Ухвала суду № 48698622, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2015 р. м. Київ К/800/49733/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О. В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2014 року у справі №826/4847/14 за позовом приватного підприємства "НВФ "VD MAIS" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року приватне підприємство "НВФ "VD MAIS" звернулось в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 19.03.2014 №100270001/2014/300067/2 та картку відмови № 100270001/2014/00229.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції та задоволені позовні вимоги. Визнані протиправними та скасовані рішення про корегування митної вартості товару від 19.03.2014 року №100270001/2014/300067/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2014/00229.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 07.09.2006р. № 070906, укладеного між приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "VD MAIS"(Покупець) та фірмою "KLAUS FABER AG" (Німеччниа, Продавець), позивачем на митну територію України ввозився товар - кабель електричний з'єднувальний загального призначення довжиною 270 м. Митна вартість товару була заявлена декларантом за декларацією №100270001/2014/204255 від 18.03.2013р., за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, за загальною вартістю еквівалентною 4 944,33 EUR. Позивачем до вантажної митної декларації були додані товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний контракт від 07.09.2006р. №070906; підтверджуючий інвойс від 10.03.2014р. №507478; довідка щодо підтвердження розходів на транспортування від 12.03.2014р. №84/04; специфікація від 10.03.2014р. №18; платіжне доручення від 05.03.2014р. №1496; облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; експортна декларація від 12.03.2014p. №MRN 14DE945993585121EO; CMR від 12.03.2014р. №265340; технічна документація.

Київською міжрегіональною митницею Міністерства доходів і зборів України в поданих до митного оформлення документах разом з митною декларацією від 18.03.14 №100270001/2014/204255 виявлені розбіжності, що унеможливлюють перевірку числового значення заявленої митної вартості, у зв'язку з чим декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач відмовився від подання додаткових документів. Процедура консультацій між відповідачем та Позивачем проведено шляхом надіслання електронних повідомлень.

Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийняте рішення про коригування митної вартості від 19.03.2014р. №100270001/2014/300067/2, яким визначена митна вартість товарів за резервним методом визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Також митним органом винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, ТЗ комерційного призначення №100270001/2014/00229.

У відповідності до рішення відповідачем було скореговано митну вартість товару, у зв'язку з чим, для випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, товариство додатково сплатило обов'язкові платежі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митний орган правомірно застосував резервний метод визначення митної вартості при визначені митної вартості товару, оскільки декларантом не надано даних, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості товарів, при застосуванні резервного методу для визначення митної вартості товарів відповідачем використана наявна інформація про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за резервним методом і митне оформлення якого здійснювалося на митній території України найближчою датою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом прийняте без обгрунтування послідовного застосування попередніх п'яти, а також без обґрунтуванням неможливості їх застосування та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є таким, що не відповідає вимогам законодавства, митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності заявленої позивачем митної вартості товару, що позивачем наданий перелік документів, який не підтверджував заявлену митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зазначені в оспорюваному рішенні розбіжності в документах, зокрема, відсутність доказів щодо вартості транспортування та відсутність доказів щодо визначення строку оплати за товар, на думку суду можуть вважатися відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Отже, оскільки позивачем відповідачу станом на дату прийняття рішення про коригування митної вартості документів які б спростували вказані розбіжності надано не було, натомість було повідомлено про неможливість такого надання, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Стосовно вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару, суд прийшов до висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки, товар ввезений через митний кордон України, шляхом митного оформлення даного товару за скоригованою ціною. Таким чином, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару, жодних правових наслідків для позивача не несе.

Судами встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару від 19.03.2014 №100270001/2014/300067/2 прийняте митним органом з тих підстав, що декларантом до митного оформлення товару, як доказ вартості транспортування вантажу, надана довідка про транспортні витрати від 12.03.2014 №84/04, видана ДП "Квенбергер Логистикс УКР", при цьому в міжнародній автомобільній накладній (CMR) перевізника зазначено "T+T LLC" подані позивачем документи не містять доказів вартості транспортування.

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що довідка щодо транспортних витрат від 12.03.2014 року №84/04, видана ДП "Квенбергер Логистикс УКР" у зв'язку із тим, що відповідно до пп.1.1 п.1 Договору №46-від 15 травня 2000 року укладеного ДП "Квеєнбергер-Україна", як виконавцем, та позивачем, як Замовником, предметом договору є організація міжнародних вантажних перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника виконавцем. Згідно з пп.пп. 3.1, 3.2. п. 3 зазначеного договору, виконавець в межах договору без спеціальної довіреності має право укладати від свого імені або від імені замовника договори з третіми особами, які необхідні для виконання доручень Замовника з транспортування вантажів. При виконанні доручень замовника виконавець одночасно може виступати агентом щодо третіх осіб-перевізників. Відповідно пп.2.1 п.2 Генерального Договору №1569 на транспортне обслуговування від 3 липня 2010 року, укладеного ДП "Квеєнбергер-Україна", як Експедитором, та ТОВ "Т+Т", як перевізником, предметом договору є порядок взаємовідносин, які виникають між Експедитором і Перевізником під час здійснення перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами Перевізника, та пов'язаних із ними різноманітними послугами. Транспортування, придбаного Позивачем у свого контрагента товару ТОВ "Т+Т" відповідно Договору №1569, підтверджується заявкою №1101 від 11.03.2014 року, яка є додатком до Договору №1569.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що довідка про транспортні витрати від 12.03.2014 №84/04, видана ДП "Квенбергер Логистикс УКР" не є документом, що підтверджує вартість транспортних витрат на перевезення товару.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з огляду на наведене та у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, подані декларантом документи разом з митною декларацією не містять всіх відомостей щодо митної вартості товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів дійшла думки, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не вбачається.

Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону.

Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2014 року скасувати, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)