загальних засад призначення покарання, згідно п.1 ч.1 ст.65 КК України.

Законом України №192-VII від 12 лютого 2015 року, який набрав чинності 05 квітня 2015 року, ст.213 КК України було викладено в новій редакції, згідно якої були змінені кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого вказаною статтею та санкції вказаної статті.

Санкцією вказаної статті за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, передбачено покарання у вигляді штрафу від 1500 до 2000 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до трьох років, або обмеження волі на строк до одного року.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення в період часу з середніх чисел січня місяця 2015 року по 14 квітня 2015 року, на що суд першої інстанції при призначені обвинуваченому покарання за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України не звернув увагу.

Суд першої інстанції кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ознаками здійснення операцій з брухтом чорного металу без державної реєстрації або без спеціального дозволу(ліцензії), одержання якої передбачено законодавством, організації незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту, в редакції яка діяла до набрання чинності нового закону про кримінальну відповідальність за вказаний злочин.

А тому колегія вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.213 КК України в редакції Закону України № 192-VII від 12 лютого 2015 року, за ознаками здійснення прийому брухту металів, фізичними особами, відомості про яких не включено до переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, організація незаконного пункту прийому, схову металобрухту.

Крім того, відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, призначається покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за який її визнано винною. Покарання має бути призначено особі, котра вчинила злочин, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому були порушені, а тому відповідно до ст.420 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, крім іншого, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який вину в скоєнні злочину визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував і не перебуває (а.кп.57, 58), за місцем проживання характеризується посередньо (а.кп.59), не працює, раніше притягався до кримінальної відповідальності, але в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості.

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 колегія суддів відносить його щире каяття у вчиненому. Обставин, які б обтяжували покарання, згідно ст.67 КК України, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.65 КК України, за ч.1 ст. 213 КК України слід призначити покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 213 КК України, з застосуванням ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробувальним терміном, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404,407,418,420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2015 року відносно ОСОБА_2, засудженого за ст.213 ч.1 КК України до покарання у вигляді 130 годин громадських робіт, скасувати в частині призначеного покарання.

ОСОБА_2 призначити покарання за ч.1 ст.213 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 1 (один) рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України в розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Н.О. Чумак І.Ю. Русакова А.О. Пістун