Ухвала суду № 48698650, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2015 р. м. Київ К/800/37267/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О. В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної служби України з лікарських засобів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі № 826/20554/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ербіс" до Державної служби України з лікарських засобів про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербіс" 25 грудня 2013 року звернулось в суд з позовом до служби України з лікарських засобів, в якому просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача № 27-В від 13.11.2012 р. в частині призупинення виробництва лікарських засобів у формі розчинів для ін'єкцій; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позапланової перевірки виконання позивачем розпорядження відповідача у зв'язку з усуненням порушень ліцензійних умов, встановлених актом № 27-В від 13.11.2012 р.; зобов'язати відповідача прийняти усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами позивача на виконання розпорядження відповідача у зв'язку з усуненням порушень ліцензійних умов № 27-В від 13.11.2012 р.; зобов'язати відповідача надати згоду на поновлення роботи позивача з виробництва лікарських засобів у формі розчинів для ін'єкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем з порушенням діючих законодавчих норм, які регулюють порядок проведення позапланових перевірок виконання Ліцензійних умов, проведена відповідна позапланова перевірка позивача, за результатами якої винесене протиправне (в частині) розпорядження, яким зобов'язано позивача призупинити виробництво лікарських засобів у формі розчинів для ін'єкцій до усунення критичних порушень ліцензійних умов, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені частково. Визнане протиправними та скасоване розпорядження Державної служби України з лікарських засобів № 27-Б від 13.11.2012 р. в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Ербіс" призупинити виробництво лікарських засобів у формі розчинів для ін'єкцій за місцем провадження господарської діяльності: м. Київ, вул. Р.Окіпної, 10-Б, офіс, 92. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Державна служба України з лікарських засобів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив з того, що відповідач неправомірно зобов'язав ТОВ "Ербіс" повністю зупинити виробництво лікарських засобів, включаючи і ту дільницю де не було виявлено критичних порушень, оскільки пункт 7.7 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачав, що ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення критичних порушень Ліцензійних умов, зобов'язаний зупинити здійснення виробництва лікарських засобів або оптову торгівлю лікарськими засобами у частині, де виявлені критичні порушення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності розпорядження Державної служби України з лікарських засобів № 27-В від 13.11.2012 р. в частині призупинення виробництва лікарських засобів у формі розчинів для ін'єкцій, а також щодо правомірності бездіяльності відповідача щодо не проведення позапланової перевірки виконання позивачем розпорядження відповідача у зв'язку з усуненням порушень ліцензійних умов, встановлених актом № 27-В від 13.11.2012.

Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не дослідили та не надали оцінку виявленим порушенням на дільниці виробництва лікарських засобів за адресою: Сумська обл., м. Конотоп, вул. Генерала тхора, 150 (виробництво напівфабрикатів органопрепаратів).

Крім того, колегія суддів зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ербіс" звернулось до суду із даним позовом 25 грудня 2013 року, тобто більше ніж через рік після прийняття спірного розпорядження. При цьому заявником не порушувалось питання про поновлення строку звернення до суду.

Згідно абз.1 ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі. позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суди першої та апеляційної інстанції взагалі не досліджували поважність причин пропуску строку на звернення до суду. При цьому необхідно встановити, коли позивачу стало відомо про прийняття оскаржуваного розпорядження та причини пропуску строку позивачем на звернення до суду. Оскільки пропуск строку на звернення до суду без поважних причин відповідно ст.100 КАС України має відповідні наслідки.

Без належного встановлення всіх обставин та їх оцінки в сукупності із іншими доказами по справі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на вимогах ст.159 КАС України про всебічність і повноту їх дослідження, отже рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції та і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159,195 КАС України.

Відповідно до ст.227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої і апеляційної інстанцій, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів Державної служби України з лікарських засобів - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: