Ухвала суду № 48698680, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/22770/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі 2а/2370/3594/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський

елеватор»

до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції

Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010 року, за результатами якої складено акт № 58/23-017/32580463 від 08.04.2011.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення задекларованої суми податкового кредиту за листопад 2010р. на суму 185 350 грн. та вимог п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 185 350 грн.

На підставі вищевказаного акта фіскальний органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292301 від 26.04.2011, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 185 350 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні необхідні первинні документи, які повинні бути складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, та підтверджували б право позивача на податковий кредит у відповідний період. Наявні в справі податкові накладні виписані не встановленими особами.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі 2а/2370/751/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі 2а/2370/3594/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко